Постанова № 56311707, 29.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року м. Житомир справа № 806/201/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюка М.М.,

суддів Нагірняка М.Ф., Шуляк Л.А.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ільчика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням мені інвалідності другої групи з 26.12.2011 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку;

- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення позивачу, як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі змінами згідно постанови від 25.07.2011 року № 815, виходячи з грошового забезпечення позивача, визначеного на день встановлення позивачу інвалідності визначеного в довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.11.2015 року № 10111/03-21.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 04.02.2013 йому було встановлено другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зважаючи на те, що Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому гарантовано право на отримання грошової допомоги, вважає відмову Міністерства Оборони України у отриманні грошової допомоги не обґрунтованою та протиправною.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (а.с. 27-33), посилаючись на те, що позивач може реалізувати своє право на отримання грошової допомоги, передбаченої чинним законодавством, протягом трьох років з дня виникнення в нього такого права, тобто, на сьогоднішній день вимоги позивача є безпідставними.

Житомирський обласний військовий комісаріат, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах і був звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 04.12.2002 року № 728 за станом здоров'я та згідно з наказом командира військової частини А 3120 від 16.12.2002 року № 239 був виключений зі списків особового складу частини (а.с. 11)

Свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії - госпітальної військової частини А 3120 від 05.11.2002 року № 631 встановлено, що отримані ОСОБА_3 захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку (а.с. 12-13).

Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 26.12.2011 року, яка настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 732981 від 27.12.2011 року (а.с. 15).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_3 25.11.2015 року звернувся до Житомирського ОВК через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з відповідною заявою та надав копії необхідних документів (а.с. 19), яки були надіслані до Міністерства оборони України.

Розглянувши вказані документи Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 18.12.2015 року №248/3/6/4020 (а.с.20) повернув їх до військкомату, вказавши, що підстав для розгляду поданих документів не вбачається, оскільки ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка діє з 01.01.2007 року та передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на ОСОБА_3 не поширюється (встановлено інвалідність та звільнено до 01.01.2007 року).

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

У відповідності до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

В силу приписів статті 1 Закону № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.

Суд зазначає, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Згідно пункту 2 "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008, № 499 (далі - Порядок № 499),одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п. 7 Порядку № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з тим, днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі встановленого Законом є 26.12.2011 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_3 при повторному огляді встановлена ІІ група інвалідності.

Таким чином, ОСОБА_3 набув право на отримання одноразової грошової допомоги з 26.12.2011 року, відтак дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому грошової допомоги є протиправними, і відповідач повинен розглянути питання щодо призначення позивачу такої допомоги.

Доводи відповідача про те, що нова редакція (з 1 січня 2007 року) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на позивача, є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діюче законодавство пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

Суд вважає хибним твердження представника відповідача, що право на отримання одноразової грошової допомоги позивач міг реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права, а оскільки позивач звернувся із заявою про виплату грошової допомоги через чотири роки, то він не має права на отримання даного виду допомоги, у зв'язку із тим, що п. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосовується до осіб, яким встановлена інвалідність після 01.01.2014 року, тобто з дати набрання даним пунктом законної сили, а так як ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності 26.12.2011 року, то дія вказаного пункту закону на нього не поширюється.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_3, як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги, виходячи з грошового забезпечення позивача, визначеного на день встановлення йому інвалідності визначеного в довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24.11.2015 року № 10111/03-21, то суд вважає її передчасною та необгрунтованою, так як в судовому засіданні встановлено, що відповідач не здійснював нарахувань позивачу одноразової грошової допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Судді: М.М. Семенюк

М.Ф. Нагірняк

Л.А. Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 09 березня 2016 р.