Ухвала суду № 56311595, 03.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6633/15

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофєєва Олександра Анатолійовича, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тимофєєва Олександра Анатолійовича, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення №25623054 від 27 жовтня 2015 року щодо відмови у реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на 20/100 будівлі творчої студії, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,8 кв.м., що виникло у ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Позов обґрунтовував тим, що відмова державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на 20/100 будівлі творчої студії, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, мотивована тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, є незаконною, оскільки зазначення правовстановлюючого документу дарувальника у договорі дарування нерухомого майна не є суттєвою умовою договору, а витяг, дату видачі якого нотаріус, при оформленні договору дарування, вказала з помилкою, не являється правовстановлюючим документом.

Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області проти позову заперечувало, зазначивши, що в поданому позивачем до реєстрації договорі дарування від 30.03.2012р. документом, що посвідчує право власності дарувальника на відчужене майно, зазначено «частина будівлі творчої студії», тоді як у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначено, що право власності на 20/100 частини будівлі творчої студії належить ОСОБА_3 на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2014р. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2015р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача про наявність в поданих позивачем документах розбіжностей, що не дає змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Суд зазначив, що відмова у державній реєстрації не позбавляє заявника права повторно звернутися до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про реєстрацію після усунення розбіжностей у поданих документах.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, і прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом не враховано, що договір дарування від 30.03.2012р. засвідчений публічним нотаріусом Фірой Каплански в штаті Нью Йорк, США та належним чином апостільований. Право дарувальника на об'єкт дарування було дійсним на момент укладення договору від 30.03.2012р. і цей факт підтверджено належними доказами.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин безпідставно застосовано положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, оскільки нотаріальне посвідчення договору дарування від 30.03.2012р. виконувалося Публічним нотаріусом Фірой Каплански в штаті Нью Йорк, США, на якого не поширюється дія вказаного нормативного акту.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2004р. у справі №2-2719/2004р. за ОСОБА_3 визнано право власності на 20/100 частину будівлі творчої студії, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,8 кв.м. На підставі вказаного рішення за ОСОБА_3 зареєстровано право власності за зазначене нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7692617 від 06.07.2005р.

30.03.2012р. між ОСОБА_3, як Дарувальником, та ОСОБА_1, як Обдарованим, укладено договір дарування, за яким Дарувальник подарував, а Обдарований прийняв в дар належну Дарувальнику на праві приватної власності 20/100 частин будівлі творчої студії, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.2 договору документом, який підтверджує право власності Дарувальника на відчужуване майно є частина будівлі творчої студії, зареєстрована під номером 11054525, Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості. Номер витягу 7692617 від 06.06.2005р.

Зазначений договір засвідчений Публічним нотаріусом Фірой Каплански в штаті Нью Йорк, США та апостільований у порядку Гаазької конвенції від 05.10.1961р.

З матеріалів справи, також, вбачається, що 21.10.2015р. ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 25.04.2015р., подав до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), форма власності: приватна, вид спільної власності - спільна часткова; тип об'єкта: інший будівля творчої студії; місцезнаходження об'єкта нерухомого майна: АДРЕСА_1; суб'єкт права: ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1. Дана заява про державну реєстрацію права власності зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.10.2015 10:57:30 за реєстраційним номером 13885945.

За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області №25623054 від 27.10.2015р. відмовлено у державній реєстрації прав на нерухоме майно на підставі п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача №25623054 від 27 жовтня 2015 року щодо відмови у реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності на 20/100 будівлі творчої студії, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,8 кв.м., що виникло у ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.03.2012р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно п.36, п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Судовою колегією встановлено, що за договором дарування від 30.03.2012р., на підставі якого ОСОБА_1 мав намір зареєструвати право власності на 20/100 частину будівлі творчої студії, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3 (дарувальник) передав ОСОБА_1 (обдарованому) нерухоме майно, право власності дарувальника на яке підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7692617 від 06.06.2005р., тоді як до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області надано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7692617 від 06.07.2005р.

Крім цього, у п.2 договору дарування від 30.03.2012р. зазначено, що документом, що посвідчує право власності Дарувальника (ОСОБА_3) на відчужуване майно є частина будівлі творчої студії, зареєстрована під номером 11054525, номер витягу 7692617 від 06.06.2005р., тоді як у відповідності з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.10.2015р. №46410933 право власності на 20/100 частини будівлі творчої студії належить ОСОБА_3 на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2014р., дата реєстрації 06.07.2005р.

Таким чином, наявні розбіжності між заявленими ОСОБА_1 правами та документами, які їх посвідчують, що є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації таких прав.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта, що зазначення правовстановлюючого документу дарувальника у договорі дарування нерухомого майна та відповідного витягу не є суттєвими умовами договору дарування та не повинні враховуватися відповідачем, оскільки саме з вказаних документів можливо встановити ідентичність предмету договору дарування та заявлених до державної реєстрації прав на підставі такого договору. Наявність в поданих позивачем документах вищезазначених розбіжностей свідчить про невідповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відмова у державній реєстрації прав на підставі п. 4 ч.1 ст.24 Закону є неправомірною, при цьому, посилається на вказану норму у редакції, яка не була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає зайвим посилання суду першої інстанції на вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, однак вважає, що це не являється достатньою підставою для скасування правильного по суті спору прийнятого судового рішення, оскільки основу мотивувальної частини оскаржуваної постанови про відмову в задоволенні позову становлять положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстави, зазначеної у п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не позбавляє ОСОБА_1 права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень. (ч.3 ст.24 Закону)

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 ч.5 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2016р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.