Постанова № 56310481, 29.02.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р. Справа № 809/88/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Кишинського М.І.

за участю секретаря судового засідання: Мельник О.Я.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Молчанов В.Е.

відповідач 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1,

до відповідача: Військової частини А0799, Одеського обласного військового комісаріату

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості у видатках по відрядженням у сумі 2923,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини А0799, Одеського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості у видатках по відрядженням у сумі 2923,87 грн.

Вимоги адміністративного позову мотивовані тим, що відповідно до Указу В.О. президента України Олександра Турчинова було введено в дію рішення РНБО від 23 березня 2014 року «Про передислокації військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь в інші регіони України» та в подальшому було організовано передислокацію військових частин Збройних Сил з окупованого Криму на материк.

На момент проведення передислокації позивач проходив військову службу у військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим. 07 квітня 2014 року ОСОБА_1 прибув з території окупованого Криму на збірний пункт в м. Київ (військова частина А0799, вул. Ю. Фучіка, 5а) та в подальшому знаходився в цій військовій частині на грошовому забезпеченні до листопада 2014 року включно. З 14 листопада 2014 року позивач прибув для проходження військової служби до Одеського обласного військового комісаріату, в якому знаходився на всіх видах забезпечення до 09 лютого 2015 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги з обставин викладених в адміністративному позові підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечив повністю, просив в задоволенні позову відмовити, свої обґрунтування виклав в письмових запереченнях.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду подав письмове заперечення просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши позивача та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти позову, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Порядок грошового забезпечення для військовослужбовців, які передислокувались на материкову частину держави з окупованого Криму регулювався наказом Міністра Оборони України від 07.04.2014 року №232 «Про затвердження тимчасового порядку розрахунків з особовим складом, який переміщується з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя». Відповідно до п.1.9 вищевказаного наказу у разі наявності у військовослужбовця оригіналів підтвердних документів про наявну за попереднім місцем служби заборгованість із виплати підйомної допомоги, видатків на відрядження та інших виплат ці виплати здійснюються за новим місцем його служби (місцем перебування на грошовому забезпеченні).

В квітні 2014 року позивач надав до Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу ЗС України Довідку за №53 від 07 квітня 2014 року про види грошового забезпечення з попереднього місця служби, в розділі 6 якого була вказана заборгованість по видаткам за відрядження за 2013 рік, в сумі 2394,49 грн. Оригінал Довідки був отриманий представником Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу ЗС України підполковником Лучишиним О.П., а замість наданої довідки, зазначеною посадовою особою було видано грошовий атестат для подальшої постановки позивача на фінансове забезпечення до військової частини А0799 (м. Київ).

30 жовтня 2014 року відповідно до Директиви начальника Генерального штабу ЗС України - Головнокомандувача ЗС України військовий комісаріат Автономної Республіки Крим був розформований, а його правонаступником є Одеський обласний військовий комісаріат.

З 14 листопада 2014 року позивач перебував на фінансовому забезпеченні в Одеському обласному військовому комісаріаті, а з кінця грудня 2014 року по 09 лютого 2015 року тимчасово проходив військову службу на посаді офіцера відділення забезпечення цього військового комісаріату.

02 січня 2015 року позивач написав рапорт з клопотанням про виплату відповідно до п.1.9 наказу Міністра Оборони України від 07.04.2014 року №232 «Про затвердження тимчасового порядку розрахунків з особовим складом, який переміщується з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» заборгованості по відрядженням із попереднього місця служби. До рапорту було додано копію Довідки за №53 від 07 квітня 2014 року, в розділі 6 якого була вказана заборгованість по видаткам за відрядження за 2013 рік, в сумі 2394,49 грн. та інші документи, які свідчать про наявність відповідної заборгованості. В подальшому 07 лютого 2015 року ОСОБА_1 надав військовому комісару Одеського ОВК ще один рапорт до якого додав оригінали посвідчень про відрядження за №2,3,4,5,12, 16,20 за 2014 рік в сумі 529,38 грн. Загалом сума заборгованості складає 2923,87 грн.

09 лютого 2015 року позивач прибув для проходження військової служби на нове місце служби, при цьому Одеським ОВК не було виплачено заборгованість по відрядженням.

З метою досудового врегулювання питання сплати 2 відповідачем заборгованості по відрядженням, 17 липня 2015 року позивач звернувся до військового комісара Одеського ОВК із запитом щодо термінів остаточного розрахунку. У відповіді від 04 серпня 2015 року позивачу було повідомлено, що посадові особи Одеського ОВК не знають порядку розрахунку з позивачем, а тому ними було подано відповідний запит до Департаменту фінансів МО України. З метою перевірки достовірності отриманої інформації 27 серпня 2015 року я подав до Департаменту фінансів МО України запит щодо достовірності наданої ОСОБА_1 з Одеського ОВК відповіді. В жовтні 2015 року надійшла відповідь з Департаменту фінансів МО України про те, що ніякого запиту з Одеського ОВК щодо порядку розрахунку не надходила. До цього часу відповідь з Одеського ОВК на запит від 17 липня 2015 року щодо термінів розрахунку позивачу не надійшла.

07 вересня 2015 року (із сплином місячного терміну розгляду звернення в Департаменті Фінансів МО України) позивач звернувся до військового комісара Одеського ОВК із заявою щодо виплати існуючої заборгованості по відрядженням протягом вересня 2015 року. В цій же заяві позивач просив, що у випадку відмови у сплаті заборгованості повернути надані звітні документи із письмовим обґрунтуванням відмови для подальшої можливості її стягнення в судовому порядку. До цього часу відповідь з Одеського ОВК на запит від 07 вересня 2015 року не надійшла.

Згідно Закону України «Про звернення громадян» позивач 19 жовтня 2015 року подав скаргу на бездіяльність Командувачу оперативного командування «Південь». У відповідь (відповідь за вих.№1/9145 від 10.11.2015 року) було відмовлено у виплаті видатків за відрядження з попереднього місця військової служби з посиланням на тлумачення наказу Міністра Оборони України від 07.04.2014 року №232 «Про затвердження тимчасового порядку розрахунків з особовим складом, який переміщується з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», а саме в тій частині, що вказану заборгованість повинна сплачувати військова частина А0799 ( м. Київ).

08 грудня 2015 року позивач звернувся до командира військової частини А0799 (м. Київ) із запитом про можливість сплати заборгованості по відрядженням. У відповіді від 20 січня 2016 року відповідач 1 вказав, що рішення про виплату буде прийматись після представлення оригіналів посвідчень про відрядження, а також після відповідних роз'яснень з цього питання з боку фінансово-економічного управління Повітряних сил ЗС України.

26 січня 2016 року на їх запит від фінансово-економічного управління Повітряних сил ЗС України надійшла відповідь за №350/147/1/174 згідно якої вбачається, що виплат витрат по відрядженням неможлива, оскільки їх виплата за попередні роки є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, копія Довідки за №53 від 07 квітня 2014 року про існуючу заборгованість по видаткам за відрядження за 2013 рік, в сумі 2394,49 грн. першим відповідачем не береться до уваги.

Відповідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно із п. 5 Постанови КМУ України від 02 лютого 2011 року №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження, забезпечують їх коштами (у разі відрядження за кордон - у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс для здійснення поточних витрат. Аванс може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток, що військовим комісаріатом АР Крим не було вчинено, оскільки у відрядження в 2013-2014 році позивач відбував за власні кошти.

Відповідно до п. 1.1. наказу Міністра Оборони України від 29.08.2011 року № 530 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року за № 1115/19853) «Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України» службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами, що не було виконано відповідачем.

Відповідно до п.1.9 наказу Міністра Оборони України від 07.04.2014 року №232 «Про затвердження тимчасового порядку розрахунків з особовим складом, який переміщується з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» у разі наявності у військовослужбовця оригіналів підтвердних документів про наявну за попереднім місцем служби заборгованість із виплати підйомної допомоги, видатків на відрядження та інших виплат ці виплати здійснюються за новим місцем його служби (місцем перебування на грошовому забезпеченні).

Одеський обласний військовий комісаріат протиправно відмовив позивачу у виплаті заборгованості по відрядженням, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у вказаному військовому комісаріаті на відповідній посаді, знаходився у відповідача на всіх видах забезпечення, тобто вказаний відповідач відповідав вимогам п.1.9 наказу Міністра Оборони України від 07.04.2014 року №232 «Про затвердження тимчасового порядку розрахунків з особовим складом, який переміщується з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».

Щодо позовних вимог про не надання відповіді на заяву ОСОБА_1, військовою частиною А0799, то в судовому засіданні з'ясовано, що командувачем військової частини двічі 20.01.2016 року та 26.01.2016 року позивачу надавалась відповідь на його звернення, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних про визнання протиправною бездіяльність командування військової частини А0799.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими і такими, що підлягають до часткового задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо не надання позивачу відповіді на запит на інформацію від 17 липня 2015 року, та щодо не надання відповіді на заяву від 07 вересня 2015 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату щодо несплати позивачу заборгованості по відрядженні за 2013-2014 роки, в розмірі 2 923,87 грн.

Стягнути з Одеського обласного військового комісаріату на користь позивача заборгованість у видатках по відрядженням, в сумі 2 923,87 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кишинський М.І.

Постанова складена в повному обсязі 09.03.2016 року.