Рішення № 56309247, 25.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/5143/13 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/386/16 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Cтрус Л.Б.,

за секретаря Куцика І.Б.,

з участю ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,

представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - Безеги Х.В., ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_5 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом, в якому з уточненням позовних вимог просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, встановити спосіб реалізації даного нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна, що становить 1123060грн., стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у розмірі 63248,30 доларів США та 168651,90 грн. пені, стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 63248,30 доларів США та 168651,90 грн. пені, стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 63248,30 доларів США та 168651,90 грн. пені, стягнути з відповідачів сплачену суму судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого з 21.12.2009 р. є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11376446000, відповідно до умов якого, Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 49 500,00 доларів США, а Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 28 липня 2023 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 14,5% річних. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки від 28.07.2008 № 219864. Договори поруки було укладено також між Банком та ОСОБА_5 № 219828 та ОСОБА_2 № 219837 від 28.07.2008 р. Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 укладено договір іпотеки від 28.07.2008 р. Проте, всупереч умов кредитного договору ОСОБА_6 не здійснює платежі для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам з травня 2012 року, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання, що, своєю чергою, суперечить положенням ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Станом на 02.06.2015 року заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 63248,30 доларів США, а також заборгованість по пені становить 168651,90 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року вищезазначений позов задоволено частково.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11376446000 від 28 липня 2008 року у розмірі 63248,30 доларів США та 115000 грн.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11376446000 від 28 липня 2008 року у розмірі 63248,30 доларів США та 115000 грн.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11376446000 від 28 липня 2008 року у розмірі 63248,30 доларів США та 115000 грн.

Суд стягнув з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 913 грн. 50 коп. судових витрат з кожного.

Рішення суду оскаржили представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду в частині стягнення заборгованості солідарно з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_2 суперечить вимогам закону.

Представник апелянта зазначає, що в договорі поруки між позивачем та ОСОБА_2 від 2808.2008 року не передбачено строк його дії і не передбачено строк виконання основного зобов'язання за договором кредиту.

Представник апелянта вважає, що позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 як співвідповідача - поручителя про стягнення заборгованості за договорами кредиту та поруки не може бути задоволений і в цій частині заявлених вимог позивачу необхідно відмовити у зв'язку із припиненням договором поруки.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити та в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.

ПАТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зменшення розміру пені та звернення стягнення на предмет іпотеки є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

ПАТ «УкрСиббанк» не погоджується з висновком суду щодо зменшення розміру пені та вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір пені без наявних доказів, порушивши принцип змагальності сторін.

ПАТ «УкрСиббанк» зазначає, що посилання суду на подвійне стягнення кредитних коштів є безпідставним, оскільки вимоги в позовній заяві банку щодо задоволення кредиторських вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку, викладена у формі, яка виключає подвійне стягнення з відповідачів заборгованих коштів, а звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться саме на погашення визначеної суми боргу.

ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, встановлення способу реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, встановлення початкової ціни, яка визначена на підставі оцінки, зменшення пені та стягнення суми сплаченої за оплату послуг по проведенню оцінки майна скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог банку.

Апелянт ОСОБА_10 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду в частині стягнення заборгованості солідарно з нього та позичальника ОСОБА_6 суперечить вимогам закону.

Апелянт стверджує, що позов ПАТ «УкрСиббанк» до нього як співвідповідача - поручителя про стягнення заборгованості за договорами кредиту та поруки не може бути задоволене і в цій частині належить відмовити позивачу у задоволенні позову у зв'язку із припиненням договору поруки.

ОСОБА_10 також зазначає, що позивач без будь-яких попереджень збільшив відсоткову ставку за кредитом та протягом усього строку дії договору кредитування не направляв на адресу поручителів належних повідомлень про підвищення відсоткової ставки, нарахування пені, штрафів, що суперечить вимогам ст.ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та наданих договорів.

ОСОБА_10 просить рішення суду першої інстанції змінити та в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до нього відмовити за безпідставністю.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 необхідно відхилити, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Вимогами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором.

Згідно зі ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого окремо.

Згідно зі ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.

За ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до п.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст.575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Судом встановлено, що 28 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 49 500,00 доларів США, строком користування до 28 липня 2023 року та сплатою процентів за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Кредит надавався на споживчі цілі.

28 липня 2008 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 уклали договір іпотеки, за яким кредитні зобов'язання ОСОБА_6 забезпечено належною іпотекодавцям на праві власності квартирою АДРЕСА_1, загальною площею 81,1 кв.м.

Також, 28 липня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за договором про надання споживчого кредиту між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 було укладено окремі договори поруки, за умовами яких останні зобов'язувалися перед банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту.

Унаслідок порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 02 червня 2015 року утворилася заборгованість по поверненню кредитних коштів, яка становить 63 248,30 доларів США, з них - 42865,09 доларів США заборгованість за кредитом, 20383,21 доларів США заборгованість по процентах, та 168651,90 грн. заборгованість по пені, з яких: 46009,33 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 122642,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду в частині зменшення пені, а саме: заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту з 46009,33 грн. до 35000 грн., заборгованості по пені за несвоєчасне погашення відсотків з 122642,57 грн. до 80000 грн., а разом з 168651,90 грн. до 115000 грн., оскільки такий висновок відповідає вставленим обставинам справи, які мають істотне значення, а саме обставин щодо майнового та фізичного стану відповідачів. Так, відповідач ОСОБА_6 з 14.12.2012 р. утримується у Львівському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області, а тому жодних доходів не отримує. Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_2 пенсіонери та інваліди 2-ї групи у зв'язку із важкими хворобами (т.1 а.с.153-155).

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 63248,30 доларів США та 115000 грн. (зменшеного розміру пені), суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не виконали взятих за договором зобов'язань, а тому підставно дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту та пені, з урахуванням її зменшення, є підставними. В цій частині рішення районного суду відповідає матеріалам справи та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині належить залишити без змін.

Разом з тим, відмовляючи у зверненні стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з посиланням на роз'яснення, які містяться в п. 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2015 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», виходив з того, що одночасне стягнення заборгованості з позичальника та поручителів (іпотекодавців) та звернення стягнення на належний їм предмет іпотеки, призведе до подвоєння суми стягнення.

Проте, повністю з таким висновком погодитись не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 цього Закону, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Саме такий самий правовий висновок щодо застосування вищевказаних норм Закону України «Про іпотеку» міститься у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року (справа № 3-71гс14) і від 03 лютого 2016 року (справа № 6-1080цс15), який відповідно до статті 3607 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цієї норми права.

У зв'язку із чим, колегія суддів, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, а саме, звернення стягнення на предмет іпотеки, та встановлення способу реалізації майна шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, із встановлення початкової ціни, яка визначена на підставі оцінки (дійсність якої сторонами не оспорена), вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, встановленої судом першої інстанції за кредитним договором №11376446000 від 28 липня 2008 року у розмірі 63248,30 доларів США (з них - 42865,09 доларів США заборгованість за кредитом, 20383,21 доларів США заборгованість по процентах) та 115000 грн. (з яких: 35000 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 80000 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів), що підлягає сплаті іпотекодержателю з предмета іпотеки.

Проте, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню, з огляду на таке.

07 червня 2014 року набув чинності Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, відповідачу ОСОБА_6 надано споживчий кредит в іноземній валюті, а майно, яке є предметом іпотеки, це житлове майно, а саме - квартира, загальною площею 81,1 кв.м., яка використовується як місце постійного проживання іпотекодавців - відповідачів у справі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Іншого житла, що належить на праві власності зазначеним відповідачам немає (т.2 а.с.143-156).

Саме до такого розуміння положень цього Закону зводяться висновки, висловлені в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (справа № 6-482цс15).

Щодо доводів апеляційних скарг представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в частині припинення поруки, то ці доводи колегія суддів відхиляє, оскільки районний суд дійшов правильного висновку про те, що незважаючи на невизначеність строку поруки у договорах поруки, строк основного зобов'язання встановлено кредитним договором (п.п. 1.2.2 п.1.2.).

Так, в Договорі про надання споживчого кредиту №11376446000 зазначено, що такий укладений 28 липня 2008 року, а відповідно до п.п. 1.2.2 п.1.2 цього Договору термін такого закінчується 28 липня 2023 року. Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що Договір про надання споживчого кредиту №11376446000 фактично укладений строком на 15 років.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що строк виконання основного зобов'язання був змінений банком у травні 2013 року, оскільки 16.05.2013р. позивач направив на адресу відповідачів вимоги, в яких вимагав погасити прострочену заборгованість (т.2, а.с.а.с.115, 121, 122, 125,126,129,130). Оскільки позов був поданий до суду у червні 2013 року, тобто без пропуску шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України, відтак, порука не припинилась.

Не підтверджуються матеріалами справи доводи апелянта ОСОБА_10 про те, що позивач без будь-яких попереджень збільшив відсоткову ставку за кредитом.

Так, відповідно до п.1.3.1 Розділу 1 договору про надання споживчого кредиту від 28.07.2008 року, процентна ставка встановлена у розмірі 14,50% річних за користування кредитними коштами в межах строку Договору. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки вказаної в п. 1.3.1. (т.1, а.с. 6 зворот).

За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідачів не спростовують, а тому їх належить відхилити.

У зв'язку з тим, що при розподілі судових витрат судом першої інстанції не враховано, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_5 є інвалідами 2-ї групи рішення районного суду в частині стягнення судових витрат належить скасувати.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судові витрати, а саме: 3441,00 грн. судового збору за подання позову (т.1, а.с.5) та 4019,40 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (т.3, а.с.3). Інші докази про понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи в матеріалах справи відсутні.

Загальна сума судових витрат становить - 7460,40 грн., яку в рівних частках, а саме по 1865,10 грн. (7460,40 : 4 = 1865,10) належить стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року в частині відмови в позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11376446000 від 28 липня 2008 року у розмірі 63248,30 доларів США та 115000 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме - квартиру АДРЕСА_1 В. та належить ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" з початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна від 04 вересня 2015 року, що становить 1123060 грн.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1865,10 грн. з кожного судових витрат.

В решті рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Курій Н.М.

Судді: Крайник Н.П.

Струс Л.Б.