Ухвала суду № 56308569, 15.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/913/15 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П.

Провадження № 22-ц/783/1629/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія:47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я. Гірник Т.А.

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради Львівської області та ОСОБА_5 про визнання недійсним рішень та державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2015 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4 міської ради Львівської області та ОСОБА_5 про визнання недійсним рішень та державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд посилається на ч. 1 ст.377 ЦК України, хоча дана стаття повинна застосовуватися до правовідносин, повязаних з набуттям права на землю з набуттям права власності на будівлю та споруди, які виникли після 31 грудня 2003 року. ОСОБА_5 ж набула таке право до 31.12.2003 року. Зазначає, що суд посилається на обставини, що стосуються здійснення прибудови до належного на праві власності позивачу будинку. Ця ж прибудова розпочата з 2009 року і жодного відношення до предмету спору немає. Також, судом при розгляді справи не враховано, що міською радою при ухваленні спірних рішень не було дотримано вимог ст. 118 ЗК України та такі ухвалювались в порушення чинного на той час порядку щодо надання земельних ділянок у приватну власність. Спірні рішення та державний акт порушують права позивача як власника будинку 2 «а» на вул. Промисловій в м.Мостиська. Також, судом допущено порушення норм процесуального права.

В судове засідання позивач, відповідачі (їх представники) та представник третьої особи не зявилися. Від відповідача ОСОБА_4 міської ради до суду надійшов лист з проханням про розгляд справи у їх відсутності. Від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов лист з проханням про відкладення розгляду справи після 23.02.2016 року у звязку із станом здоровя, а саме проходженням курсу лікування від грипу відповідачем та її представниками. Решта осіб причин неявки (неявки представників) не повідомила. Незважаючи на неявку вказаних осіб, що беруть участь у справі (їх представників) колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки осіб (їх представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України, клопотання одного із відповідачів про розгляд справи у відсутності його представника та присутність у судовому засіданні представника позивача. Клопотання відповідача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи суд вважав необґрунтованим, оскільки будь-яких доказів на підтвердження його доводів суду представлено не було. Так, у матеріалах справи відсутні будь-які медичні довідки, які б вказували на захворювання відповідача чи її двох представників, що унеможливлювало б їх участь у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суд першої інстанції, посилаючись зокрема, на ст.ст. 321, 373, 377, 393, 415 ЦК України, ст.ст. 120, 155 ЗК України та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що вказаний позов є безпідставним, оскільки позивач не надав суду документів, які б засвідчили факт того, що саме він є належним позивачем, права якого в даному випадку порушені, а відтак позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Як вбачається із змісту позовних вимог та пояснень представника позивача у судовому засіданні, позивач звернувся в суд з даним позовом про визнання недійсними рішень ОСОБА_4 міської ради №107 від 22.04.2005 року «Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку по вул. Промислова, 4 гр. ОСОБА_5»; №25 від 27.06.2006 року «Про затвердження технічної документації з врахуванням змін і уточнень при обмірі земельної ділянки для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5»; державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №513047 виданого ОСОБА_5 7.11.2006 року, посилаючись при цьому, що такими порушені його права як власника сусіднього з відповідачем ОСОБА_5 будинку. Конкретно межа ділянки, що передана у приватну власність відповідача ОСОБА_5 такими рішенням та посвідчується згаданим актом проходить по стіні належного йому, реконструйованого будинку. Зважаючи на наявність відповідних норм та правил, які регламентують відстань від будинку принаймні до 1 метра до суміжної ділянки, вважає, що його права власника суміжного будинку порушені. При цьому позивач, також, вказував про те, що ним не було погоджено межі суміжної земельної ділянки відповідача, а передача їй такої ділянки відбулась в порушення порядку передачі передбаченої чинним на той час Земельним кодексом та іншими законодавчими нормами.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та сторонами, зокрема, і представником позивача не оспорювалось, обоє сторін є власниками суміжних земельних ділянок за адресою м.Мостиська Львівської області, вул. Промислова. Позивач вул. Промислова, 2, площею 0,733 га для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідач вул. Промислова, 4, площею 0,1000 га, для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд. Крім цього, вказаним особам на праві власності належать сусідні будинки, що розташовані на вказаних ділянках. Позивачу № 2 «а», відповідачу №4 (державні акти на право власності на земельні ділянки сторін та матеріали на підстав яких такі були видані, свідоцтва про право власності на будинки сторін, витяги з державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно а.с. 10-13, 22, 61-67, 69-76, 102-107). Крім цього, із наведеного вище, а також акту та припису Інспекції держархбуд контролю у Львівській області від 21.08.2013 року, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 про скасування вказаного припису, якою у задоволені такого позову відмовлено (а.с. 108-111) та пояснень представника позивача, також, вбачається, що позивачем з 2009 року на власній земельній ділянці проводиться реконструкція належного йому будинку в порушення порядку встановленого законом, внаслідок чого одна із стін новоствореної будівлі знаходиться на межі земельних ділянок сторін та вказаним вище приписом його зобовязано провести перебудову реконструйованого будинку з добудовою у відповідність до поверхового плану будинку, зазначеного у технічному паспорті, виданому ОСОБА_4 РБТІ від 26.02.2004 року. Також, з листа ПП «Проектно-виробнича фірма «Земельно-ресурсний центр» 3109 від 18.07.2013 року вбачається, що межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 відповідають зазначеним у її державному акті на право власності на земельну ділянку.

Зважаючи на вказане слід зробити висновок про те, що жодних прав позивача, як власника будинку №2 «а» на вул. Промисловій в м.Мостиська Львівської області, який зареєстрований за ним у встановленому законом порядку, не порушено. Наявність же межі земельної ділянки відповідача ОСОБА_5, яка передана їй у приватну власність у 2006 році із стіною самовільно реконструйованого ним обєкту, яка зявилась на межі ділянки ОСОБА_5 після 2009 року, жодних його прав власника будинку, що на такій межі не розташований, порушити не могла, не може та не порушує.

Окрім цього позивачем не представлено жодних доказів того, що підпис від його імені в акті встановлення та узгодженням меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 (а.с. 19) вчинений не ним. На такі докази ним не вказано, таких не подано та клопотань про витребування таких не заявлено.

Аналогічно позивачем не доведено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами порушення його прав, свобод чи інтересів при винесенні оскаржуваних рішень органом місцевого самоврядування та не вказано яких саме прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги не слід визнати обґрунтованими та таку відхилити, рішення ж суду, як таке що відповідає обставинам справи та ухвалене з дотриманням вимог закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 8 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

ОСОБА_6