Рішення № 56306118, 01.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2016 р. Справа № 902/13/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед»

(80441, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, с. Вирів, вул. Центральна, 62)

до: Фермерського господарства «Левківські Дубки»

(23615, Вінницька обл., Тульчинський р-н, с. Левківці, вул. Леніна, буд. 25)

про стягнення 321 616,44 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 за довіреністю № 24-ЛВ-2016 від 26.01.2016 року;

відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Левківські Дубки» заборгованості за договором поставки № РК-99/2015 від 09.04.2015 року в загальному розмірі 321 616,44 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед» та Фермерським господарством «Левківські Дубки» укладено договір поставки № РК-99/2015 за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед» зобовязалось поставляти та передавати у власність Фермерського господарства «Левківські Дубки» товар, кількість, ціна, асортимент, якість строки та загальна вартість якого попередньо погоджується Сторонами.

За умовами п. 3.1. договору поставки Покупець оплачує товар, що поставляється на умовах попередньої оплати, в розмірі 500 грн. за кожну партію товару, що поставляється згідно даного договору. Балансову оплату за поставлений товар, що розраховується як різниця між сумою здійсненої попередньої оплати за загальною вартістю поставленого товару Покупець повинен здійснити не пізніше ніж до 30 листопада 2015 року включно.

За видатковими накладними до договору поставки відповідачем отримано товар картопля насіннєва в кількості 10 тони на загальну суму 312 000,00 грн..

Водночас, станом на день звернення з позовом до суду відповідачем не проведено розрахунків за отриманий товар в повному обсязі, заборгованість останнього становить 260 000,00 грн..

Неналежне виконання договірних зобовязань зі сторони відповідача призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій, обумовлених договором.

За вказаним позовом 06.01.2016 року судом порушено провадження у справі № 902/13/16 з призначенням до розгляду на 09.02.2016 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 09.02.2016 року розгляд справи відкладено на 01.03.2016 року з підстав невиконання відповідачем вимог суду в частині надання доказів.

На визначену судом дату зявився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців. Однак, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслані судом копії ухвал суду повернуто до суду з написом наступного змісту: «за зазначеною адресою не проживає».

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Таким чином, оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представник відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед» (позивач, за договором Постачальник) та Фермерським господарством «Лемківські Дубки» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № РК-99/2015 (надалі Договір).

Згідно з предметом цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність в обумовлені строки Покупцю визначений цим Договором товар, а Покупець зобовязується приймати вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату. Предметом даного Договору являється товар.

Кількість, ціна, асортимент, якість, строки та загальна вартість конкретної поставки товару попередньо погоджується Сторонами. Вартість тари та/або пакування входить до ціни товару (п. 1.2. Договору).

Постачальник зобовязаний поставити товар разом з усією відповідною документацією, що вимагається законодавством для даної групи товару. Документи мають бути належним чином оформлені у відповідності до чинного законодавства України та надані, для їх оформлення, всі необхідні оригінали чи належним чином посвідчені копії (п. 2.2. Договору).

Покупець оплачує товар, що поставляється на умовах попередньої оплати, в розмірі 500 грн. за кожну партію товару, що поставляється згідно даного договору. Балансову оплату за поставлений товар, що розраховується як різниця між сумою здійсненої попередньої оплати за загальною вартістю поставленого товару Покупець повинен здійснити не пізніше ніж до 30 листопада 2015 року включно. Валюта платежів за даним Договором гривня України (п. 3.1. Договору).

Ціна товару зазначається у видаткових накладних або специфікаціях. (п. 3.2. Договору).

Покупець здійснює оплату за товар з урахуванням умов даного Договору шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору).

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.6. Договору).

Даний Договір вважається укладений на один рік і набуває чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року, або до повного виконання обовязків обох сторін. (п. 8.3. Договору).

В рамках Договору позивач за видатковими накладними № 1230 від 28.04.2015 року, 1293 від 01.05.2015 року, № 1393 від 13.05.2015 року, № 1425 від 15.05.2015 року, № 1524 від 28.05.2015 року поставив відповідачеві товар загальною вартістю 312 000,00 грн. Товар отримано відповідачем за довіреністю від 27.04.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем за платіжними дорученнями № 1 від 27.04.2015 року, № 2 від 30.04.2015 року, № 3 від 13.05.2015 року, № 4 від 15.05.2015 року, № 4 від 28.05.2015 року проведено частковий розрахунок за поставлений товар в загальному розмірі 52 000 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача за Договором складає 260 000,00 грн..

Також судом встановлено, що 09.04.2015 року між ОСОБА_2 (за договором Поручитель № 1), ОСОБА_3 (за договором Поручитель № 2), Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед» (за договором Кредитор) та Фермерським господарством «Левківські Дубки» (за договором Боржник) укладено договір поруки до договору поставки № РК-99/2015 від 09.04.2015 року (надалі Договір поруки).

Згідно з предметом Договору поруки Поручитель № 1 та Поручитель № 2 поручаються перед Кредитором за виконання обовязку з повної оплати основного боргу та процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків, упущеної вигоди за Договором поставки № РК-99/2015 від 09.04.2015 року Боржником (далі основний договір).

У випадку порушення Боржником обовязку за основним договором, Боржник і Поручитель № 1 та Поручитель № 2 відповідають перед Кредитором як солідарні боржники всім належним їм майном (рухомим, нерухомим), майновими правами належними їм, а також майном (рухомим, нерухомим), майновими правами, що можуть виникнути у майбутньому протягом терміну дії цього Договору (п. 1.2. Договору поруки).

Поручитель № 1 та Поручитель № 2 зобовязані у разі порушення Боржником обовязку за основним договором, самостійно виконати зазначений обовязок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 2 (двох) банківських днів шляхом перерахування суми основного боргу та/або процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків, упущеної вигоди на рахунок Кредитора безготівковим переказом на банківські реквізити Кредитора вказані в цьому Договорі (п. 3.1. Договору поруки).

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки (п. 4.1. Договору поруки).

Згідно листа-вимоги № 3859 від 01.12.2015 року позивач просив відповідача та поручителів виконати зобовязання за договором поставки № РК-99/2015 від 09.04.2015 року та протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання листа-вимоги сплатити заборгованість в розмірі 260 000,00 грн..

У звязку з невиконанням Поручителем № 1 та Поручителем № 2 зобовязань за Договором поруки позивач звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з відповідним позовом, за яким 09.02.2016 року Тульчинським районним судом Вінницької області відкрито провадження у справі № 148/31/16-ц.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобовязання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 260 000,00 грн. боргу.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 61 616,44 грн. штрафних санкцій, а саме: 7 835,62 грн. пені за період з 01.12.2015 року по 25.12.2015 року; 52 000,00 грн. штрафу за прострочення оплати понад 10 (десять) банківських днів у розмірі 20%; 1 780,82 грн. штрафу 10% річних від суми боргу за період з 01.12.2015 року по 25.12.2015 року.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що за порушення строку оплати поставленого товару понад 10 (десять) банківських днів Покупець сплачує штраф в розмірі 20% (двадцяти відсотків) вказаної вартості.

Таким чином суд вважає, що вимога про стягнення штрафу в розмірі 20% є правомірною, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинному законодавству. Обраховано штраф арифметично вірно, відтак зазначена вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що за порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що штраф, передбачений Договором, фактично є пенею, оскільки саме пеня обраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку пені судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога підлягаює задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 1780,82 грн. штрафу 10% річних від суми боргу за період з 01.12.2015 року по 25.12.2015 року суд виходить з наступного.

Пунктом 5.6. Договору передбачено сплачу десяти процентів річних від простроченої суми за порушення строку оплати поставленого товару Покупцем..

При цьому, позивачем заявлено до стягнення штраф, тобто вид відповідальності не передбачений умовами Договору. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення штрафу у вигляді 10% річних від суми боргу .

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Левкіські Дубки» (23615, Вінницька область, Тульчинський район, с. Левківці, вул. Леніна, буд. 25, код ЄДРПОУ 31496554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Л В Лімітед» (80441, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Вирів, вул. Центральна, 62, код ЄДРПОУ 34943719) 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. боргу; 52 000 (пятдесят дві тисячі) грн. 00 коп. штрафу за прострочення оплати понад 10 банківських днів; 7 835 (сім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 62 коп. - пені та 4 797 (сімсот дев'яносто сім) грн. 53 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3.В позові в частині стягнення 1780,82 грн. штрафу 10% річних від суми боргу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 березня 2016 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (23615, Вінницька область, Тульчинський район, с. Левківці, вул. Леніна, буд. 25)