Рішення № 56306062, 29.02.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 лютого 2016 р. Справа № 902/1617/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 представники за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до:Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13)

про стягнення 76 660 439,69 грн. згідно договору № 561/14-ТЕ-1

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 561/14-ТЕ-1від 27.11.2013 року в загальному розмірі 76 660 439,69 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 27.11.2013 року договору купівлі-продажу природного газу № 561/14-ТЕ-1 позивачем протягом січня-грудня 2014 року поставлено відповідачеві природний газ в обсязі81898,504 тис. куб.м. на загальну суму 107221547,61 грн.. За умовами п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. В порушення взятих на себе зобовязань відповідач не провів повних розрахунків за поставлений природний газ, і за ним рахується заборгованість в розмірі 30688457,77 грн..

Неналежне виконання зобовязань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Ухвалою суду від 17.12.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1617/15 з призначенням до розгляду в судовому засіданні 20.01.2016 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

20.01.2016 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що згідно акту звіркивзаєморозрахунків, підписаного сторонами, від 26.11.2015 року відповідачем основний борг погашений в повному обсязі, а нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних суперечить вимогам ст.ст. 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки таке нарахування проведено на заборгованість по оплаті газу, оплаченого в порядку, передбаченому спільними протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 03.02.2016 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 17.02.2016 року.

Ухвалою від 17.02.2016 розгляд справи відкладено на 29.02.2016 року, взвязку з необхідністю витребування додаткових письмових доказів.

На визначену судом дату з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав позов в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та в запереченнях на відзив. Представники відповідача заперечували проти позову з підстав, наведених у відзиві та в додаткових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27 листопада 2013 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач, за договором Продавець) та Комунальним підприємством "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 561/14-ТЕ-1 (надалі Договір). (Т. 1 а.с. 19-24)

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію УкраїниНаціональна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКД ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). (п. 1.2. Договору).

Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 122100тис.куб.м.. Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1., 2.1.1. Договору).

Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ. (п. 3.1. Договору).

Приймання-передачу газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця. (п. 3.3. Договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. (п. 3.4. Договору).

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ України. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1118,974 грн., крім того ПДВ 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ 1309,20 грн. (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п. 6.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. (п. 11 Договору).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, а саме: № 1 від 28.01.2014 року; № 2 від 29.04.2014 року, якими сторони погоджували ціну природного газу та уточнено предмет договору. (Т. 1 а.с. 25-26).

В період січня-грудня 2014 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 81898.504 тис. куб.м. на загальну суму 107221547,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (Т. 1 а.с. 27-38).

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зміст договору, взяті в ньому зобов'язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються ст. 712 ЦК України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами 12.12.2014 р., 26.12.2014 р. та 03.12.2015 р. між Позивачем, Відповідачем, Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради укладено договори № 1354/30, № 1625/30, № 167/375-в про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України Про державний бюджет України на 2014 рік), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30. (Т. 1 а.с. 82-83; 86-87; 158-162)

За змістом п. 8 Договорів про організацію взаєморозрахунків КП "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" перераховує на рахунок ПАТ Нафтогаз України кошти в загальній сумі14719311,79 грн. (за договором № 1354/30 1501941,41 грн.; за договором № 1625/30 710031,61 грн.; за договором № 167/375-в 12507338,77 грн.) для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік за договором від 27.11.2013 року № 561/14-ТЕ-1.

Відповідно до п. 11.2 та 12.2 Договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

За умовами п. 15 та 17 Договорів про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензій стосовно предмета договору.

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків відповідачем, згідно платіжних доручень № 8 від 15.12.2014 року на суму 1501941,41, № 13 від 29.12.2014 року на суму 710031,61 грн. (Т. 1 а.с. 81 та 85) та № 10 від 04.12.2015 на суму 12507338,77 грн.(Т. 1 а.с.157).

Також, на виконання Постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005 року Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій між Головним управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, КП ВМР Вінницяміськтеплоенерго та ПАТ Нафтогаз України підписано 19 (девятнадцять) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, зокрема: № 2494 від 18.12.2014 року; № 2185 від 18.11.2014 року; № 2035 від 16.10.2014 року; № 1052 від 25.06.2014 року; № 1201 від 20.05.2014 року; № 1297 від 29.05.2014 року; № 1386 від 18.06.2014 року; № 1603 від 17.07.2014 року; № 1714 від 19.08.2014 року; № 1826 від 17.09.2014 року; № 38 від 20.01.2015 року; № 347 від 18.02.2015 року; № 612 від 19.03.2015 року; № 788 від 16.04.2015 року; № 1108 від 19.05.2015 року; № 1386 від 18.06.2015 року; № 1560 від 16.07.2015 року; № 1732 від 18.08.2015 року та № 2432 від 19.11.2015 року (Т.1 а.с. 90-156). Загальна сума за вказаними спільними протокольними рішеннями складає 54242954,00 грн..

Крім того за твердженнями відповідача, які не заперечуються позивачем,останній частково проводив розрахунки з позивачем за договором до та підчас підписання договорів про взаєморозрахунки та протокольних рішень.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку за січень 2014 р. по грудень 2015 р. за договором № 561/14-ТЕ-1 від 27.11.2013 р.(Т.1 а.с.74-75) станом на вересень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 30688457,77 грн. (вказана сума є предметом спору в даній справі) однак останнім протокольним рішенням № 2432 від 19.11.2015 року сторони погодили порядок перерахування коштів в сумі 18181119,00 грн. за природний газ за 2014 рік згідно з Договором від 27.11.2013 року № 561/14-ТЕ-1. Згідно платіжного доручення № 9 від 23.11.2015 року відповідачем перераховано 18181119,00 грн. на рахунок відповідача. З огляду на це станом на грудень 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 12507338,77 грн. та відповідно до останнього Договору № 167/375-в про організацію взаєморозрахунків від 03.12.2015 року сторони погодили порядок перерахування коштів в сумі12507338,77 грн. Згідно платіжного доручення № 10 від 04.12.2015 року відповідачем перераховано 12507338,77 грн. на рахунок позивача, тому відповідачем погашено заборгованість за Договором в повному обсязі. (Т.1 а.с. 157).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд дійшов висновку про безпідставність звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 30688457,77 грн., що є підставою для відмови в позові в цій частині.

При розгляді вимог позивача про стягнення 15369252,28 грн. пені, 28690965,70 грн. інфляційних втрат та 1911763,94 грн. трьох відсотків річних, суд зважає на наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд розглядаючи поданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, не однократно зобовязував позивача, в ухвалах про відкладення розгляду справи, надати розрахунок з урахуванням часткових проплат здійснених за протокольними рішеннями та договорами про організацію взаєморозрахунків. Однак останній уточненого розрахунку до суду не подав.

З огляду на це суд зазначає, що з наявного в матеріалах справи розрахунку (в якому не видно момент зарахування коштів за договорами про організацію взаєморозрахунків та протокольними рішеннями), не можливо встановити періоди та суми неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

Як визначає правова позиція Верховного суду України по подібним спорам (по справам № 5011-35/1534-2012-42/553-2012 від 30.09.2014р., № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 від 16.09.2014р., № 917/2520/14 від 16.09.2015 року, та ін.), уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зважає на приписи ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України.

Згідно ст. 111-28 цього Кодексу висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору від 27.11.2013 року № 561/14-ТЕ-1 у 2014 році.

Як встановлено судом та підтверджується сторонами, відповідачем виконано умови зазначених договорів та спільних протокольних рішень в порядку і у строки, визначені вказаними договорами та рішеннями.

При цьому, для застосування санкцій, передбачених Договором від 27.11.2013 року № 561/14-ТЕ-1 та наслідків за порушення грошових зобов'язань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту яких сторони засвідчили відсутність жодних претензій одна до одної після виконання даного договору.

Відтак, враховуючи, що з наявного в матеріалах справи розрахунку не можливо встановити періоди та суми неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором та строки виконання зобов'язання відповідачем за договорами про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень дотримано, підстави для застосування санкцій, передбачених Договором від 27.11.2013 року № 561/14-ТЕ-1 та положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а відтак, в позові слід відмовити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

У позові відмовити повністю.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 09 березня 2016 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)