Рішення № 56306057, 03.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2016 р.

Справа № 902/104/16

за позовом:Товариства з обмеженою вдповідальністю "Фірма Варіація" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 52)

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 51 342,79 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Кузьменко В.В.

Представники

позивача : Грабченко О.А., Куксюк А.Л.

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Варіація" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 51 342,79 грн.

Ухвалою суду від 08.02.2016 року було порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 03.03.2016 року.

В судове засідання на визначену дату (03.03.2016 року) з"явились представники позивача, які підтримали позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Варіація" платіжним дорученням № 673 від 29 вересня 2015 року перерахувало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 помилково 50000,00 грн.

За твердженням позивача перерахування грошових коштів згідно вищевказаного платіжного доручення відбулось помилково, оскільки на момент його здійснення між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних та позадоговірних зобов'язань.

В платіжному дорученні №673 від 29 вересня 2015 року в графі призначення платежу зазначено запис "часткова оплата за пиловик, згідно договору № 3 від 25.09.2015 року".

В судовому засіданні судом встановлено, що вказані кошти позивачем було перераховано помилково, оскільки, як уже зазначалось, між сторонами не існує будь - яких договірних відносин, що виключає в свою чергу наявність будь-яких договірних відносин між сторонами даного спору.

Таким чином, зазначенні кошти в сумі 50000 грн. є такими, що були перераховані внаслідок помилки при призначенні одержувача платежу.

Позивачем було заявлено відповідачу вимоги про повернення помилково перерахованих грошових коштів, яка залишена без задоволення.

Відтак позивач мав намір повернути помилково перераховані кошти.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно п.4 ч. 1. ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 83 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується факт надіслання позивачем відповідачу вимоги про повернення помилково перерахованих грошових коштів про що вказувалось вище.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Крім того п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" N227/95 від 16.03.1995р. встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням вищезазначеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 50000,00 грн. помилково перерахованих коштів підлягає задоволенню як обґрунтована та правомірна.

Крім того судом була розглянута вимога щодо стягнення з відповідача 492,79 грн. 3% річних та 850,00 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивiльного кодексу України (далi - ЦК) встановлено вiдповiдальнiсть за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цiєї статтi визначено, що боржник не звiльняється вiд вiдповiдальностi за неможливiсть виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу iнфляцiї за весь час прострочення, а також три проценти рiчних вiд простроченої суми, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмiр процентiв, що пiдлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо iнший розмiр процентiв не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти рiчних та інфляційні втрати вiд простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо між сторонами існували договірні відносини. Матеріалами справи доведено, що між сторонами не існувало договірних відносин, та як наслідок договірних зобов"язань, тому позов в частині стягнення 492,79 грн. 3% річних та 850,00 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. При цьому суд приймає до уваги визнання позову відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну.

Враховуючи, що вищевикладені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 50000,00 грн. помилково перерахованих коштів підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідент код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Варіація" ( 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 52, ідент код 24744490) 50000,00 грн. помилково перерахованих коштів, 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 09 березня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу АДРЕСА_1