Ухвала суду № 56302843, 03.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/272/16-ц 03.03.2016 03.03.2016 03.03.2016

Справа 473/272/16-ц

Провадження № 22 ц/784/646/16 Головуючий у 1-й інстанції Старжинська О.Є.

Категорія 54 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

3 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І.,Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивачки ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта»

на рішення

Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області

від 4 лютого 2016 року

за позовом

ОСОБА_2 до Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта», підприємство), від імені якого діє Миколаївська дирекція УДППЗ «Укрпошта» (далі Миколаївська дирекція), про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування 50000 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що наказом в.о. директора Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» №1892-К від 28 грудня 2015 року вона була звільнена з роботи з посади начальника Центру поштового звязку №2 Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (далі - ЦПЗ №2) за п.1 ст. 41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обовязків.

Вказаний наказ та звільнення позивачка вважає незаконними, оскільки порушення трудової дисципліни вона не допускала. Її звільнення, як зазначено в наказі, відбулося на підставі колективного звернення працівників ЦПЗ №2, службової записки начальника ВОПАРК Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» та акту комплексної перевірки виробничої та фінансово-господарської діяльності ЦПЗ №2 за п. 1 ст. 41 КЗпП України необґрунтовано.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 лютого 2016 року суд поновив позивачку на посаді начальника Центру поштового звязку №2 Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з 28 грудня 2015 року, визнавши наказ в.о. директора Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» №1892-К від 28.12.2015 року про її звільнення незаконним.

Також суд стягнув з Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» на користь позивачки 7029 грн. 10 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з утриманням обовязкових платежів, 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди та в дохід держави 1653 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення про поновлення на роботі виконане. Після ухвалення судового рішення, позивачку 8 лютого 2016 року звільнено з роботи за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В апеляційній скарзі УДППЗ «Укрпошта» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку заявника, висновки суду є необґрунтованими, оскільки суд не взяв до уваги, що відповідачка порушила трудову дисципліну. Так, діючи в порушення посадової інструкції, корпоративних нормативно правових актів та ст. 141 КЗпП України, які передбачають неухильне додержання законодавства про працю та уважне ставлення до потреб і запитів працівників в порушення своїх обовязків, ОСОБА_2 змусила підлеглих їй працівників написати заяви про безоплатну відпустку, завдавши їх трудовим правам значної шкоди, а також завдавши шкоду іміджу підприємства. Також, суд, на думку заявника, не взяв до уваги одноразовий характер порушення, що підтверджувала сама позивачка, та у суду не було підстав для стягнення на її користь моральної шкоди.

Позивачка та її представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

Зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 очолювала структурний підрозділ філії Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта», займаючи з 1 липня 2011 року посаду начальника Центру поштового звязку №2 Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Наказом в.о. директора Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» №1892-К від 28 грудня 2015 року її звільнено з роботи з цієї посади за п.1 ст. 41 КЗпП України.

Встановивши, що в діях позивачки відсутнє одноразове грубе порушення трудових обовязків, суд дійшов правильного висновку про те, що вона незаконно звільнена з роботи з вказаних підстав. Також суд дійшов правильного висновку, що позивачці порушенням її трудових прав завдано моральну шкоду.

У звязку з чим, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі та відшкодування у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди, а також дійшов правильного висновку про стягнення на її користь з відповідача у відповідності до ст. 235 КЗпП України середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення позивачки з роботи.

Доводи в апеляційній скарзі суперечать доказам у справі, яким суд дав належну оцінку, а також вимогам матеріального права.

Так, видавши наказ, в.о. начальника Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в ньому не вказав, за яке конкретне порушення трудових обовязків чи трудової дисципліни ОСОБА_2 притягнута до дисциплінарної відповідальності. Також, в наказі не зазначено, коли конкретно вчинено проступок, за яких обставин його вчинено та не вказано його характеру.

Вказаних обставин також не зазначено в службовій записці начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів (ВОПАРК) Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 25 грудня 2015 року, на яку як і на акт комплексної перевірки виробничої та фінансово господарської діяльності ЦПЗ № 2 від 4 грудня 2015 року, є посилання в наказі про звільнення позивачки з роботи.

Крім того, складення акту від 4 грудня 2015 року (а.с.52) та складення службової записки безпосередньо не повязані між собою. Так, акт складено за наслідками проведення планової перевірки виробничої та фінансово господарської діяльності ЦПЗ № 2, а службова записка була складена за наслідками перевірки звернення працівників ЦПЗ №2 від 22 грудня 2015 року на імя в.о. директора Миколаївської дирекції з приводу належного виконання ОСОБА_2 функцій начальника підрозділу.

Так, з наказу в.о. директора Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» від 21 грудня 2015 року за № 1112 «Про результати комплексної перевірки виробничої та фінансово господарської діяльності ЦПЗ Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що робота позивачки в тому числі, щодо надання працівникам щорічних відпусток була визнана незадовільною. Однак, в акті не йдеться про дії ОСОБА_2 щодо примушення працівників піти у відпустку за їх рахунок.

У службовій записці на імя в.о. начальника Миколаївської дирекції УДППЗ, складеної начальником ВОПАРК Миколаївської дирекції УДППЗ «Укрпошта», викладено його висновки за наслідками проведеної ним перевірки фактів у зверненні працівників щодо примусового відправлення їх у відпустку без збереження заробітної плати.

Отже, у вказаних документах йдеться про різні події, а тому посилання в апеляційній скарзі на вказані документи як на доказ одноразового порушення позивачкою трудової дисципліни безпідставні.

Також у службовій записці, не сформульовано в чому виразилося одноразове грубе порушення трудової дисципліни позивачки.

Само по собі звернення працівників відносно діяльності позивачки, не може бути підставою її звільнення з роботи. В ньому не зазначено прізвищ конкретних осіб, яких позивачка змусила піти у відпустку без збереження заробітної плати. У зверненні йдеться не про конкретну певну подію та дії позивачки, а організацію нею роботи підлеглих, які, за твердженням заявників, безпосередньо змушують працівників писати відповідні заяви. Відносно позивачки зазначено лише те, що ОСОБА_2 для тих, хто не погодився написати заяви про відпустку, проводить бесіди особисто. Однак, заявники не зазначили ні конкретних осіб, з якими проводилися такі бесіди, ні їх характер, ні їх наслідки (а.с. 39).

Пояснення позивачки із посиланням на виробничу нараду, яка відбулася 2 грудня 2015 року, також не підтверджують наявності з її боку порушень трудової дисципліни вказаного числа.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.Я.Мурлигіна

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_6