Рішення № 5630004, 24.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/3024.06.09 За позовомУправління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві

доМузею історії міста Києва- Київський музей О.С. Пушкіна

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Державного казначейства України в місті Києві простягнення 124884,48 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники: від позивачаОдинець Л.П.- дов. № 24/1-1-730/Нз. від 03.03.08 від відповідачаЯремчук І.Г. - дов. № 5 від 27.05.09

від 3-ої особиГирявець М.В.- дов. № 05-04/2-25 від 06.01.09 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Музею історії міста Києва- Київський музей О.С. Пушкіна (надалі відповідач) про стягнення 124884,48 грн.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг охорони майна, відповідно до якого Позивач надав послуги з цілодобової охорони майна відповідача та обслуговування сигналізації, а відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі, в звязку з чим повинен сплати борг позивачу.

Ухвалою від 10.06.09 було порушено провадження у справі № 13/30, позовна заява прийнята до розгляду, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в місті Києві, розгляд справи був призначений на 24.06.09, на сторони третю особу покладено обовязок надати документи та вчинити дії.

Вимоги ухвали господарського суду учасники судового процесу виконали, в судове засідання направили свої повноважних представників.

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі через невиконання умов договору, посилаючись на нього та норми законодавства і просив покласти судові витрати на відповідача.

Представник відповідача надав відзив і просив відмовити в позові повністю через відсутність грошових коштів на рахунках Музею як бюджетної установи, посилаючись на умови договору і норм законодавства та нормативного акту Кабінету Міністрів України.

Представник третьої особи надала усні пояснення згідно до яких Головне управління Державного казначейства України в місті Києві не є учасником правовідносин, що виникли між сторонами у справі, а оскільки відповідно до Положення про ГУДКУ у м.Києві від 19.07.06 управління забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевого бюджетів, тобто здійснює: розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, контроль дотримання учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства в межах своїх повноважень, контроль за здійсненням бюджетних повноважень. Та з урахуванням викладеного зазначив про відсутність у третьої особи фактичних даних, які б могли б бути підставою для встановлення наявності або відсутності обставин , що мають значення для вирішення даного спору.

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу ознайомлено з їх правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України.

Крім цього, представникам учасників судового процесу у судовому засіданні розяснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.08 між позивачем та відповідачем був укладений договір на надання послуг підрозділом служби охорони при МВС України №530-Д/2008-Пч, відповідно до умов якого позивач бере зобовязання здійснювати комплекс організаційних заходів з метою припинення протиправних дій з боку третіх осіб на території відповідача, а останній передає такі зобовязання і зобовязується оплатити ці послуги на умовах і в порядку визначеному цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору та додатків 2, 3 до договору вартість послуг розраховується виходячи з вартості охорони однієї години, кількості постів охорони та терміну надання послуги на протязі доби і встановлюється на підставі узгодженої протоколом Сторін договірної ціни охорони, та очікувано складає 124884,48 грн.

Згідно з п.2.2. цього Договору оплата за цим договором здійснюється відповідачем щомісячно до 5-го числа наступного місяця, шляхом перерахування Відповідачем грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок Позивача.

Відповідно до п.2.3. договору акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, також по закінченні дії договору.

Відповідно до п.9.1. даний договір укладається терміном з 01.10.08р. до 31.12.08р.

На виконання умов вказаного договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 124884,48 грн., що підтверджується сторонами та матеріалами справи, зокрема, актами №000001629 прийому-здачі виконаних робіт за жовтень 2008 р., №000001714 прийому-здачі виконаних робіт за листопад 2008 р. та №000001808 прийому-здачі виконаних робіт за грудень 2008 р., які підписані представниками сторін, а підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін.

Проте, всупереч умов договору відповідач за надані послуги оплат не провів.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати за надані послуги становить 124884,48 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи доводи відповідача покладені в основу заперечення позову господарський суд вважає за необхідне вказати про таке.

Відповідно до положень норми ст. 3 Закону України «Про музей та музейну справу»національна музейна політика - це сукупність основних напрямів і засад діяльності держави і суспільства в галузі музейної справи. Одним з основних напрямків національної музейної політики є, зокрема, забезпечення охорони музеїв.

Господарський суд виходить з того, що ця норма має загальний зміст щодо політики охорони музеїв.

На підставі ст.ст.6, 7 цього Закону та відповідно до «Положення про Музей історії міста Києва», затвердженого розпорядженням КМДА від 02.10.09 №1527 Музей історії міста Києва заснований Київською міською державною адміністрацією (ст.2 Положення).

Згідно до положень ст.ст.8, 12-16, 20, 21 цього Положення директор, здійснюючи безпосереднє керівництво музеєм, управнений і зобовязаний вживати заходів до збереження і охорони майна музею, памяток історії і культури укладати господарські договори з юридичними особами.

Із змісту цих норм випливає, що директор відповідача є самостійною особою в прийнятті рішень про вжиття заходів до охорони музею і розвязання господарських питань в т.ч. і щодо виконання укладених музеєм господарських договорів, яким є договір на надання послуг підрозділом служби охорони при МВС України №530-Д/2008-Пч від 01.10.08.

Джерелами надходжень коштів для фінансування музею крім міського бюджету (ст.22 Положення) є додаткові (ст.23 Положення): плата за відвідування Музею га виставок, кошти, одержані за виконання науково-дослідних та інших вплів робіт на замовлення установ, організацій, громадських об'єднань та окремих громадян; прибутки від реалізації сувенірної продукції, видавничої діяльності та всі інші платні послуги, передбачені законодавством; плата за кіно- і фотозйомки; добровільні грошові внески організацій та окремих і громадян; інші джерела, в тому числі надходження, відповідно до законодавства України.

Посилання у відзиві відповідача, на не прийняття Державним казначейством до виконання Договору через відсутність бюджетних асигнувань свідчить про його обізнаність (фактично з часу укладення договору) про неможливість виконання зобовязань за договором в частині оплати за рахунок міського бюджету.

Вказівка відповідача на ч.6 ст.51 Бюджетного кодексу України та на п.4 розділу ІІ Договору як на підставу для відмови в позові у звязку з відсутністю бюджетного асигнування і фінансування суперечить положенням норм Цивільного та Господарського кодексів України про зобовязання.

Як встановлено господарським судом відповідач не вживав жодних заходів до забезпечення бюджетного, як основного, фінансування для погашення заборгованості в т.ч. не звертався до засновника, і крім того, не повідомив позивача про не прийняття Договору органом Державного казначейства до виконання.

Посилання відповідача на обовязкову охорону Музею підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами за оплату - в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті на їх утримання (перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 в редакції чинній н час виникнення правовідносин та розгляду справи) спростовуються цим нормативним актом.

Текст «в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті на їх утримання»відноситься тільки до першого абзацу Переліку: «Будинки, в яких розміщуються центральні органи виконавчої влади (крім центральних органів виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, Державної податкової адміністрації та Державної митної служби) -….»

За таких обставин позиція відповідача не спростовує доводів позовної заяви.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність заперечень.

Відповідно до норми ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з охорони обєкту в розмірі 124884,48 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 1248,84 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Докази понесення позивачем зазначених витрат наявні у справі.

Отже, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у даній справі у наступному розмірі: 1248,84 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 617, 612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві задовольнити повністю.

2. Стягнути з Музею історії міста Києва - Київський музей О.С. Пушкіна (01024, м. Київ, вул. П. Орлика, 8; код ЄДРПОУ 05534195 р/р 35412001001107 у УДК в м. Київ МФО 820019, а у випадку відсутності чи недостатності грошових сум з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) основний борг в сумі 124884 (сто двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири), 48 грн., державне мито в сумі 1248 (одну тисячу двісті сорок вісім), 84 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять), 50 грн. - на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві (04050, м. Київ, вул. Студентська, 9; код 08596920; банківські реквізити: р/р 26008396290 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код ЄДРПОУ 08596920).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя І.Д. Курдельчук