Ухвала суду № 56299236, 02.03.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Борисов Є.А.

Справа № 433/2617/15-ц

Провадження № 22ц/782/92/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого- Борисова Є.А.

суддів: Оробцової Р.І., Карташова О.Ю,

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа- Орган опіки та піклування Лисичанської міської ради в особі Служби у справах дітей Лисичанської міської ради про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька.

встановила:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування Лисичанської міської ради в особі Служби у справах дітей Лисичанської міської ради, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон України неповнолітньої дитини без згоди батька.

На обґрунтування позову зазначила, що з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах і проживала з останнім однією сімєю без реєстрації шлюбу. Під час сумісного проживання народилася спільна дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею. Батько дитини участі у вихованні сина не приймає, розвитком дитини не цікавиться, достатньої матеріальної допомоги не надає,

безпідставно чинить перешкоди у здійсненні позивачем заходів, спрямованих на покращення здоровя та духовного розвитку дитини, а саме не надає у передбаченому законом порядку дозволу на виїзд дитини за кордон. Позивач має намір виїзджати із сином за кордон з метою оздоровлення та відпочинку дитини, а також заради забезпечення можливості спілкування сина з родичами, які мешкають в Росії. Тому позивач просила надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон України, а саме до Російської Федереції неповнолітньої дитини без згоди батька до досягнення сином 16-річного віку.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 16 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5відмовлено.

Позивач не погодилась із ухваленим рішенням суду та подала на нього апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 грудня 2015 року та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно дост.213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законнимє рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що надання судом дозволу на майбутнє на виїзд дитини за кордон без згоди одного з батьків без зазначення при цьому конкретного часу та місця перебування суперечить положенням чинного законодавства. Також суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач дійсно не надає у добровільному порядку своєї згоди на виїзд дитини за кордон і що неповнолітня дитина за медичними рекомендаціями потребує оздоровлення саме за межами України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності в даному випадку підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 з огляду на наступне.

За змістомст. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК Українивизначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які уповноважені ними.

За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначеноЗаконом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231(зі змінами).

Згідно з п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57,виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Отже, чинним законодавством встановлено певний порядок виїзду неповнолітньої дитини за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків і цей порядок передбачає визначення певного терміну вивезення дитини за кордон та конкретної країни, до якої дозволяється виїзд дитини без згоди одного із батьків.

В даному випадку позивач ОСОБА_5І.у своєму позові ставить питання про надання за рішенням суду дозволу на майбутнє на багаторазові виїзди дитини за кордон без визначення часового проміжку перебування у конкретній країні, до якої дозволяється такий виїзд, а також без зазначення конкретної мети виїзду дитини за кордон України, що суперечить положенням чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відсутності підстав для задоволення відповідних позовних вимог. Крім того, позивачкою не надано будь-яких належних доказів на підтвердження тієї обставини, що батько дитини дійсно відмовляється надати свою згоду у встановленому законом порядку на виїзд дитини за кордон і що на даний час існують обставини, які унеможливлюють оформлення виїзду дитини за межі України відповідно до встановленої законом процедури.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач ОСОБА_5 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон України неповнолітньої дитини без згоди батька з зазначенням при цьому конкретного часу та місця перебування дитини, а також з зазначенням конкретної мети виїзду неповнолітньої дитини за кордон та наданням належних доказів на підтвердження тієї обставини, що батько дитини дійсно не надає своєї згоди на виїзд дитини за кордон.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть слугувати підставою для зміни або скасування рішення.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий

Судді: