Рішення № 56297962, 03.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/846/16 Справа № 202/29195/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря Гулієва М.І.о,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційними скаргами ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому посилалось на те, що 09 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VOR0AG09680843 за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримала у кредит грошові кошти. Зобовязання ОСОБА_2 за даним договором були забезпечені порукою відповідно до укладеного між банком та ПАТ «Акцент-Банк» договору поруки. У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за договором № VOR0AG09680843 від 09 жовтня 2006 року 37469,25 доларів США та судові витрати по справі, а також з обох відповідачів солідарно 10000 грн. (т. 1 а.с. 2-3).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № VOR0AG09680843 від 09 жовтня 2006 року у розмірі 26493,62 доларів США, що складає 211684,02 грн., яка складається з: 10714,72 доларів США заборгованість за кредитом; 12744,35 доларів США заборгованість по процентам за користуванням кредиту, 1034,55 доларів США заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 2000 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

В іншій частині позову відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати у розмірі 2116,84 грн. (т.2 а.с. 20-23).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, неповне зясування судом обставин у справі, у звязку з чим ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі (т. 2 а.с. 26-28).

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі також посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, неповне зясування судом обставин у справі, у звязку з чим ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відхилення позовних вимог (т. 2 а.с. 35-38).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № VOR0AG09680843 від 09 жовтня 2006 року, за умовами якого позивач зобовязався надати кредит у сумі 24120,00 доларів США (для купівлі автомобіля 17683,00 доларів США та оплати витрат на його страхування 6437,00 доларів США) з кінцевим терміном погашення, згідно графіку погашення, 09 жовтня 2013 року, а відповідач зобовязалась повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки (т. 1 а.с. 10-12).

На виконання умов даного договору ОСОБА_2 отримала в кредит 17683,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером від 10 листопада 2006 року, судом першої інстанції помилково було зазначено в рішенні, що позичальником було отримано 24120,00 доларів США (т.1 а.с. 109).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку станом на 30 листопада 2012 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № VOR0AG09680843 від 09 жовтня 2006 року склала 38720,81 дол. США, з яких 14354,71 дол. США заборгованість за тілом кредиту, в тому числі прострочена 10714,72 дол. США; заборгованість за відсотками 12773,47 дол. США, в тому числі прострочена 12744,35 дол. США; заборгованість з комісії 1034,55 дол. США, в тому числі прострочена 1034,55 дол. США; заборгованість з пені 10558,08 дол. США (т.1 а.с. 4-5).

При цьому даний розрахунок включає в себе суму коштів отриманих від продажу предмета застави автомобіля Шевроле Такума, які були зараховані 21 травня 2012 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що внаслідок невиконання зобовязань за кредитним договором, як позичальника, ОСОБА_2 станом на 30 листопада 2012 року має перед позивачем прострочену заборгованість за тілом кредиту 10714,72 дол. США, за відсотками 12744,35 дол. США, з комісії 1034,55 дол. США, а також заборгованість з пені 10558,08 дол. США.

Враховуючи те, що станом на дату розрахунку строк сплати деяких чергових платежів за кредитом не настав, а доказів дострокового розірвання договору згідно п.2.3.3. банком не надано, судова колегія погоджується з висновками місцевого суду про стягнення саме простроченої заборгованості.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим зменшення пені з 10558,08 дол. США до 2000,00 дол. США на підставі положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходячи з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України у справі № 6-100цс/14 від 03 вересня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «Приватбанк» вищенаведені висновки суду та відповідні ним фактичні обставини справи не спростовують, а тому не можуть прийматись до уваги.

Разом з тим, при стягненні пені місцевий суд не врахував положення п.4.2. кредитного договору, згідно до якого пеня сплачується у гривневому еквіваленті.

Тому судове рішення слід змінити, зазначивши суму стягнутої пені в гривневому еквіваленті.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2, судова колегія не може погодитись з її доводами стосовно неврахування судом при визначенні заборгованості сплачених нею сум в розмірі 12467 дол. США, а також коштів від продажу предмета застави у розмірі 38000 грн.

Так, згідно наданих ОСОБА_2 квитанцій вона сплатила у рахунок погашення кредиту 7647,37 дол. США та 3130 грн. (т. 1 а.с. 205-213).

В той час як згідно наданих банком виписок (т. 1 а.с. 104-106) сума сплачених ОСОБА_2 коштів складає 16893,54 дол. США, які враховані при розрахунку заборгованості.

Проте вважати, що сплатою цих коштів ОСОБА_2 погасила кредит не можна, оскільки, як вбачається з виписок по рахункам, значна їх частина пішла на погашення відсотків та неустойки.

Доводи скарги відповідача стосовно, неправомірного зарахування до суми кредиту страхових платежів в розмірі 6437,00 дол. США, також підлягають відхиленню, оскільки за умовами кредитного договору (п.п. 2.1.3., 2.2.7.) позичальник поручає банку списувати суми, необхідні на страхування, у разі непредявлення доказів на підтвердження оплати чергових страхових платежів з інших джерел.

Таким чином, списання з кредитного рахунку ОСОБА_2 коштів, які були направлені на оплату страховки автомобіля та особистого страхування в сумі 3692,67 дол. США і враховані при визначенні заборгованості, відповідає умовам укладеного договору (т.1 а.с.107-109).

Наданий ОСОБА_2 договір страхування з ВАТ УСК «Гарант-Авто» (т.1 а.с. 114-116) без відповідних доказів сплати чергових страхових платежів не спростовує правильність нарахування цих виплат.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити в частині стягнутої пені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2015 року змінити в частині стягнутої пені, доповнивши другий абзац резолютивної частини словами «, що в гривневому еквіваленті складає 15986,00 грн.».

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: