Ухвала суду № 56297956, 02.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/774/352/К/16 Головуючий в суді першої

Справа № 197/1131/13-ц інстанції ОСОБА_1

Категорія 59 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем Євтодій К.С.,

за участю - представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Широківський комбінат комунальних підприємств»на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року по справі за позовомКомунального підприємства «Широківський комбінат комунальних підприємств» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи Відділ Державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, державний нотаріус Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_8, про визнання недійсними акту про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання майна з публічних торгів, договору купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Комунальне підприємство «Широківський комбінат комунальних підприємств» (далі - Підприємство)звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та, уточнивши позовні вимоги, просиловизнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів з реалізації нежитлової будівлі від 28 грудня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_7 придбано з прилюдних торгів будівлю млина А-1, загальною площею 24,2 кв. м, будівлю прохідної та гаражу Б-1, загальною площею 44,9 кв. м, будівлю складського приміщення В-1, загальною площею 95,2 кв. м, розташовану за адресою:смт. Широке Дніпропетровської області, вул. Зарічна, 1а (далі нерухоме майно), за 9 750 грн., Свідоцтво про придбання майна з публічних торгів, видане 29 квітня 2010 року державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_8 та зареєстроване в реєстрі за № 892, договір купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про купівлюзазначеного нерухомого майна, та застосувати до цього договору наслідки недійсності правочину, зобовязавши державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав запис про скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на зазначену нежитлову будівлю та внести до Державного реєстру речових прав запис про набуття Підприємством спірної будівлі, витребувати у ОСОБА_5 та передати Підприємству спірну будівлю, стягнувши з Підприємства на користь ОСОБА_7 9 750 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилалось на те, щоспірне нерухоме майно реалізоване з прилюдних торгів28 грудня 2009 року після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів без дозволу органів Державної податкової інспекції та в подальшому перепродано відповідачем ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_5

Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача - ліквідатор ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, судом не взято до уваги, що продаж спірного нерухомого майна з прилюдних торгів 28 грудня 2009 року здійснено після введення ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року мораторію на задоволення вимог кредиторів у звязку із порушенням справи про банкрутство позивача. Крім того, зазначає про залишення судом поза увагою проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника, якого визнано банкрутом без дозволу органів Державної податкової інспекції, що дає підстави для застосування наслідків нікчемності правочину. Також вважає, що позивачем при зверненні до суду не пропущені строки позовної давності, оскільки позивача в установленому законом порядку не повідомлено про проведення прилюдних торгів, і реалізація спірного майна проводилась без участі позивача. Між тим, про реалізацію спірного майна з прилюдних торгів позивач міг дізнатись лише з дати постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року, якою позивача визнано банкрутом, а тому вважає, що перебіг позовної давності розпочинається саме з цієї дати.

У наданих суду запереченнях відповідач ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з актом про проведення прилюдних торгів від 28 грудня 2009 року нерухоме майно у вигляді комплексу будівель: будівлімлина А-1, загальною площею 24,2 кв. м, будівлі прохідної та гаражу Б-1, загальною площею 44,9 кв. м, будівлі складського приміщення В-1, загальною площею 95,2 кв. м, розташованого за адресою: смт. Широке Дніпропетровської області,вул. Зарічна,1а, яке належало Підприємству, придбано відповідачем ОСОБА_7за9750 грн. з прилюдних торгів, проведених на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Підприємства заборгованості (а.с. 14-15).

29 квітня 2010 року державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_8 на імя ОСОБА_7 видане Свідоцтво про придбання комплексу будівель: будівлімлина А-1, загальною площею 24,2 кв. м, будівлі прохідної та гаражу Б-1, загальною площею 44,9 кв. м, будівлі складського приміщення В-1, загальною площею 95,2 кв. м, розташованого за адресою: смт. Широке Дніпропетровської області,вул. Зарічна,1а, з публічних торгів, зареєстроване в реєстрі за № 892 (а.с. 16).

За рішенням виконавчого комітету Широківської селищної ради Дніпропетровської області від 25 жовтня 2010 року за № 322 (а.с. 123) комплексу будівель: будівлімлина А-1, загальною площею 24,2 кв. м, будівлі прохідної та гаражу Б-1, загальною площею 44,9 кв. м, будівлі складського приміщення В-1, загальною площею 95,2 кв. м, що розташовані за адресою: смт. Широке Дніпропетровської області,вул. Зарічна,1а, присвоєно нову поштову адресу: смт. Широке Дніпропетровської області, вул.. Зарічна, 1ж.

Згідно із договором купівлі-продажу від 12 грудня 2011 року (а.с. 90), укладенимОСОБА_7 та ОСОБА_5, останнім придбано комплекс будівель: будівімлина А-1, загальною площею 24,2 кв. м, будівлі прохідної та гаражу Б-1, загальною площею 44,9 кв. м, будівлі складського приміщення В-1, загальною площею 95,2 кв. м, розташований за адресою: смт. Широке Дніпропетровської області, вул. Зарічна, 1ж, за 26 479 грн. та зареєстровано право власності на це нерухоме майно в КП ДОР «Криворізьке БТІ» (а.с. 91).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнаннянедійсним акту про проведення прилюдних торгів з реалізації нежитлової будівлі від 28 грудня 2009 року не підлягають задоволенню через сплив трирічного строку позовної давності, оскільки, незважаючи на встановлені порушення процедури реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, судом не встановлені поважні причини пропущення позовної давностіПідприємством, розпорядником майна і ліквідатором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року порушено провадження у справі про банкрутство за заявою Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до Комунального підприємства «Широківський комбінат комунальних підприємство» про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і припинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобовязань (а.с. 17).

Згідно з актом про проведення прилюдних торгів від 28 грудня 2009 року, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНОР» на підставі договору №049141 від 06 листопада 2009 року, укладеного з відділом державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції, нерухоме майно, яке належало Підприємству, у вигляді комплексу будівель: будівлімлина А-1, загальною площею 24,2 кв. м, будівлі прохідної та гаражу Б-1, загальною площею 44,9 кв. м, будівлі складського приміщення В-1, загальною площею 95,2 кв. м, розташованого за адресою: смт. Широке Дніпропетровської області,вул.Зарічна,1а, продане ОСОБА_7 за9750 грн. на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Підприємства заборгованості на користь Управління Пенсійного Фонду України у Широківському районі відповідно до виконавчих документів та акту опису й арешту майна, серія АА №917156, складеного 31 грудня 2008 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції ОСОБА_9 (а.с. 14 15).

Тобто правочин щодо нерухомого майна боржника вчинено на 4-й день з дня введення мораторію.

При цьому станом на 28 грудня 2009 року нерухоме майно перебувало в податковій заставі(а.с. 18, 19).

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 2ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, аст. 7 вказаного Закону Українипроголошує, що працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованихКонституцією Українита законами України.

Пунктом 8 частини 1статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язкове зупинення виконавчого провадження у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Враховуючи, що судова процедура банкрутства регулюється спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннямиЗакону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

За визначенням термінів, встановлених устатті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (в редакції, яка діяла до 19.01.2013 року далі Закон), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлені наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.ч.1, 9 ст. 13 Закону з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів вухвалі господарського суду про порушення провадження у справі пробанкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні,

вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і

призначається розпорядник майна. Розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника.

Правовідносини по реалізації арештованого майна регулюються Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про порядок проведення виконавчих дій та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів.

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4), і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим, оскільки виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Звертаючись до суду з даним позовом, Підприємство в особі Ліквідатора просило визнати недійсним акт про проведення прилюдних торгів від 28 грудня 2009 року, згідно з яким ОСОБА_7 з прилюдних торгів придбано належне Підприємству нерухоме майно, Свідоцтво про придбання цього майна, договір купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про купівлюзазначеного нерухомого майна, та застосувати до цього договору наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, щоспірне нерухоме майно реалізоване з прилюдних торгів28 грудня 2009 року після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів без дозволу органів Державної податкової інспекції та в подальшому перепродано відповідачем ОСОБА_7 відповідачу ОСОБА_5, при цьому позивача в установленому законом порядку не було повідомлено про проведення прилюдних торгів, реалізація спірного майна проводилась без участі позивача, і про реалізацію спірного майна з прилюдних торгів позивач міг дізнатись лише з дати постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року, якою позивача визнано банкрутом.

Встановивши під час розгяду даної справи, що при здійсненні з прилюдних торгів продажу належного Підприємству майна відбулось порушення процедури реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, проте позивачем пропущено строк позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Ліквідатора Підприємства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає нормам матеріального права, обставинам справи та наявним у ній доказам.

Доводи апеляційної скарги представника позивача висновків суду не спростовують.

Так, посилання апелянта на те, що судом не взято до уваги, що продаж спірного нерухомого майна з прилюдних торгів 28 грудня 2009 року здійснено після введення ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2009 року мораторію на задоволення вимог кредиторів у звязку із порушенням справи про банкрутство позивача, є безпідставним, оскільки, як зазначено вище, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про недійсність правочину у звязку з порушенням процедури реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при зверненні до суду не пропущений строк позовної давності, не можуть бути взятими до уваги колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 257ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина 5ст. 267 ЦК України визначає,якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до правової позиції, викладеної вп. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від29.05.2013 року«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував зазначену правову позицію до спірних правовідносин.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги позивача про те, що перебіг позовної давності розпочинається лише з дати постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2010 року, якою позивача визнано банкрутом.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року при введенні процедури розпорядження майном Підприємства розпорядником майна було призначено Хоботову (в подальшому - ОСОБА_3) ОСОБА_4, яку в подальшому ухвалою цього ж суду від28 вересня 2010 року призначено й ліквідатором Підприємства (а.с. 10).

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для виконання розпорядником майна ОСОБА_3 своїх обовязків щодо вжиття заходів для захисту майна боржника Підприємства було понад 4 місяці до призначення її Ліквідатором Підприємства, та вважає, що за таких обставин про порушене право правовласник (Підприємство) міг дізнатись, починаючи з 16 березня 2010 року.

Звернувшись до суду з даним позовом 05 серпня 2013 року, Ліквідатор Підприємства ОСОБА_3, на думку колегії суддів, пропустила строк позовної давності та доказів поважності причин його пропуску суду не надала.

Крім того, безпідставним є й доводи апелянта про залишення судом поза увагою проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна боржника, якого визнано банкрутом, без дозволу органів Державної податкової інспекції, що, на його думку, дає підстави для застосування наслідків нікчемності правочину.

На підтвердження своїх доводів позивач посилався на лист Широківського відділення Криворізької південної МДПІ від 11 квітня 2012 року, із якого вбачається, що дозвіл на реалізацію спірного нерухомого майна МДПІ не надавався (а.с. 23).

Згідно п. 8.6.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Таким чином, дана заборона на відчуження майна без згоди податкового органу стосується тільки платника податку.

Згідно з ст. 4 Закону України Про державну виконавчу службу державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень. Права то обовязки державного виконавця визначені у Законах України Про державну виконавчу службу і Про виконавче провадження.

Вказані закони не містять положень про те, що державні виконавці повинні звертатись до податкових органів за отриманням згоди на реалізацію майна, що знаходиться у податковій заставі.

Саме така правова позиція висловлена судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України в постанові від 07 листопада 2006 року (рішення № 280831).

Перевірити доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення Підприємства про проведення прилюдних торгів та реалізацію спірного майна без участі позивача колегія суддів позбавлена можливості через знищення у 2013 році виконавчого провадження у звязку із закінченням терміну його зберігання, про що свідчить лист відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області №945 від 16 лютого 2016 року, проте ця обставина не має вирішального значення для даної справи з огляду на порушення позивачем позовної давності для захисту встановленого судом порушеного права, застосованої судом за заявою відповідача.

Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Широківський комбінат комунальних підприємств»відхилити.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І. Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСОБА_10