Рішення № 56297953, 03.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/7762/14-ц 22-ц/774/314/К/16

Справа №216/7762/14-цГоловуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/314/К/15 ОСОБА_1

Категорія 54(ІV) Доповідач Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Грищенко Н.М.,

суддів Братіщевої Л.А., Зубакової В.П.,

секретар Маслова К.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ДП Втормет» на рішення Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2015 року у справі за позовом Прокурора Центрально-Міського району м.Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ДП Втормет» про поновлення на роботі , виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Прокурор Центрально-Міського району м.Кривого Рогу звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ДП Втормет» ( надалі ТОВ «ДП Втормет») про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що в ході розгляду звернення колективу працівників ТОВ ДП Втормет проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням законів про працю, в результаті якої було встановлено порушення трудових прав громадян ТОВ «ДП Втормет». Наказом від 22.04.2013 р. за №22-04/1 ОСОБА_2 звільнено без попередження за п.1ст.40 КЗпПУ без виплати всіх сум належних при звільненні, з наказом про звільнення не ознайомлений.

Директор ТОВ ДП Втормет пояснив, що спірний наказ не підписував, в результаті чого 18.09.2013 р. до ЄРДР було внесено відомості за ч.1 ст.358 КК України за фактом підроблення наказу №22-04/1 від 22.04.2013 р. про звільнення працівників ТОВ ДП Втормет.

ОСОБА_2 просив суд скасувати вищевказаний наказ, поновити його на посаді токаря з 22.04.2013 р. та стягнути з відповідача на його користь заборгованість із виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 20 438,71 грн.

Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2015 року скасовано наказ №22-04/1 від 22.04.2013 р. про звільнення ОСОБА_2 з посади токаря ТОВ ДП Втормет за п.1 ст.40 КЗпП України у звязку з скороченням його посади.

Поновлено ОСОБА_2 на посаду токаря ТОВ ДП Втормет. Стягнуто з ТОВ ДП Втормет на користь ОСОБА_2 заборгованість із виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 20 438,71 грн.,суми стягнуті без урахування податків та обовязкових платежів. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ТОВ ДП Втормет на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ДП Втормет» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені заявленого позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не доведеністю обставин справи які суд вважав встановленими.

Судом безпідставно застосовано ст.61 ЦПК України та встановлено таким, що не підлягає доведенню незаконність наказу про звільнення, оскільки у справі в якій його встановлено позивач участі не приймав.

Крім того, судом поновлено ОСОБА_2 на посаді токаря, проте згідно штатного розпису він працював на посаді слюсаря-ремонтника.

Судом не взято до уваги , що відповідачем в межах компетенції прийнято наказ №10-02/1 від 10 лютого 2015 року «Про скасування посади в штатній чисельності» та попереджено позивача про майбутнє звільнення за два місяці, тому звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог трудового законодавства.

Судом не вмотивовано стягнутий розмір середнього заробітку не зазначено періоду розрахунку.

Скасувавши наказ про звільнення суд вирішив питання про права осіб, які не були залучені до участі у розгляді справи.

Позивачем пропущено місячний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, клопотання про його поновлення заявлено не було та доказів поважності причин пропуску не надано.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, вважав що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 40 п.1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації скорочення чисельності або штату працівників.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при звільненні позивача допущено грубе порушення трудового законодавства з боку ТОВ «ДП Втормет»

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 2003 року прийнятий на роботу на ТОВ« ДП Втормет».

Наказом по підприємству № 22-04/1 від 22.04.2013 р звільнений з підприємства за скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою їй компенсації за 24 календарних днів невикористаної відпустки (а.с 116-117).

Підставою для видачі наказу про звільнення працівників ТОВ «ДП Втормет» був наказ по підприємству № 10-02/1 від 10.02.2013р. Про скасування посади в штатній чисельності ТОВ «ДП Втормет», яким передбачалось виключення зі штатної чисельності з 23.04.2013 року з підприємства відповідача загальною чисельністю 8 одиниць (а.с. 103).

Даним наказом передбачалась провести скорочення у відповідності з чинним законодавством України, з подальшим вивільненням найманих робітників з 22.04.2013 року з займаних посад, попередити персонально кожного робітника про послідуюче вивільнення у відповідності з п.1 ст.40 КЗпП України не пізніше, ніж за два місяці до дати звільнення, попередити у встановленому с.49-2 КЗпП України порядку державну службу зайнятості про послідуюче вивільнення працівників ТОВ «ДП Втормет».

З наказом позивач ознайомлений не був. Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12013040770000079 до ЄРДР 26.06.2013 р. було внесено відомості за правовою кваліфікацією ч.1 ст.358 КК України за фактом підроблення наказу №22-04/1 від 22.04.2013 р. про звільнення працівників ТОВ «ДП Втормет».

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно зясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при звільненні позивача допущено грубе порушення трудового законодавства з боку ТОВ «ДП Втормет».

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд вірно дійшов висновку про порушення трудових прав при звільненні ОСОБА_2

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.

У відповідності ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно пояснень, наданих позивачем ОСОБА_2 він був ознайомлений з наказом про звільнення в кінці весни-початку літа 2013 року. З матеріалів справи вбачається, що з позовом він звернувся до суду у жовтні 2014 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про обізнаність позивача щодо оспорюваного наказу, а також про порушення його трудових прав протягом більше року до звернення до суду із вказаним позовом, що свідчить про пропуск позивачем встановленого місячного строку для звернення із вказаним позовом до суду. Клопотання про поновлення даного строку позивачем не подано.

З розяснень Пленуму Верховного Суду України наданих в п. 4 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 року встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Отже враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 звернувся до суду із пропуском місячного строку для звернення із вказаним позовом, при цьому не заявляв клопотання щодо поновлення цього строку, та не надав жодних доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду із зазначеним позовом. Тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України про відмову у задоволенні позову з цих підстав, задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.1, 4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ДП Втормет задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ДП Втормет про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

ОСОБА_5