Рішення № 56297931, 02.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/209/16 Справа № 202/25144/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року м. Дніпропетровськ 2 березня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Петешенкової М.Ю за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційного банку «Приватбанк»

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Акцент Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором /а. с. 2-3/.

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилався на те, що відповідно до укладеного договору № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 39033 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.08.2010 року.

Зобовязання за договором було забезпечено договором поруки № 167, укладеним 20.10.2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» з розміром відповідальності поручителя перед кредитором 10000 грн. / а. с.7-8 /.

Відповідач ОСОБА_2 порушив умови укладеного договору, в звязку з чим станом на 15.08.2012 року виникла заборгованість в сумі 66613,10 грн.,де: 21980,91грн. - заборгованості за кредитом; 24028,48 грн. - заборгованість по процентам; 1215,14 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 19388,57 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

У звязку з цими обставинами позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 65613,10 грн. і судові витрати по справі та стягнути з обох відповідачів солідарно на користь позивача 10000 грн. /а. с. 2-3/.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2015 року відмовлено ПАТ КБ «Приватбанк» в його позовних вимогах /а. с. 176-179/.

З цим рішенням не погодився позивач - ПАТ КБ «Приватбанк» і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що судом неповно зясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи / а. с. 184-187 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог банку і про закриття провадження у справі, з наступних підстав.

Відмовляючи банку в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач, в порушення вимог ст. 131 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження правильності розрахунку заборгованості.

Однак, з такими висновками суду погодитися неможна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 39033 грн. на придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.08.2010 року, але свої зобовязання щодо своєчасного погашення кредиту, відсотків і комісії за користування кредитом не виконував, у звязку з чим станом на 15.08.2012 року виникла заборгованість в сумі 66613,10 грн.,де: 21980,91грн. - заборгованості за кредитом; 24028,48 грн. - заборгованість по процентам; 1215,14 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 19388,57 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором / а. с. 4-6 /.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скоротечна або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, а відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшене за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Разом з тим, згідно ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 в своїх заперечення на позовну заяву, поданих до суду першої інстанції, просив суд застосувати позовну давність до пені / а. с.73-79 /.

В забезпечення виконання позичальником своїх договірних зобовязань за вказаним кредитним договором, між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ПАТ «Акцент Банк» 20.10.2010 року було укладено Договір поруки № 167, згідно якого поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком в межах 10000 грн. за порушення позичальником зобовязань за кредитним договором / а. с. 6-7 /.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин, кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою.

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки, не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові № 6-745цс15 від 01.07.2015 року, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Між тим, розглядаючи справу по суті та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не прийняв до уваги вище зазначені норми права та правову позицію Верховного Суду України, тобто не прийняв до уваги, що позовні вимоги ПАТКБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент Банк» про стягнення заборгованоті за кредитним договором (спір між двома юридичними особами) не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже рішення суду від 15.04.2015 року, в частині відмови солідарного стягнення із ПАТ «Акцент Банк» заборгованості за кредитним договором, - не може залишатись в силі і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, в цій частині вимог, на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, тобто, в силу ч. 3 с. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, при вирішенні цього питання, виходить за межі апеляційної скарги банку.

Щодо позовних вимог банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, станом на 15.08.2012 року в сумі 66613,10 грн.,де: 21980,91грн. - заборгованості за кредитом; 24028,48 грн. - заборгованість по процентам; 1215,14 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 19388,57 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором/ а. с.4-6 /, то вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2005 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № IFDWAK30050059 згідно якого останній отримав кредит у розмірі 39033 грн. для придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.08.2010 року/ а. с. 9-10 /.

Попри взяті на себе зобовязання відповідач ОСОБА_2не виконував умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків і комісії у встановлені договором строки, у звязку з чим виникла заборгованістьстаном на 15.08.2012 року, у розмірі 66613,10 грн. / а. с. 4-6 /

При вище наведених обставинах справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 в силу умов Кредитного договору №IFDWAK30050059 від 16.08.2005 року та ст. ст. 526,536,549,610,611,1054,258,267 ЦК України, тобто в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку: 21980,91грн. - заборгованості за кредитом; 24028,48 грн. - заборгованість по процентам; 1215,14 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а всього 47224,53 грн. станом на 15.08.2012 року.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором щодо розміру заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та комісії за несвоєчасне виконання зобовязань за договором позивачем проведено у відповідності з умовами кредитного договору від 16.08.2005 року та діючим матеріальним законом / а. с. 4-6, 232-257 /.

Посилання суду першої інстанції в заочному рішенні від 16.04.2015 року, як і посилання відповідача ОСОБА_2 в його запереченнях на позов, - про те, що згідно рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2008 року у звязку із заборгованістю по спірному кредиту було звернено стягнення на автомобіль, який було реалізовано банком, а отже у відповідача немає заборгованості перед банком -не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2008 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення на предмет застави (автомобіль) у звязку з виниклою заборгованістю у ОСОБА_2 перед банком за спірним кредитним договором, яка станом на 21.02.2008 року складала 35896,87 грн. / а. с. 53-54 /.

Як пояснив суду апеляційної інстанції представник банку, що підтвердив суду і сам відповідач ОСОБА_2, надавши суду копію листа банку від 16.09.2009 року № 3а, - 10.03.2009 року (ця дата в листі вказана за міжнародним стандартом 3/10/2009) автомобіль було реалізовано за 25500 грн., які пішли на погашення боргу відповідача перед банком, але після зарахування суми за реалізований автомобіль борг відповідача перед банком станом на 15.09.2009 року склав 28504 грн. / а. с. 55 /, про що відповідачу було достеменно відомо з листа від 16.09.2009 року, але він не вирішив питання щодо погашення заборгованості, яка продовжувала зростати.

Факт зарахування 10.03.2009 року суми від проданого автомобіля (25500 грн.) в погашення боргу відповідача по спірному кредитному договору підтверджується виписками по рахунку № 29095052567526, що відкритий на імя ОСОБА_2 / а. с. 232-233, 234-237, 238,243-244 /, письмовими поясненням банку / а. с. 228-231 / і самим розрахунком заборгованості станом на 15.08.2012 року / а. с. 4-6 /.

Як вбачається з вище вказаних виписок по рахунку і розрахунку заборгованості, грошових коштів, вилучених за реалізований автомобіль, було недостатньо для погашення боргу відповідача.

Щодо позовних вимог банку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором в сумі 19388,57 грн., то колегія суддів приходить до висновку про відмову в цих позовних вимогах в силу п.1 ч.2 ст. 258, ч. ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, оскільки сплинула позовна давність відносно вимог про стягнення пені (кредит наданий до 16.08.2010 року, а з позовом про стягнення пені банк звернувся до суду 17.08.2012 року), про застосування якої просив відповідач ОСОБА_2 /а. с. 73-79/.

В силу ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір», з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 454,87 грн. / а. с. 136,189 /.

Керуючись ст.ст. 303,307,309, п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року, в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № IFDWAK30050059 від 16 серпня 2005 року, станом на 15.08.2012 року, в розмірі 47224,53 грн. (сорок сім тисяч двісті двадцять чотири гривні 53 копійки), де: 21980,91грн. - заборгованості за кредитом; 24028,48 грн. - заборгованість по процентам; 1215,14 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 454,87 грн. (чотириста пятдесят чотири гривні 87 копійок).

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року, в частині відмови у солідарному стягненні із Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № IFDWAK30050059 від 16 серпня 2005 року скасувати та провадження у справі, в цій частині вимог, закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: