Рішення № 56289060, 01.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/519/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу; ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_8, які просили апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_6, третя особа:орган опіки та піклування Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14 травня 2008 року між АТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 2303/0508/45-002, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти для споживчих потреб у розмірі 74 000 доларів США з розрахунку 11.9 % річних за користування кредитом, починаючи з 14 травня 2008 року по 14 травня 2038 року включно. Факт отримання кредиту підтверджується заявою на видачу готівки за № 2634231/0413 від 14 травня 2008 року.

Позивач вказує, що з метою забезпечення виконання грошових зобовязань за вказаним кредитним договором ОСОБА_6 за договором іпотеки № 2303/0508/45-002-Z-1 від 14 травня 2008 року передав у іпотеку нерухоме майно: а саме трикімнатну квартиру за № 39, яка знаходиться у м. Черкаси, по вул. Сержанта Смірнова, 1, загальною площею 76,7 кв.м. і яка належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за № 1903 від 14 травня 2008 року.

Позивач зазначає, що між АТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 25 травня 2012 року було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ «Сведбанк» передає ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, керуючись договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Дельта Банк» набуло статус нового кредитора та набуло право вимоги за кредитним договором 2303/0508/45-002 від 14 травня 2008 року, укладеним між АТ «Сведбанк» та ОСОБА_6

Позивач вказує, що банк свої зобовязання за кредитним договором повністю виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі та строки, передбачені умовами кредитного договору, в той час коли ОСОБА_6 взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконує належним чином, що призвело до утворення заборгованості, загальна сума якої станом на 14.07.2015 року, становить 1 649 689,72 грн., яку відповідач відмовляється погасити в добровільному порядку, не дивлячись на неодноразові попередження із сторони банку.

Вважаючи свої права порушеними, ПАТ «Дельта Банк» звернулося за їх захистом до Придніпровського районного суду м. Черкаси та просило постановити судове рішення, яким в рахунок погашення існуючої заборгованості в сумі 1 649 689,72 грн., з яких: 1548617,00 грн. тіло кредиту, 79106,41 грн. відсотки, 20602,90 грн. пеня,73,87 грн. та 1289,32 грн. суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу та по відсотках кредиту /з них прострочена заборгованість по кредитному договору № 2303/0508/45-002, станом на 14.07.2015: -3071,19 грн. тіло кредиту, -63761,65 грн. відсотки / звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору № 2303/0508/45-002-Z-1 від 14 травня 2008 року, який належить на праві власності ОСОБА_6, а саме: трикімнатну квартиру № 39 яка знаходиться у м. Черкаси, по вул. Сержанта Смірнова, 1 , загальною площею 76,7 кв.м та житловою площею 30,4 кв.м., шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказану квартиру, понесені позивачем судові витрати по справі покласти на відповідача ОСОБА_6

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, постановленим при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, при неповному зясуванні обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення виниклого між сторонами спору по суті, із порушенням вимог матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» в повному обсязі.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк» підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції до скасування із ухваленням нового рішення, виходячи із наступного.

Згідно вимог статті 309 ЦПК України підставами для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне зясування судом обставин справи, постановлення рішення із порушенням вимог матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених ПАТ «Дельта Банк» позовних вимог, виходячи із того, що обраний кредитором ПАТ «Дельта Банк» спосіб захисту порушеного права / звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність банку/ не відповідає положенням розділу 5 ЗУ «Про іпотеку», оскільки задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі права власності на майно за положеннями ст. ст. 36, 37 ЗУ « Про іпотеку» передбачено лише в порядку позасудового врегулювання спору.

Крім того, в обґрунтування відмови в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що договору між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя укладено не було, а в договорі іпотеки зазначено лише загальне правило про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності, а відтак, оскільки в договорі не зазначено всі умови переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а міститься лише посилання про загальну можливість цього, відсутні правові підстави для визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки.

Проте, повністю із таким висновком суду не можна погодитися, виходячи із наступного.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Разом із тим ч.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі :рішення суду; виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто шляхом позасудового врегулювання. При цьому, правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, наведеними вище нормами законодавства, насамперед, статтями 36, 37 ЗУ « Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки саме в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за судовим рішенням.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.»

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі норм ч. 2 ст. 16 ЦК України, якою передбачено один із способів захисту цивільного права у вигляді визнання права, в тому числі права власності на майно, має право вимагати застосування його судом.

У п. 10.3 договору іпотеки від 14 травня 2008 року визначено, що іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції, що позивачем ПАТ « Дельта Банк» обраний невірний спосіб захисту порушеного права.

Проте, прийшовши до висновку, що заявлені ПАТ «Дельта Банк» вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність банку квартири № 39, яка знаходиться у м. Черкаси, по вул. Сержанта Смірнова, 1 є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку вони не можуть бути задоволені, виходячи із наступного.

Згідно вимог статті 39 ЗУ « Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинні бути обовязково зазначені наступні відомості: загальний розмір вимог та всі його складові;опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір інших вимог кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобовязання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. При цьому, зокрема, має бути врахована й співмірність заборгованості із вартістю іпотечного майна.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, прострочена заборгованість ОСОБА_6 згідно наданого на адресу суду розрахунку заборгованості за договором кредиту від 14 травня 2008 року становить: за відсотками 3095,32 дол. США; за тілом кредиту -170,52 дол. США, по пені -27515,55 грн.; 3% від простроченого тіла по кредиту -85,2 грн.; 3% від простроченого доходу по кредиту -1553,4 грн., в той час коли оціночна вартість іпотечної квартири за № 39 по вул. Сержанта Смірнова, 1 в м. Черкаси згідно звіту про оцінку вартості, проведеного субєктом оціночної діяльності КООП «Юрспецслужба» становить 1 180 080,00 гривень, або 49500 доларів США за курсом НБУ 23,84 грн/дол., станом на 20 листопада 2015 року.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відсутня співмірність між розміром простроченої заборгованості ОСОБА_6 із ринковою вартістю іпотечного майна - квартири за № 39 по вул. Сержанта Смірнова, 1 в м. Черкаси.

Також колегія суддів приймає до уваги той факт, що з моменту отримання кредитних коштів з 14 травня 2008 року по теперішній час відповідач ОСОБА_6 вживає заходів, направлених на погашення існуючої заборгованості; за вищевказаний проміжок часу відповідачем було сплачено з метою погашення кредиту та відсотків коштів на загальну суму 61 388,08 доларів США та 42021, 66 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами. З моменту надання банком на адресу суду розрахунку заборгованості за кредитним договором від 14.05.2008 року, ОСОБА_6 було додатково проведено погашення кредиту на загальну суму 1298,62 дол. США.

Крім того, іншою самостійною підставою для відмови в задоволенні позову іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки є недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на іпотечне майно.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 ЗУ «Про іпотеку» в разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення не менш ніж в тридцятиденний строк. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог ЗУ «Про іпотеку».

Сукупність зібраних по справі доказів обєктивно свідчить про те, що позивачем не була дотримана процедура звернення стягнення на іпотечне майно.

Як вбачається із матеріалів справи, лист вимога був направлений ПАТ «Дельта Банк» на адресу ОСОБА_6 22 липня 2015 року і заздалегідь до закінчення 30-денного терміну, наданого банком позичальнику з метою добровільного усунення виявлених порушень, повязаних із неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору від 14.05.2008 року, а саме 3 серпня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» вже звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених ПАТ «Дельта Банк» позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

Ухвалити по даній справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :