Ухвала суду № 56286611, 24.02.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа№ 524/805/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Рибалки Ю.В., при секретарі Недяк Д.І.,

за участі: скаржника ОСОБА_1, представника скаржника ОСОБА_2, представника ВДВС ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на дії начальника відділу державної виконавчої служби по Кременчуцькому району Кременчуцького міського управління юстиції ОСОБА_4, зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції ОСОБА_4 неправомірними.

Зазначав, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції перебувало виконавче провадження №5091839 з примусового виконання виконавчого листа №2-1161, виданого 20.07.1994 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02.08.2011 року.

Постановою державного виконавця від 02.06.2011 року було накладено арешт на майно боржника (автомобіль НОМЕР_1) та оголошено заборону на його відчуження. Арешт також не знято з інших авто, які перебувають у власності скаржника.

09.10.2013 року вказане виконавче провадження завершене на підставі п.6 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, а саме настанням повноліття дитини. Проте, арешт з майна ОСОБА_1 знятий не був.

14.12.2015 року скаржник звернувся до відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції із заявою про зняття арешту, проте письмової відповіді так і не отримав.

Вважає бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції ОСОБА_4 неправомірною.

Просив визнати бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції ОСОБА_4 неправомірною та зобовязати усунути порушення і припинити чинність арешту Вих. №8439 від 02.06.2011, виданого ВДВС Кременчуцького РУЮ, припинити інші заходи примусового виконання виконавчого листа б/н, виданого 20.07.1994 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області.

В судовому засіданні скаржник та його представник доводи скарги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Представник відділу державної виконавчої служби державний виконавець Бочкарьова Є.С. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, боржник мав, та на цей час має, заборгованість по аліментам у розмірі 11442,45 грн., яка почала рахуватись з жовтня 2007 року. А тому, накладаючи арешт на майно боржника постановою від 02.06.2011 року, державний виконавець керувався спеціальною нормою п.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», а не загальними нормами на які посилається боржник у скарзі.

При закритті виконавчого провадження були відсутні законні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Відповідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належність іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню

стягнення на майно боржника.

За ОСОБА_1, на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, малась заборгованість по сплаті аліментів у сумі 11442,45 грн., яка почала рахуватись з жовтня 2007 року. Вказана заборгованість станом на день розгляду скарги боржником не погашена, а тому підстави для скасування арешту рухомого майна скаржника у державного виконавця відсутні, його дії суд вважає правомірними.

Доказів сплати заборгованості по аліментам скаржником ні суду, ні державному виконавцю не надано.

З огляду на викладене, скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.208-210, 213, 383, 386-388 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ю.В. Рибалка