Ухвала суду № 56285565, 02.03.2016, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/613/13-ц

У Х В А Л А

02 березня 2016 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Овруч справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувсь до суду зі скаргою на дії державного виконавця, обгрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 від 30.12.2015 року виконавчий лист №286/613/13-ц виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 31.07.2014 року про стягнення заборгованості в сумі 144356,00 грн. та 2436.00 грн. щомісячно, повернуто стягувачеві.

Вказана постанова на думку заявника є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Заявник в судове засідання не з»явився подав до суду заяву в якій скаргу підтримав та просить її розглядати без його участі .

Представник державної виконавчої служби в судове засідання не з»явились, причини неявки суду не відомі, про день та час розглялу справи повідомлялись належним чином.

Суд визнав за можливе проводити розгляд справи у відсутність нез'явившихся осіб, та постановити ухвалу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 27.02.2014 року стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) втрачений заробіток внаслідок втрати професійної та загальної працездатності за період з 1 лютого 2006 року по 30 листопада 2013 року у розмірі 144 356 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заробіток втрачений ним внаслідок втрати 40 % професійної працездатності у зв'язку з пошкодженням здоров'я, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, щомісячними платежами у розмірі 2436 грн., з 01.12.2013 року до зміни обставин, що тягнуть перерахунок виплат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн..

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 12.06.2014 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 27 лютого 2014 року в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн. скасувати, ухваливши нове рішення,- про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

31.07.2014 року ОСОБА_1 в Овруцькому районному суді отримав виконавчий лист і подав його на виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві.

17.03.2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 відкрив виконавче провадження №46877495 з виконання виконавчого листа №286/613/13-ц.

10.12.2015 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві ОСОБА_2 винесла постанову про повернення виконавчого листа №286/613/13-ц стягувачеві, посилючись на відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для винесення вказаної постанови зазначено п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає: « виконавчий документ ... повертається стягувачеві... якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними».В обгрунтування такого висновку, державний виконавець зазначає, шо боржник не працює на підприємстві ДСП.

Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконав-чому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Суд приходить до висновку про те,що згадані вимоги Закону під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було проігноровано.

Так, серед заходів примусового виконання рішень за статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Однак, державним виконавцем Торбинською О.М. не було вжито жодного з передбачених заходів для стягнення грошових коштів на виконання виконавчого документу,виданого судом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Оскільки рішення Радомишльського районного суду Житомирської області, на підставі якого виданий виконавчий лист набрало законної сили, то воно, відповідно до зазначеної норми Конституції, підлягає обовязковому виконанню.

У відповідності до ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою,якщо вважають,що рішенням,дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового Рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу,порушено їх права чи свободи.

Постановою Пленуму ВСУ №14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснив про те,що «..державний виконавець зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до нього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними "

Тобто,Пленум ВСУ не заперечує можливість повернення виконавчих документів стягувачу, проте, лише за умови здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Слід зазначити, що сама по собі відсутність коштів на рахунках боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для повернення відповідачем з цих мотивів виконавчого листа.

Крім того, відповідно до п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" - державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

У відповідності до ст.55 Конституції України норми якої є нормами прямої дії кожному гарантується право на оскарження в суді рішень,дій чи бездіяльності органів державної влади,органів місцевого самоврядування,посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державну виконавчу службу завданням державної виконавчої служби є своєчасне,повне і неупереджене примусове виконання рішень судів відповідно до законів України.

Суб"єктом оскарження не надані суду докази про те, що державним виконавцем вчинені всі, передбачені Законом дії, направлені на виконання судового Рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З викладеного вбачається, що вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, а тому суд задовольняє їх.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 383 - 389 ЦПК України, ст. ст. 17-19, 32,47 Закону України „Про виконавче провадження", ст. 55 Конституції України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 щодо винесення 30.12.2015 року у виконавчому провадженні №46877495 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві неправомірними.

Визнати незаконною та скасувати Постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 від 30.12.2015 року у виконавчому провадженні №46877495 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Апеляційна скарга на Ухвалу може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд протягом п»яти днів з її проголошення. Особи які не були присутні під час проголошення рішення мають право оскаржити Ухвалу протягом п»яти днів з дня отримання її копії.

Суддя:

Суддя ОСОБА_4