Ухвала суду № 56284162, 09.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5162/15 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна податкова інспекція у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування наказу відповідача № 681 від 08.09.2015 року в частині включення ТОВ «Фірма «Інтергал» до реєстру великих платників податків на 2016 рік з дати його видачі, тобто з 08.09.2015 року.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України великий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Наказом Міністерства доходів і зборів України № 717 від 27.11.2013 року затверджено Порядок формування Реєстру великих платників податків (далі - Наказ №717).

У відповідності до пункту 2.1 Наказу № 717 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), необхідними умовами включення позивача до реєстру великих платників податків є: сумарні обсяги доходів від усіх видів діяльності за друге півріччя 2014 року та перше півріччя 2015 року, які повинні перевищувати п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за такий самий період повинна перевищувати дванадцять мільйонів гривень.

Судом встановлено, що відповідач включив позивача до реєстру великих платників податків. Підставою включення позивача до реєстру великих платників податків стало те, що ним у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року зазначено суму податку на додану вартість, сплачену митним органам, в розмірі 14 024 000 грн., та відповідно до податкової декларації позивача з податку на прибуток підприємств за 2014 рік доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, склали 676 920 500 грн.

Згідно відомостей, які містяться в повідомленні Державної фіскальної служби України № 19509/6/99-99-20-04-02-15-ВПП від 11.09.2015 року, Державна фіскальна служба України прийняла наказ № 681 від 08.09.2015 року, яким включила ТОВ «Фірма «Інтергал» до Реєстру великих платників податків на 2016 рік.

Вказане повідомлення містить вказівку про необхідність до 15.11.2015 року позивачем подати заяву про взяття на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач в рядку 12.1 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року відобразив суму податку на додану вартість, сплачену митним органам у розмірі 14 023 968 грн. Однак, судом встановлено, що позивач у червні 2014 року здійснив передплату за митне оформлення товарів, які ввозились на митну територію України, що підтверджується відомостями, які містяться у відповідних митних деклараціях, а також у платіжних дорученнях: № 786 від 03.06.2014 року на суму 4 155 000 грн.; № 777 від 02.06.2014 року на суму 10 000 грн.; № 812 від 06.06.2014 року на суму 50 000 грн.; № 817 від 10.06.2014 року на суму 750 000 грн.; № 818 від 10.06.2014 року на суму 3 455 000 грн.; № 892 від 27.06.2014 року на суму 3 550 000 грн.; № 889 від 27.06.2014 року на суму 2 930 000 грн.; № 785 від 02.06.2015 року на суму 4 010 000 грн.

Згідно пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

В силу положень пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Згідно пункту 9.2 статті 9 Податкового кодексу України відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У відповідності до частин 1, 2 статті 299 Митного кодексу України сплата митних платежів може здійснюватися із застосуванням авансових платежів (передоплати).

Авансовими платежами (передоплатою) є грошові кошти, внесені платником податків за власним бажанням на рахунки, відкриті на ім'я органів доходів і зборів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, як попереднє грошове забезпечення сплати майбутніх митних платежів.

З наведених положень законів суд приходить до висновку, що сплачені позивачем авансові внески у червні 2014 року для майбутнього митного оформлення товарів не відносяться до складу податкових платежів, які сплачені у липні 2014 року. Отже, висновки контролюючого органу щодо сплати позивачем податків в обсягах, що перевищують дванадцять мільйонів гривень у другому півріччі 2014 року є передчасними.

При цьому, відповідач не навів обставин перевищення сукупних показників сплачених податків з урахуванням сум податків, які сплачені у першому півріччі 2015 року.

Щодо посилання відповідача на перевищення позивачем сумарних обсягів доходів від усіх видів діяльності за друге півріччя 2014 року та перше півріччя 2015 року у розмірі, що є більшим ніж п'ятсот мільйонів гривень, суд звертає увагу, що єдиним доказом такого перевищення відповідач вважає дані, які зазначені позивачем у декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки вказані у наведеній декларації відомості про обсяги доходів у розмірі 676 920 465 грн. відображені за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, тоді як для надання платнику податків статусу великого необхідно розраховувати розмір одержаних ним доходів за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року Однак, відповідач вказаних відомостей не перевірив та суду не надав.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Окрім того, статтею 82 Податкового кодексу України передбачено більш тривалі строки проведення перевірок великих платників податків порівняно з іншими платниками податків. Пунктом 64.7 статті 64 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податків стати на облік у контролюючому органі, що здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр. Тобто, виконання спірного наказу передбачає зміну реєстрації позивача як платника податків.

Сукупність зазначених вище обставин свідчить, що незаконне включення позивача до Реєстру великих платників податків порушує його права та інтереси, що у відповідності до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Що стосується вимоги позивача про скасування оскарженого наказу з дати його видачі, тобто з 08.09.2015 року, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в її задоволенні, оскільки належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Літвіна Н. М.