Ухвала суду № 56284161, 02.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17474/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 квітня 2015 року № 0001312205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» (надалі також ТОВ «Гранд Афіш Україна» або апелянт) зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, у зв'язку з чим суд дійшов помилкових висновків. Зокрема, судом першої інстанції не враховано наявність всієї первинної документації, яка відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджує реальність господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також ДПІ у Дніпровському районі) на підставі направлення від 12.03.2015 року № 2059 та наказу від 12.03.2015 року № 409 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Гранд Афіш Україна» по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОСТІР АРТ» за період з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року, ТОВ «ДІТРЕЙД» за період з 01.10.2014 року по 30.11.2014 року, ТОВ «УНІПРИНТ» за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року та ТОВ «ІМПРЕЗА ПОЛІСЕРВІС» за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року», за результатом якої складено акт від 25.03.2015 року № 376/26-53-22-05-21/37203435.

07.04.2015 року на зазначений акт перевірки ТОВ «Гранд Афіш Україна» було подано заперечення, однак висновки акту були залишені без змін ДПІ у Дніпровському районі, а заперечення на акт без задоволення (т. 1 а. с. 80-83).

На підставі акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у Дніпровському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2015 року № 0001312205, яким ТОВ «Гранд Афіш Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 720 926,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 480617,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 240309,00 грн. (т. 1 а. с. 84).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «Гранд Афіш Україна» в адміністративному порядку, однак рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 23.06.2015 року № 9893/10/26.15.10.05 залишено без змін, а скарга без задоволення (т. 1 а. с. 89-90).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано письмових пояснень з приводу реальності господарських операцій та мети придбання у ТОВ «Дітрейд» послуг з підготовки (адаптації) оригінал-макетів замовника, після друкарської обробки та пакування продукції, друку постерів паперових а обмежився лише поясненням, що ТОВ "Гранд Афіш Україна" має власні склади, приміщення, штат працівників, обладнання та автомобілі, здійснювалось зберігання та реалізація товарів при взаємовідносинах із замовниками. А отже надані позивачем документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних у ТОВ «Дітрейд» послуг із господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Гранд Афіш Україна» (замовник) та ТОВ «Дітрейд» (виконавець) укладено договір від 01 вересня 2014 року №010914, відповідно до умов якого виконавець на замовлення замовника зобов'язується виконати роботи з підготовки до друку, друку та/або виготовлення та обробки різних видів поліграфічної продукції та/або рекламного обладнання та передати йому у власність поліграфічну продукцію та/або рекламне обладнання (т. 1 а. с. 94-96). Замовник зобов'язується надати виконавцеві письмово затверджений оригінал-макет продукції або опис продукції та погодити зразок продукції, якщо в цьому є потреба.

Згідно з рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) протягом жовтня та листопада 2014 року виконавець надав послуги з підготовки (адаптації) оригінал-макетів замовника, після друкарської обробки та пакування продукції, друку постерів паперових (т. 1 а. с. 115, 117, 118, 120, 121, 123, 124, зворот а. с. 116, 118, 119, 121, 122, 124).

ТОВ «Дітрейд» виписало позивачу податкові накладні від 31 жовтня 2014 року №№1582, 1583 та від 28 листопада 2014 року №№ 1787, 1788 на загальну суму 2 883 700,80 грн., у тому числі податок на додану вартість - 480 616,80 грн. (т. 3 а. с. 15-18).

За виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошової кошти, що потверджується наявними у справі платіжними дорученнями (т. 1 а. с. 97-114, 126, зворот а. с 125).

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав до суду копії договорів, укладених із ПрАТ "МТС", ТОВ ДП "Селдіко", ТОВ "Лореаль Україна", ТОВ "ТіБіДоблюЕй Україна", ТОВ "Мастер Ед", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Сандора" та іншими суб'єктами господарювання, за якими позивач зобов'язався надати поліграфічні послуги та поставити рекламну продукцію, додатків до них, актів здачі-прийняття робіт, видаткових накладних, податкових накладних, які підтверджують поставку ТОВ «Гранд Афіш Україна» товарів і послуг, та копії подорожніх листів вантажного автомобіля.

Однак надані ТОВ «Гранд Афіш Україна» документи не підтверджують взаємозв'язку придбаних у ТОВ "Дітрейд" послуг із господарською діяльністю апелянта; зокрема не дають можливості встановити, яку підготовку (адаптацію) та оригінал-макетів якого змісту здійснено, продукцію якого змісту оброблено після друку та упаковано, які постери надруковано, ідентифікувати участь ТОВ "Дітрейд" у наданих послугах та фактичне їх надання, а також прослідкувати ланцюг постання вказаних послуг.

ТОВ «Гранд Афіш Україна» на вимогу суду про надання макетів продукції було надано суду матеріали з яких не вбачається ні виробника, ні замовника, ні дати їх виготовлення, а отже не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки з них не вбачається зв'язок ні з ТОВ «Гранд Афіш Україна», ні з ТОВ "Дітрейд".

В свою чергу колегія суддів зазначає, що надані суду матеріали аналогічні рекламним матеріалам, що є у вільному доступі автомобільних салонів Toyota, Daewoo та оператору мобільного зв'язку МТС.

Також надані ТОВ «Гранд Афіш Україна» копії подорожніх листів вантажного автомобіля не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не містять доказової інформації щодо спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, апелянтом не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Дітрейд" носять реальний характер.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що основний вид діяльності ТОВ "Дітрейд" є оптова торгівля напоями, у пепевіряємий період ТОВ "Дітрейд" купуючи товар переважно реалізовувало послуги, а з 2013 року не подавало фінансової звітності, тому неможливо встановити у нього наявність основних засобів.

В свою чергу, навіть наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку, оскільки матеріалами справи підтверджується використання придбаних товарів у власній господарській діяльності ТОВ «Гранд Афіш Україна», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 08 квітня 2015 року №0001312205 є правомірним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Афіш Україна» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 09.03.2016 року.

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Бєлова Л.В.