Ухвала суду № 56284049, 01.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р. Справа № 876/11306/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ) ОСОБА_1 (далі - Уповноважена особа) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, покликаючись на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України не включено ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (далі - Перелік) та загального реєстру вкладників банку, кошти яких підлягають відшкодуванню Фондом (далі - Загальний реєстр). Вважає бездіяльність Уповноваженої особи та Фонду протиправною і такою, що суперечить приписам закону.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_2 до Переліку. Зобов'язано Уповноважену особу включити ОСОБА_2 до Переліку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Уповноважена особа, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що всі дії, вчинені позивачем не були спрямовані на реальне настання правових наслідків вчинених правочинів, а спрямовані на штучне створення обов'язку Фонду, яке останній здійснюватиме за рахунок державних коштів. Зазначає, що, оскільки бездіяльність Уповноваженої особи не підтверджується жодними доказами по справі та обставинами справи, то висновок суду першої інстанції щодо бездіяльності є помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.06.2014 між ОСОБА_2 (Вкладник), з однієї сторони та ПАТ (Банк), з іншого боку, укладено договір банківського вкладу з фізичною особою №348994 (далі - Договір №1), предметом якого є відкриття Вкладнику депозитного рахунку №2630400031525 (далі - Рахунок) та прийняття від Вкладника грошових коштів в іноземній валюті, на строк 30 днів, тобто до 17.07.2014. Відповідно до умов Договору Вкладник вносить готівкою або перераховує безготівковим шляхом з відкритих в Банку власних поточних та/або депозитних рахунків, а Банк приймає на відкритий Вкладнику Рахунок грошові кошти в сумі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) доларів США 00 центів (далі - Вклад). За використання грошових коштів Банк сплачує Вкладнику проценти із розрахунку 10 (десять) процентів річних.

17.06.2014 між ОСОБА_3 (Вкладник), з однієї сторони та ПАТ (Банк), з іншого боку, укладено договір банківського вкладу з фізичною особою №349010 (далі - Договір №2), предметом якого є відкриття Вкладнику депозитного рахунку №2630100204652 (далі - Рахунок) та прийняття від Вкладника грошових коштів в іноземній валюті, на строк один день, тобто до 18.06.2014. Відповідно до умов Договору Вкладник вносить готівкою або перераховує безготівковим шляхом з відкритих в Банку власних поточних та/або депозитних рахунків, а Банк приймає на відкритий Вкладнику Рахунок грошові кошти в сумі 8769 (вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) доларів США 00 центів. За використання грошових коштів Банк сплачує Вкладнику проценти із розрахунку 3 (три) процентів річних.

Згідно із договором про відступлення права вимоги від 17.06.2014, ОСОБА_3 (Первісний Вкладник) відступив ОСОБА_2 (Новий Вкладник) право вимоги за Договором №2.

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16.07.2014 №424 «Про віднесення ПАТ до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.07.2014 №57 про запровадження з 17.07.2014 тимчасової адміністрації та призначення Уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ.

22.09.2014 на офіційному сайті ПАТ було розміщене оголошення про початок виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 17.07.2014 включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Зазначалось, що виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ «Банк» Київська Русь».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.11.2014 №725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.11.2014 №121 «Про початок процедури ліквідації ПАТ та призначення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку ОСОБА_4 строком на 1 рік з 18.11.2014 по 17.11.2015 включно (рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2014 №150 з 19.12.2014 ОСОБА_4 змінено ОСОБА_1.). Вказаним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ строком на 1 рік з 18.11.2014 по 17.11.2015 включно.

24.11.2015 на офіційному сайті ПАТ опубліковано оголошення про початок виплати Фондом коштів вкладникам зазначеного банку з 25.11.2014. Для отримання коштів вкладники банку у період з 25.11.2014 по 06.01.2015 включно можуть звертатися до установ банку-агента Фонду, де виплати здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру.

У зв'язку із розпочатою процедурою ліквідації Банку, позивач звертався до банку-агента (ПАТ «Банк» Київська Русь») із вимогою про виплату гарантованої суми відшкодування, однак заявнику було відмовлено у зв'язку із відсутністю його у загальному Переліку.

З матеріалів справи видно, що позивач неодноразово звертався до Фонду із зверненнями та заявами з проханням включити його у загальний Перелік та вжити належних заходів до відшкодування належних йому грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду відповідно до вимог чинного законодавства. Проте у своїх відповідях Фонд лише повідомляє, що його Уповноваженою особою на ліквідацію банку сформовано повний Перелік, але у ньому відсутня інформація про вклад позивача, не зазначаючи при цьому про причину не включення останнього до Переліку та Загального реєстру.

Лише 03.06.2015 позивачем отримано листа від Уповноваженої особи, датованого 27.05.2015 за №1331-4-21, відповідно до якого повідомляється, що правочин, у тому числі Договір №1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ та операції з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання зазначеного договору, є нікчемним відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) та ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до Переліку та Загального реєстру, позивач звернувся із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для тимчасового обмеження на здійснення операцій щодо виплати коштів позивачу, як вкладнику в межах граничної суми за Договором №1, відповідачем також не надано жодних доказів, які б підтверджували порушення позивачем порядку укладення Договору №1. Таким чином, Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ безпідставно не включено позивача до Переліку, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить положенням Закону №4452-VI та є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо посилання апелянта на той факт, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права на відшкодування належних йому грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду лише 03.06.2015 з листа від Уповноваженої особи, датованого 27.05.2015 за №1331-4-21. До цього часу позивачу не було відомо про відмову йому у відшкодуванні вкладу за рахунок Фонду. Отже, строків звернення до суду позивачем не порушено.

Частиною 2 ст.1 Закону №4452-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно положень частин 1 та 2 ст.27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У пункті 5 ст.27 Закону №4452-VI зазначено, що протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду визначається «Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 №14, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860 (далі - Положення).

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Пунктом 4 вказаного Положення встановлено, що Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Статтею 37 Закону №4452-VI визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, яка діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено у ч.2 ст.38 №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина 3 ст.38 Закону №4452-VI встановлює чіткий перелік підстав за якими правочини неплатоспроможного банку слід визнавати нікчемними.

Як випливає з вищевикладеного, Уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Уповноваженою особою визначено вимоги п.7 ч.3 ст.38 Закону №4452-VI конкретною підставою нікчемності Договору №1, укладеного між позивачем та Банком, та операцій з внесення і перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання цього договору. Проте з таким твердженням апелянта погодитись не можна, оскільки у ч.3 ст.38 вказаного Закону встановлений перелік підстав для визнання нікчемними правочинів банку, який вже визнаний неплатоспроможним. Оскільки, Договір №1 між позивачем та ПАТ був укладений 17.06.2014, а останній був визнаний неплатоспроможним лише 16.07.2014, то й підстав для визнання даного правочину нікчемним немає. Позивач не мав змоги наперед передбачити, що ПАТ буде визнаним неплатоспроможним у майбутньому, а тому не можна говорити про наявність у нього умислу на штучне створення обов'язку Фонду щодо відшкодування грошових коштів.

Щодо посилання відповідача на той факт, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2014 №149 у зв'язку з виробничою необхідністю з 19.12.2014 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.12.2014 №150 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ з 19.12.2014 призначено провідного юрисконсульта відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1.

Наведену обставину не можна вважати підставою для звільнення Фонду в особі заміненої уповноваженої особи від виконання обов'язку забезпечити належне відновлення порушеного права позивача на відшкодування належних йому грошових коштів за вкладом за рахунок Фонду. Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання бездіяльності Уповноваженої особи протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Безпідставними й необґрунтованими є доводи апелянта щодо того, що позивач нібито є підставною особою ОСОБА_3, який на його думку є справжнім вигодонабувачем грошових коштів, оскільки жодних доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем не наведено. На противагу цьому, позивач долучив до справи заяви на видачу готівки в доларах США вкладника ОСОБА_3 від 05, 20, 21, 22, 23 травня за №№1247, 75460, 84096, 88745, 75939 відповідно. З них, одержані ОСОБА_3 кошти в сумі 1250 доларів США 17.06.2014 були внесені в касу відділення банку позивачем за своїм Договором №1.

Те ж саме стосується і тверджень відповідача про те, що всі дії з залучення коштів на рахунок позивача відбувались за злочинною змовою з колишніми працівниками банку і як наслідок не був проведений фінансовий моніторинг даних операцій, як цього вимагає Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом». Вказані доводи відповідача не відповідають дійсності, а є лише реалізацією придуманої Фондом протиправної схеми уникнення від виконання вимог, передбачених ч.1 ст.26 Закону №4452-VI щодо забезпечення відшкодування вкладнику коштів за його вкладом та явним порушенням, закріпленого в ст.41 Конституції України принципу, згідно з яким ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У своїй апеляційні скарзі апелянт посилається на те, що Положенням, а також Законом №4452-VI не передбачено після складання Переліку функцій Уповноваженої особи щодо повторного складання або перезатвердження Переліку, оскільки останній згідно Закону складається в єдиному примірнику та затверджується Фондом лише один раз. Вказані доводи апелянта спростовуються п.6 Положення, у якому зокрема зазначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Відтак твердження апелянта є надуманими та такими, що не відповідають положенням чинного законодавства.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк» ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 09 березня 2016 року.