Ухвала суду № 56284027, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8598/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в м.Києві до Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України про зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція України (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України (далі - відповідач) про зобов'язання останнього виконати вимогу Державної фінансової інспекції України від 02.10.2014 №26-032-14-14/12392 (далі - вимога) в частині п. 1 Вимоги: винести рішення про стягнення матеріальної шкоди (збитків) на суму 428,21 тис. грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-правової роботи; п. 3 Вимоги: винести рішення щодо повернення коштів в розмірі 44, 99 тис. грн. із спеціального фонду до загального фонду Інституту; п. 6 Вимоги: винести рішення про стягнення на користь Інституту коштів в сумі 18,57 тис. грн., у разі неможливості стягнення коштів відшкодувати завдану матеріальну шкоду (збитки) за рахунок винних осіб у порядку встановленому законодавством України; п. 7 Вимоги: винести рішення про стягнення на користь Інституту коштів в сумі 14,41 тис. грн., у разі неможливості стягнення коштів відшкодувати завдану матеріальну шкоду (збитки) за рахунок винних осіб у порядку встановленому законодавством України; п. 14 Вимоги: зобов'язати виконати п. 14 Вимоги «відобразити в обліку матеріальні цінності».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною фінансовою інспекцією України проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України за період з 01.01.2010 по 01.06.2014, за наслідком чого складено акт №032-30/3021 від 05.09.2014.

Державною фінансовою інспекцією України направлено відповідачу вимогу від 02.10.2014 №26-032-14-14/12392 «Щодо усунень порушень, виявлених ревізією».

Листами Інститут фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України від 30.10.2014 №31207/11-1405, від 11.11.2014 №31207/11-1465 та від 19.12.2014 №31207/11-1703 проінформував позивача про часткове усунення порушень, які були встановлені в ході ревізії.

В той же час, як зазначає позивач, частина порушень не усунуто, з огляду на що останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія судів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо зобов'язання Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України виконати п. 1, 3, 6, 7 Вимоги Державної фінансової інспекції від 02.10.2014 №26-032-14-14/12392 «Щодо усунень порушень, виявлених ревізією» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо зобов'язання Інституту фізики напівпровідників імені В.Є. Лашкарьова Національної академії наук України відобразити в обліку матеріальні цінності, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, матеріальні цінності (світильники) на загальну суму 14 508, 23 грн. згідно акту передачі майна з відповідального зберігання від 28.08.2014 передано на зберігання відповідачу згідно умов договору №3/208 від 20.01.2012 та листа №31207/1155 від 26.08.2014. При цьому, в матеріалах справи міститься накладна №315 від 28.08.2015, з якої слідує, що світильники на загальну суму 14 508, 23 грн. оприбутковані, тобто відображені в обліку матеріальних цінностей.

За таких обставин, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача вчинити вказані дії.

З огляду на наведене, є вірним висновок Окружного адміністративного суду м. Києва про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Оскільки, ухвалою від 11.02.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню з Державної фінансової інспекції в м.Києві.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в м.Києві (вул. Артема, 18, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 03741091) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) гривень 70 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.03.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.