Ухвала суду № 56284018, 03.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 р.Справа № 818/3624/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, першого відповідача - Єременка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі № 818/3624/15

за позовом ОСОБА_3

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича ( по тексту - уповноважена особа Кадиров В.В., перший відповідач), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - Фонд), в якому просив суд :

1) зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_3 (договір №007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12 лютого 2015 року) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників;

2) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 (договір №007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12 лютого 2015 року) до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 р. по справі № 818/3624/15 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 р. по справі № 818/3624/15, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що договором банківського вкладу (депозиту) № 007-18513-120215, з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього, передбачена можливість зарахування коштів на рахунок вкладника (позивача) шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента (в даному випадку, ОСОБА_5). Зазначений договір банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 року, додаткова угода до нього № 1 від 12.02.2015 року в момент їх укладення відповідали вимогам ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1058, 1060, 1062 Цивільного кодексу України. Пояснив, що можливість внесення змін до договору банківського вкладу (депозиту) передбачено пунктом 2.8 договору банківського вкладу, а також пунктами 5.11, 18.10.3 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк». Враховуючи викладене, вважає, що факт внесення на депозит позивача коштів третьою особою (ОСОБА_5.) не свідчить про нікчемність правочину (депозитного договору) між позивачем та ПАТ «Дельта Банк». Крім того, за вказаним депозитним вкладом банком нараховувались відсотки, які були включені до Загального реєстру вкладників, затвердженим Фондом, та згодом виплачені позивачеві, з вкладу сплачувались податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, отже, ані у сторін договору, ані у Фонду не виникало сумнівів щодо законності укладення депозитного договору та його виконання. Своїми діями банк та відповідачі підтвердити правомірність та законність укладення договору № 007-18513-120215, перерахування коштів з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_5 та зарахування цих коштів на вкладний (депозитний) рахунок позивача, а відтак, відсутні підстави для визнання цього договору нікчемним. Також, з посиланням на ч.1 ст.204, ч.1 ст.215, ч.ч.2, 3 ст.228 ЦК України зазначив, що відповідний правочин підлягає визнанню нікчемним лише за рішенням суду, однак, відповідачами такого судового рішення не надано. Вказує, що кошти позивача, розміщені на депозитному рахунку у ПАТ «Дельта Банк», не підпадають під дію переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти, встановленого частиною 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначив, що протоколи засідання комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк» від 15.09.2015 року та 22.09.2015 року, накази уповноваженої особи від 16.09.2015 року № 813 та від 22.09.2015 року № 836, інші документи щодо виявлення нікчемних правочинів та застосування наслідків нікчемності до таких правочинів складені з порушенням вимог закону (оскільки порядок призначення, скликання та проведення засідань комісії з перевірки правочинів не передбачений жодним нормативним актом), а тому не є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.70 КАС України. Відмітив, що в силу ч.ч.2, 3 ст.37, ч.ч.2, 3, 10 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції згідно із Законом України від 16.07.2015 року № 629-VІІІ) в період з 12.08.2015 року по 05.10.2015 року уповноважена особа Кадиров В.В. не мав повноважень здійснювати дії, що належать до компетенції Фонду, зокрема, щодо перевірки правочинів, вчинених банком, на предмет виявлення нікчемних правочинів, оскільки такі повноваження не були йому делеговані Фондом. Отже, дії уповноваженої особи Кадирова В.В. та діяльність комісії щодо перевірки, виявлення та застосування заходів по нікчемних правочинах не відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що відповідачами не надано жодних доказів наявності умислу у позивача або ОСОБА_5 при укладенні депозитного договору на надання переваг банком цим фізичним особам перед іншими кредиторами, а також доказів обізнаності цих осіб про незадовільний стан платіжної дисципліни ПАТ «Дельта Банк» та існуванням ризиків неповернення вкладів, оскільки ця інформація станом на час укладення депозитного договору банком не оприлюднювалась та позивачеві не надавалась. Стверджує, що постановою Правління Нацбанку України № 692/БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» не було встановлено заборон для залучення коштів від фізичних осіб у банк (вклади) та на відкриття нових рахунків фізичним особам, а відтак, посилання суду на вказану постанову як на підставу для заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, є безпідставним. При цьому, стверджує, що пунктом 9 частина 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» була доповнена лише Законом № 629, який набрав чинності з 12.08.2015 року, а тому наслідки здійснення банком операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування Фондом, повинні застосовуватись лише до договорів, укладених після 12.08.2015 року, оскільки зазначений Закон не має зворотної дії в часі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2015 р. по справі № 818/3624/15 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник першого відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Пояснив, що в порушення вимог постанови НБУ від 30.10.2014 року № 629/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та наказу голови Ради директорів ПАТ «Дельта Банк» було здійснено перерахування та розміщення грошей на рахунку позивача та інших осіб шляхом подрібнення вкладу ОСОБА_5, чим створено перевагу останньому перед іншими добросовісними вкладниками Банку шляхом виплати на користь зазначеної особи через третіх осіб, у т.ч. позивача по справі, всієї суми вкладу за рахунок бюджетних коштів Фонду, що у свою чергу, призводить до збільшення витрат Фонду без будь-яких законних підстав. Отже, договір банківського вкладу (депозиту), укладений позивачем, є нікчемним з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказує, що в порушення вимог п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», що є обов'язковими для застосування сторонами договору, заборонено зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи. При цьому, в силу ст.633 ЦК України, умови публічного договору (яким є депозитний договір позивача) є однаковими для усіх споживачів, а отже, додаткова угода № 1 від 12.02.2015 року до депозитного договору носить виключно індивідуальний характер та свідчить про надання банком позивачу переваг перед іншими вкладниками щодо умов укладення публічного договору, прямо не встановлених для нього ані законодавством, ані внутрішніми документами банку, підпадає під критерії п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є нікчемною в силу закону. З посиланням на ч.2 ст.37, ч.2, п.7 ч.3, ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч.1 ст.204, ч.1 ст.215 ЦК України вказує, що спірний правочин є нікчемним сам по собі в силу закону, встановлення його нікчемності в судовому порядку не вимагається, а відтак, у першого відповідача були наявні повноваження щодо виявлення та фіксації нікчемного правочину та застосування відповідних наслідків. Та обставина, що позивачем було одержано суму відсотків за вказаним депозитним договором, на думку першого відповідача, не свідчить про дійсність спірного правочину, оскільки рахунок № 26208703865838 відкритий на підставі іншого договору № 015-18513-130215 від 13.02.2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. Таким чином, після введення в банківській установі тимчасової адміністрації 03.03.2015 року нараховані відсотки було зараховано на поточний рахунок позивача. При цьому нікчемність договору було виявлено вже після того, як відсотки було перераховано на поточний рахунок та передано таку інформацію Фонду у відповідності до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому кошти і були виплачені Фондом. Крім того, стверджує, що нікчемність правочину виявляється уповноваженою особою незалежно від факту виконання сторонами умов договорів. Вказує, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений з позивачем по справі, є нікчемним також з підстав порушення ним публічного порядку, що виявилось у намаганні отримати кошти не з банківської установи у порядку, встановленому ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а від Фонду - державної установи. З огляду на викладене, вважає, що позивача правомірно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки він не має права на таке відшкодування.

Представник другого відповідача в судове засідання не прибув, другий відповідач про дату, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що другий відповідач по справі належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника другого відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2015 р. між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 був укладений договір № 007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях. Згідно умов зазначеного договору (п. 1.3 договору), вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу та по 17.02.2016 р. включно (а.с. 10).

Також, 12.02.2015 р. ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 був укладений договір № 006-18513-120215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (а.с.12). Відповідно до умов вказаного договору, Банк відкриває клієнту поточний рахунок, оформлює за ініціативою Клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи "Visa International" та/або "MasterCard", а також ПІН-код до Картки (а.с. 12).

Грошові кошти в сумі 170000 грн. були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_1 платіжним дорученням 12 лютого 2015 року № 45799376 (а.с.13).

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" (а.с. 32-33, 86-87), виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова В.В. (а.с.31,88).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 71 від 08.04.2015 р. тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно (а.с.30,89).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" продовжено по 02 жовтня 2015 року включно (а.с.29,90).

Постановою Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 р., відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 28, 91).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 р. розпочата процедура ліквідації ПАТ "Дельта Банк" з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно (а.с. 92).

Листом від 23.09.2015 р. № 8821/496 тимчасова адміністрація АТ "Дельта Банк" повідомила ОСОБА_3 про нікчемність його договору банківського вкладу (депозиту) від 12.02.2015 р. № 007-18513-120215 з ПАТ "Дельта Банк" (а.с. 9).

Не погодившись з таким рішенням першого відповідача, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників, зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 2 цього Закону, вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

За приписами частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, чинній на час укладання договору № 007-18513-120215 від 12.02.2015 р., Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, передбачений статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, за приписами вказаної норми, в редакції чинній на час укладення договору № 007-18513-120215 від 12.02.2015 р., уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення № 14), в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 16.09.2015 року № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього наказу, зокрема, і договору № 007-18513-120215 від 12.02.2015 року із ОСОБА_3 (а.с.70-71).

Позивач стверджує про безпідставність висновку відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу, оскільки, на думку позивача, такий висновок суперечить вимогам законодавства, зроблений з перевищенням повноважень уповноваженої особи. Крім того, положення договору № 007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12 лютого 2015 року не містять в собі жодної умови, яка передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, а уповноважена особа не наділена повноваженнями визнавати договір нікчемним.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За приписами пунктів 4, 6 частини 2 статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

В редакції даної статті (зміни були внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 № 629-VІІІ, які набрали чинності 12.08.2015 р.), Закон наділяє такими повноваженнями уповноважену особу Фонду лише у випадку їх делегування Фондом.

Разом з тим, слід вказати, що своїм рішенням № 181 від 02.10.2015 р. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб делегував всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк" з 05.10.2015 р., визначені, зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тобто, в тому числі повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорі) Кадирову В.В. (а.с. 92).

При цьому, колегія суддів відмічає, що рішенням Фонду № 51 від 02.03.2015 року тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 3 місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року з наданням уповноваженій особі Кадирову В.В. відповідних повноважень, передбачених розділом VІІ Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.31).

Рішеннями Фонду від 08.04.2015 року № 71 та від 03.08.2015 року № 147 строки здійснення тимчасової адміністрації, а відтак, і повноваження Кадирова В.В., було продовжено на період з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року та з 02 вересня 2015 року по 02 жовтня 2015 року включно (а.с.29, 30).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на відсутність у Кадирова В.В. в період з 12.08.2015 року по 02.10.2015 року повноважень щодо встановлення нікчемності укладених банком договорів, застосування наслідків нікчемності та повідомлення про це сторони за договорами, оскільки з набуттям чинності з 12.08.2015 року новою редакцією статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не припиняється автоматично дія рішень Фонду про надання відповідних повноважень Кадирову В.В. на здійснення тимчасової адміністрації.

Колегія суддів зазначає, що за приписами частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 р., протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

При цьому пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у зв'язку з тим, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Також, відповідно до п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк" зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається (а.с. 97-99).

Згідно з ч. 4 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02.10.2015 р., уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

З матеріалів справи (а.с.60-63, 93-94) вбачається, що на виконання обов'язків, передбачених ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 29.05.2015 р. № 408 створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" (далі - Комісія). Робота даної комісії була продовжена до 01.10.2015 р. наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 07.08.2015 р. № 691 (а.с. 64,95).

За результатами роботи Комісії останньою складено протокол від 15.09.2015 р. з додатком (а.с.77-79), яким встановлено, що у зв'язку із укладенням між банком та фізичними особами після 16.01.2015 р. договорів банківського вкладу, за якими здійснювалось зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб. Більш того, переважна більшість укладених договорів банківського вкладу (депозиту) містить умову, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку. Однак, фактично кошти вносились третіми особами, що є порушенням умов договору та Правил банківського обслуговування фізичних осіб у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" (а.с. 97-99).

На підставі наведеного, Комісією було запропоновано уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладні рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та щодо застосування наслідків такої нікчемності.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" від 16.09.2015 р. № 813, з урахуванням змін, внесених наказом від 22.09.2015 р. № 836 (а.с. 70-75, 76) застосовано до договору № 007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12 лютого 2015 року наслідки нікчемності, з підстав, визначених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зі змісту договору № 007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, колегєю суддів встановлено, що договором не передбачено перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_3, з поточного рахунку іншої фізичної особи, а навпаки пунктом 1.8 договору передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору (а.с.10).

Таким чином, вказана операція є незаконною, оскільки позивач, всупереч вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк", а також умов самого договору, отримав на свій вкладний (депозитний) рахунок шляхом переказу коштів з іншого вкладного (депозитного) рахунку, який йому не належить.

При цьому, безпідставним є твердження позивача про те, що кошти, внесені ОСОБА_5 згідно платіжного доручення від 12.02.2015 р. №45799376 (а.с.13), є фактичним поверненням останнім ОСОБА_3 суми позики, отриманої на підстави розписки від 02.08.2012 (а.с.54), з огляду на наступне.

З копії розписки вбачається, що її предметом є передача ОСОБА_3 у власність ОСОБА_5 (позичальник) грошових коштів у сумі 7000 доларів США. При цьому, позичальник зобов'язується повернути ОСОБА_3 отриману суму не пізніше 1 січня 2015 року (а.с.54).

З наданої до матеріалів справи копії платіжного доручення від 12.02.2015 р. № 45799376 не вбачається, що кошти перераховані ОСОБА_5 на банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 є сумою, повернутою ОСОБА_3 саме на повернення позики згідно розписки (а.с. 54), в графі платіжного доручення "призначення платежу" вказано: "переказ коштів від ОСОБА_5." (а.с. 13). Інших доказів на підтвердження факту перерахування коштів саме на виконання розписки від 02.08.2012 р. (а.с. 54) позивачем до суду не надано.

Вищевикладене свідчить про здійснення вказаної банківської операції з метою подрібнення вкладу ОСОБА_5 та забезпечення відшкодування коштів останнього у повному обсязі у спосіб, що не передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на укладання додаткової угоди (а.с.11), якою вносились зміни до п. 1.8 договору щодо порядку зарахування коштів, та дозволялось всупереч п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ "Дельта Банк", зарахування вкладу на рахунок шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, та якою відмічалось, що для цілей даного договору сторони домовились не застосовувати умови п.5.11 вказаних вище Правил.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні ст.633 Цивільного кодексу України договір № 007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», укладений 12.02.2015 р. між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, є публічним.

Так, відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

За визначенням ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, статтею 633 ЦК України встановлена пряма заборона на надання переваги одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, а також передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій статті 633 ЦК України та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні та виконанні публічного договору, є нікчемними (ч.6 ст.633 ЦК України).

Слід відмітити, що Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк», затвердженими Рішенням Ради директорів ПАТ «Дельта Банк» від 20.03.2013 року, які є публічними та однаковими для всіх споживачів банківських послуг, повний текст яких розміщений на офіційному сайті Банку, та які підлягають обов'язковому застосуванню до спірних відносин, не передбачено виключень в частині надання права на здійснення зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум від третіх осіб.

Натомість, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок коштів від третьої особи прямо заборонено пунктом 5.11 цих Правил.

Враховуючи викладене, додаткова угода № 1 до договору № 007-18513-120215 від 12.02.2015 року, носить виключно індивідуальний характер, свідчить про надання позивачеві переваги банком при укладенні публічного договору перед іншими вкладниками-сторонами публічного договору та є нікчемною в силу закону.

Отже, укладення вказаної додаткової угоди не є належною підставою вважати дійсним договір банківського вкладу (депозиту), укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк».

З приводу тверджень позивача про те, що відповідачі, частково виплативши відсотки за договором банківського вкладу від 12.02.2015 р. № 007-18513-120215, підтвердили тим самим дійсність даного правочину, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.1058 ЦК України нарахування відсотків на вклад є обов'язком банку, закріпленим на законодавчому рівні.

Відповідно до п.1.9 договору № 007-18513-120215 нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору, а також у день повернення вкладу в кінці дії цього договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором та Правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_3, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Рахунок № НОМЕР_2 відкритий на підставі іншого договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів. Таким чином, після введення в банківській установі тимчасової адміністрації 03.03.2015 року, нараховані відсотки було зараховано на поточний рахунок позивача.

В даному випадку, і це не спростовано позивачем, виявлено нікчемність договору № 007-18513-120215 від 12.02.2015 року вже після того, як відсотки було перераховано на поточний рахунок, та передано таку інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для виплати вкладникам у відповідності до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Інформацію саме по цим грошовим коштам і було передано до Фонду на виплату, інформація була передана до виявлення нікчемності правочину, а тому кошти і були виплачені Фондом.

При цьому, виплата відсотків здійснювалася Фондом через банки-агенти, і ПАТ «Дельта Банк» не мало можливості контролювати такі виплати. Позивач самостійно звернувся до банку-агента і отримав кошти не з конкретного рахунку, а на підставі пред'явлення паспорту та ідентифікаційного коду (а.с.16).

Крім того, слід відмітити, що нікчемність правочину виявляється уповноваженою особою незалежно від факту виконання сторонами умов договору.

Також, відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, нарахування відсотків за договором за період, що передує моменту виявлення його нікчемності, не свідчить про дійсність даного договору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що за визначенням ст.2 Закону № 4452-VІ, проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність"; тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній з 12.08.2015 року) нікчемними є, зокрема, правочини у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 р. № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" (а.с. 96) та наказу ПАТ "Дельта Банк" від 03.11.2014 р. № 2650 "Щодо стабілізації банку" (а.с. 100), банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Однак, незважаючи на заборону, ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) з позивачем, що є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014р. № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", яка є обов'язковою для виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.

Та обставина, що постановою Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку постановою від 30.10.2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правочин у формі договору №007-18513-120215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях від 12 лютого 2015 року є нікчемним в силу закону.

Та обставина, на яку посилається позивач, що пунктом 9 частина 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» була доповнена лише Законом від 16.07.2015 року № 629-VІІ, чинним з 12.08.2015 року, не спростовує факту нікчемності правочину (договору банківського вкладу) від 12.02.2015 року між Банком та позивачем по справі, оскільки за змістом ч.2 ст.38 цього Закону перевірці підлягають усі правочини, вчинені Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, що і було зроблено першим відповідачем по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що переказ коштів від ОСОБА_5 підпадає під визначення "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства" (пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 23.09.2015 р. № 8821 (а.с. 9) позивача було повідомлено про те, що у відповідності до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті та повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях № 007-18513-120215 від 12 лютого 2015 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що уповноваженою особою Фонду надано належні докази, які підтверджують вжиття ним всіх необхідних заходів щодо виявлення правочинів, які мають ознаки нікчемності, як того вимагає ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, визнавши нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) № 007-18513-120215 від 12.02.2015 р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3, та не включивши позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час ліквідації ПАТ "Дельта Банк» Кадирова В.В. здійснити дії по включенню ОСОБА_3 до списку вкладників, яків мають право на відшкодування вкладу за рахунок Фонду, та передати цю інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення до Загального реєстру вкладників, а також про зобов'язання Фонду включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. по справі № 818/3624/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 09.03.2016 р.