Постанова № 56283379, 23.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 р. справа № 804/12858/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський С.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива України" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

31 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Жнива України" (далі - ТОВ "Жнива України", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2015 року № 0000492202, яким ТОВ «Жнива України» донараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 1074942,00 грн., штрафних санкцій 537471,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.02.2015 року № 0000482202, яким ТОВ «Жнива України» донараховано адмін. штрафи та інші санкції в сумі 510,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 11.02.2015 року було складено акт № 197/04-66-22-02/38361505, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0000492202. Позивач з висновками, викладеним в акті перевірки не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а прийняте на їх підставі рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивач здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства. Окрім того, за ненадання до перевірки витребуваних документів податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0000482202, яке позивач також вважає таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 23.12.2015 р. прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято на підставі виявлених порушень вимог податкового законодавства, відображених у акті перевірки, тому відсутні підстави для їх скасування. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Керуючись приписами ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду письмові докази, враховуючи позицію позивача, викладену у адміністративному позові оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, враховуючи норми законодавства, чинні на час виникнення спору, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 11.02.2015 року працівниками ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області складено акт № 197/04-66-22-02/38361505 «Про результати проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Жнива України» (код ЄДРПОУ 38361505) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ПФ «Каскад ТСВ» (код за ЄДРПОУ 25609699) та ТОВ «Форест АП» (код за ЄДРПОУ 38969987) за період липень 2014 року».

Згідно висновків вказаного акту, документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено:

1. Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Жнива Україна», а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу ПФ «Каскад ТСВ» (код за ЄДРПОУ 25609699), ТОВ «Форест АП» (код за ЄДРПОУ 38969987) - ТОВ «Жнива Україна» (код за ЄДРПОУ 38361505);

2. В порушення п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на суму 1 074942,00 грн.

В ході здійснення перевірки 09.02.2015 року податковим органом було надано ТОВ «Жнива Україна» запит про надання пояснень та їх документального підтвердження в термін до 14:00 год. 10.02.2015 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи вимоги вказаного запиту позивачем не було виконано, про що було складено акт від 10.02.2015 року № 193/22-02/38361505.

27.02.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1612430,00 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 1074942,00 грн. та за штрафними санкціями 537471,00 грн.

Окрім того, за ненадання витребуваних податковим органом документів, податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2015 року № 0000482202 до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «Жнива України» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

І відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ПФ «Каскад ТСВ» та ТОВ «Форест АП» з позивачем у липні 2014 року, з мотивів викладених у акті перевірки.

Дослідивши господарські операції, по яким позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту, суд зазначає.

21.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жнива України» (покупець) та приватною фірмою «Каскад ТСВ» (постачальник) укладено договір поставки товару № 210714. За умовами вказаного договору постачальник зобов'язувався продати та передати у власність покупця товар (соя (боби), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні № 418 від 24.07.2014 року, № 419 від 25.07.2014 року, № 420 від 26.07.2014 року, № 421 від 27.07.2014 року. Також, було надано платіжні доручення № 142 від 12.08.2014 року, № 144 від 13.08.2014 року.

Жодних доказів на підтвердження факту переміщення придбаних товарів до перевірки надано не було.

22.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Жнива України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форест АП» (постачальник) укладено договір поставки товару № 220714. За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця товар (соя (боби), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні № 199 від 31.07.2014 року, № 196 від 29.07.2014 року, № 198 від 31.07.2014 року, № 197 від 30.07.2014 року, № 195 від 28.07.2014 року, № 193 від 26.07.2014 року, № 194 від 27.07.2014 року, всього на загальну суму 4 348 014 грн. в т.ч. ПДВ - 724 669 грн. Також було надано платіжні доручення № 144 від 13.08.2014 року, № 145 від 14.08.2014 року, № 146 від 15.08.2014 року, № 147 від 18.08.2014 року, № 148 від 19.08.2014 року.

Жодних доказів на підтвердження факту переміщення придбаних товарів до перевірки надано не було.

Як визначається Податковим кодексом України, податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі, які не були надані до перевірки.

Суд також не залишає поза увагою наявну податкову інформацію по ПФ «Каскад ТСВ» у вигляді Акту Криворізької центральної ОДПІ від 06.01.2015 року № 12/7/22-01, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) контрагентам - покупцям за липень 2014 року; по ТОВ «Форест АП» у вигляду Акту Криворізької південної ОДПІ від 06.01.2015 року № 13/22.01-34/38969987 яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) контрагентам - покупцям за липень 2014 року, що свідчить про сумнівність діяльності вказаних підприємств.

Суд також не приймає до уваги доводи надані позивачем на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності товарів придбаних у вищевказаних контрагентів , оскільки за ними неможливо ідентифікувати використані товари, встановити їх походження та кількість.

Окремо суд зазначає, що сама по собі наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування валових витрат.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

Враховуючи зазначені обставини, суд обґрунтовано доходить висновку, що надані до суду первинні документи не можна враховувати, як документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, суд приходить до висновку, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту зроблені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0000492202 скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0000482202, суд зазначає наступне.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється, у тому числі, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 статті 62 Податкового кодексу України).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Отже, пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися, зокрема, у формі ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов'язаним з наявністю фактів незабезпечення їх зберігання. Ненадання може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи чи їх копії, так у формі невиконання вимоги контролюючих органів надати оригінали документів чи їх копій у передбачений законодавством строк. Після завершення вказаного строку можливе притягнення до відповідальності за це правопорушення незалежно від того, що платник податків (його посадові особи) прямо не відмовляється від надання документів чи їх копій.

Факт ненадання документів на запит контролюючого органу від 09.02.2015 року позивачем не спростовано.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про правомірність застосування податковим органом відносно позивача штрафної санкції в розмірі 510,00 грн., у зв'язку з ненаданням платником податків документів посадовим особам податкового органу при здійсненні ними податкового контролю.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 року № 0000482202 винесене на законних підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому не підлягає скасуванню з викладених вище підстав.

Частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення відповідача не є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива України" слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання адміністративного позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. та у розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанціями про оплату від 31.08.2015 р. (том 1, а.с. 4,5).

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути на користь Державного бюджету України з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива України" решту суми судового збору (90% розміру ставки судового збору) у розмірі 4202,10 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива України" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жнива України" (код ЄДРПОУ 38361505) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 4202 (чотири тисячідвісті дві) грн. 10 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський