Ухвала суду № 56282766, 02.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/10136/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/233/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І. ,

з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою її представником ОСОБА_4,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2015 року

у справі за позовом Управління соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення суми допомоги,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2015 року позовні вимоги Управління соціального захисту населення Сумської міської ради задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління соціального захисту населення Сумської міської ради щомісячну грошову допомогу особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним в сумі 19712 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1218 грн., всього 20 930 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Управління соціального захисту населення соціальної допомоги у розмірі 4772 грн., сплаченої на утримання інваліда І групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_5 у жовтні 2012 року, лютому, квітні, червні 2014 року.

Вказує, зокрема, що відповідно до довідки від 18 грудня 2014 року №01-11/02/2221 обласного комунального закладу (ОКЗ) Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру, інвалід І групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_5 не знаходилась на лікуванні у гострому психіатричному відділенні 05 вересня 2012 року, 30 листопада 2013 року, у періоди з 01 по 13 січня 2014 року; з 12 по 17 березня 2017 року; 09 травня 2014 року, тобто у вересні 2012 року, листопаді 2013 року, січні, березні, травні 2014 року ОСОБА_5 не лікувалась впродовж повних календарних місяців.

Оскільки відповідно до п. 8 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни, виплати припиняються з наступного місяця за тим, коли ОСОБА_5 лікувалась впродовж повного місяця.

Вважає, що допомога на догляд нарахована у жовтні 2012 року - 1118 грн.; лютому 2014 року 1218 грн.; квітні 2014 року 1218 грн.; червні 2014 року 1218 грн.; всього 4772 грн., виплачувалась правомірно.

Посилається також на можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1215 ЦК України, оскільки виключається недобросовісність відповідача, яка не могла знати, що ОСОБА_5 буде перебувати на лікуванні впродовж повного календарного місяця.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та її представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивача, яка заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23 жовтня 2015 року Управління соціального захисту населення Сумської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до п. 1 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року №1192 (далі - Порядок), допомога надається відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» у грошовій формі.

Згідно п. 8 Порядку, допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісячно.

Згідно з заявами відповідача від 10 серпня 2012 року, 06 лютого 2013 року, 06 серпня 2013 року, 06 лютого 2014 року, 07 серпня 2014 року та відповідних документів, поданих до управління, їй було призначено допомогу на догляд за хворою дочкою з 01 серпня 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року, з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року, з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2014 року, з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року.

14 листопада 2014 року ОСОБА_3 надала Управлінню довідку Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 12 листопада 2014 року про те, що інвалід ОСОБА_5 постійно перебуває на стаціонарному лікуванні з 16 січня 2012 року, тобто на момент звернення за допомогою відповідач приховала факт перебування інваліда на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до п. 8 Порядку, виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли інвалід 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.

Згідно п. 13-1 Порядку, якщо внаслідок зловживань з боку громадян (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сімї, приховування обставин, що впливають на призначення і виплату допомоги на догляд тощо) були надміру виплачені суми допомоги, органи праці та соціального захисту населення здійснюють такі заходи: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану малозабезпеченої особи; повідомляють одержувачу допомоги про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

В спірний період допомога виплачувалася в таких розмірах:

з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року -2236 грн.,

з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 1134 грн.,

з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року - 11470 грн.,

з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року - 1218 грн.,

з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року - 1218 грн.,

з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року - 1218 грн.,

з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року - 1218 грн.

Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно; особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, Управління посилалось на неможливість застосування ст. 1215 ЦК України (безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню), так як вказані положення закону можуть застосовуватись лише за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача.

Відповідач отримала повідомлення Управління від 03 грудня 2014 року з пропозицією повернути виплачені кошти в добровільному порядку, але кошти у розмірі 19712 грн. не повернула.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму безпідставно отриманої допомоги у розмірі 19 712 грн.

Представник відповідача в запереченні на позовну заяву просив застосувати позовну давність в частині стягнення з відповідача виплаченої грошової допомоги у розмірі 1118 грн. за період з 1 по 30 жовтня 2012 року, оскільки вона була виплачена на початку місяця, а позовна заява Управління була подана 20 жовтня 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України (а.с. 52-53).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні відповідачу допомоги хвора особа, згідно лікарської довідки, у зазначені в позові спірні місяці перебувала на стаціонарному лікуванні, тобто на повному державному утриманні впродовж повного календарного місяця. Це державне утримання починалось в місяць, що наступав раніше, ніж припинялась виплата соціальної допомоги, а тому розрахунки позивача про розмір зайве виплаченої допомоги проведені з дотриманням вимог п. 8 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1192 від 02 серпня 2000 року.

Суд не погодився з доводами представника відповідача про відсутність підстав для стягнення зайве виплаченої соціальної допомоги на підставі положень ст. 1215 ЦК України, пославшись на те, що відповідач неодноразово зверталась з заявами про призначення їй соціальної допомоги, їй було відомо про необхідність повідомлення позивача про поміщення хворої особи на стаціонарне лікування впродовж повного календарного місяця. Про вказані обставини вона повідомила позивачу лише 14 листопада 2014 року, тобто мала місце недобросовісність відповідача, що виключає звільнення її від повернення безпідставно набутого майна.

Суд не погодився з доводами представника відповідача і про пропущення позивачем позовної давності за вимогою про повернення грошової допомоги, виплаченої за жовтень 2012 року, оскільки вона була перерахована відповідачу 26 жовтня 2012 року, а позивач звернувся з позовом до суду 23 жовтня 2015 року, тобто в межах позовної давності.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи, вірно встановленим судом, та вимогам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно виписки із акта огляду Сумської психіатричної МСЕК №655411 від 23 березня 2012 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є дочкою відповідача ОСОБА_3, має І Б групу інвалідності дитинства безтерміново (а.с.6).

Згідно висновку лікарської комісії обласного комунального закладу Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 8 серпня 2012 року, ОСОБА_5, яка є інвалідом І групи внаслідок психічного розладу, переглянутої 23 березня 2012 року, проживає з ОСОБА_3 та за станом психічного здоровя потребує постійного стороннього догляду (а.с. 7).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 квітня 2008 року ОСОБА_5 визнана недієздатною і ОСОБА_3 призначена її опікуном (а.с.85).

Згідно з заявами відповідача від 10 серпня 2012 року, 06 лютого 2013 року, 06 серпня 2013 року, 06 лютого 2014 року, 07 серпня 2014 року та відповідних документів, поданих відповідачем до управління, їй було призначено допомогу як особі, яка проживає разом з інвалідом першої групи внаслідок психічного розладу, з 01 серпня 2012 року по 31 січня 2013 року, з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року, з 01 серпня 2013 року по 31 січня 2014 року, з 01 лютого 2014 року по 31 липня 2014 року, з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року. Вказана обставина сторонами не оспорюється (а.с. 4-22, 24-32).

При зверненні до позивача з заявами про надання грошової допомоги відповідач зобовязувалась повідомити протягом трьох днів про влаштування інваліда на повне державне утримання або перебування на стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця (а.с.5).

14 листопада 2014 року ОСОБА_3 надала Управлінню соціального захисту населення довідку обласного клінічного закладу Сумського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру від 12 листопада 2014 року про те, що інвалід ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні у психоневрологічному диспансері в гострому психіатричному відділенні в періоди, зокрема: 06 вересня 2012 року 05 листопада 2012 року, 05 листопада 2012 року - 11 січня 2013 року, 11 січня 2013 року - 27 лютого 2013 року, 27 лютого 2013 року 04 квітня 2013 року, 04 квітня 2013 року - 13 червня 2013 року, 13 червня 2013 року - 30 липня 2013 року, 30 липня 2013 року 23 серпня 2013 року, 24 серпня 2013 року 26 вересня 2013 року, 26 вересня 2013 року 15 листопада 2013 року, 15 листопада 2013 року 29 листопада 2013 року, 14 січня 2014 року 14 лютого 2014 року, 15 лютого 2014 року 11 березня 2014 року, 18 березня 2014 року - 15 квітня 2014 року, 15 квітня 2014 року - 07 травня 2014 року, 11 травня 2014 року 21 червня 2014 року, 21 червня 2014 року 28 липня 2014 року, 04 серпня 2014 року 08 вересня 2014 року, 10 вересня 2014 року 23 жовтня 2014 року, з 23 жовтня 2014 року перебуває на лікуванні (а.с.23).

Відповідач просила перерахувати допомогу по догляду, посилаючись на вказані обставини, зайве отримані кошти зобовязалась внести на рахунок Управління у повному розмірі (а.с. 22).

Аналогічні періоди перебування інвалід на лікуванні лікувальний заклад підтвердив довідкою від 18 грудня 2014 року, зазначивши, що з 23 жовтня 2014 року хвора і на час видачі довідки перебуває на стаціонарному лікуванні (а.с. 54).

Згідно розпорядження заступника начальника Управління соціального захисту населення Сумської міської ради від 20 листопада 2014 року, переплата щомісячної грошової допомоги ОСОБА_3 як особі, яка проживає з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, утворилась у звязку з перебуванням інваліда на лікуванні. Зобовязано ОСОБА_3 повернути на рахунок управління переплачену суму допомоги за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2013 року, з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року, з 01 квітня 2014 року по 20 квітня 2014 року, з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року готівкою на підставі п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року №1192 (а.с.32).

Згідно розрахунку Управління соціального захисту населення, щомісячна сума грошової допомоги, яка була виплачена ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року складає 1118 грн.; з 01 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року 1134 грн.; з 01 січня 2013 року по 31 жовтня 2013 року 1147 грн.; з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року 1218 грн.; з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року 1218 грн.; з 01 червня 2014 року по 30 червня 2014 року 1218 грн.; з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року 1218 грн., всього 19 712 грн. (а.с.33).

03 грудня 2014 року позивач направив відповідачеві повідомлення про наявність переплати щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2014 року у розмірі 19 712 грн. у звязку з тим, що інвалід ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні у лікувальному закладі та запропоновано повернути на рахунок управління до 5 січня 2015 року безпідставно отримані кошти в сумі 19 712 грн. Розяснено, що за відсутності коштів відповідач має право звернутися до Управління з заявою про повернення коштів частинами до повного погашення переплати (а.с.34).

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 квітня 2015 року у адміністративній справі №592/1569/15-а за позовом Управління соціального захистку населення Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення допомоги позов Управління соціального захисту населення Сумської міської ради було задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління надміру виплачену суму соціальної допомоги у розмірі 19 712 грн. (а.с.35-36).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 квітня 2015 року скасовано, провадження в справі закрите (а.с.37).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу», держава гарантує, зокрема, грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за ним. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж мінімальна заробітна плата.

Відповідно до п. 1 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 02 серпня 2000 року №1192 (далі Порядок), допомога надається відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» у грошовій формі.

Згідно з пунктом 4 Порядку, допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним.

Відповідно до п. 8 Порядку, допомога на догляд призначається на шість місяців і виплачується щомісячно. Виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли інвалід 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.

У разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобовязані повідомити органи, що провадять виплату. Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Відповідно до п. 13-1 Порядку, якщо внаслідок зловживань з боку громадян (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на призначення і виплату допомоги на догляд тощо) були надміру виплачені суми допомоги, органи праці та соціального захисту населення здійснюють такі заходи: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану малозабезпеченої особи; повідомляють одержувачу допомоги про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно; особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що позивач, відповідно до вказаних вимог процесуального закону, довів обґрунтованість позовних вимог.

Висновків суду не спростовують доводи в апеляційній скарзі про те, що недобросовісність відповідача виключається з посиланням на те, що вона не могла знати, що дочка буде перебувати на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця. Суд обґрунтовано не взяв до уваги вказані доводи представника відповідача з врахуванням того, що відповідач не спростувала тієї обставини, що при кожному зверненні до Управління з заявою про надання допомоги вона зобовязувалась повідомити про перебування інваліда на стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця.

З огляду на зазначене, суд зробив вірний висновок про відсутність підстав для застосування ст. 1215 ЦК України, яка передбачає неможливість повернення безпідставно набутого майна за відсутності недобросовісності з боку набувача.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача і про відсутність підстав для стягнення суми грошової допомоги, виплаченої в жовтні 2012 року, лютому, квітні, червні 2014 року, - на загальну суму 4772 гр., з посиланням на те, що інвалід не перебувала на стаціонарному лікуванні кожний відповідний попередній місяць, що передував зазначеним місяцям.

На думку колегії суддів, представник відповідача помилково трактує зміст п. 8 Порядку, згідно якого виплата допомоги на догляд припиняється у разі, коли інвалід 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному лікуванні впродовж повного календарного місяця; у разі виникнення обставин, внаслідок яких припиняється виплата допомоги на догляд, особи, яким надається допомога, зобовязані повідомити органи, що провадять виплату; виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за тим, у якому сталися зміни.

Представник відповідача розуміє під змінами, передбаченими вказаним пунктом, наявність факту перебування інваліда на стаціонарному лікуванні протягом повного попереднього календарного місяця, що, на його думку, виключно дає підстави для припинення у наступному місяці виплати грошової допомоги.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такою позицією, оскільки таке трактування п. 8 Порядку взагалі унеможливило б припинення виплати грошової допомоги, за умови, що після перебування інваліда на стаціонарному лікуванні протягом попереднього повного календарного місяця послідуючий місяць інвалід буде перебувати вдома, і в цьому місяці повинна виплачуватись допомога по догляду за ним.

Доводи представника відповідача про те, що за таких обставин припинення виплат не повинне було б проводитись, є необґрунтованими, оскільки за наведених умов і такої позиції відповідача у випадку перебування інваліда на стаціонарному лікуванні впродовж двох повних календарних місяців виплата грошової допомоги може бути припинена лише за один місяць, що суперечить змісту вказаного пункту 8 Порядку.

З огляду на зазначене, колегія погоджується з доводами позивача про те, що п. 8 Порядку під змінами, що сталися в попередньому місяці, який передує місяцю, в якому припиняється виплата, передбачає не факт перебування інваліда протягом повного календарного місяця на стаціонарному лікуванні, а факт поміщення інваліда на стаціонарне лікування, наслідком якого може бути лікування протягом повного календарного місяця як підстави для припинення виплати в звязку з цим грошової допомоги.

Відповідач і її представник не спростували доводи представника позивача про те, що за умови, коли інвалід починає лікуватись в одному календарному місяці і закінчує це лікуванні в наступному, але періоди лікування в кожному місяці не складають повного календарного місяця, виплата грошової допомоги не припиняється, а припинена виплата поновлюється.

Таким чином, факт поміщення інваліда на стаціонарне лікування 6 вересня 2012 року і послідуюче її лікування впродовж всього жовтня 2012 року був підставою для стягнення з відповідача грошової допомоги за жовтень 2012 року.

З зазначених підстав не погоджується колегія суддів і з доводами представника відповідача про те, що у січні, березні, травні 2014 року інвалід не перебувала на стаціонарному лікуванні протягом повного календарного місяця, а тому за відповідні послідуючі календарні місяці з неї безпідставно стягнуті суми отриманої грошової допомоги.

Як вбачається з довідки, наданої лікувальним закладом, виданої на підставі історії хвороб інваліда, остання фактично перебувала на лікуванні протягом повних календарних місяців у лютому, квітні, червні 2014 року.

У зазначених місяцях на інваліда було заведено по дві історії хвороб стаціонарного хворого, і з довідки лікувального закладу вбачається, що перерв у лікуванні в зазначених місяцях не було, періоди лікування охоплюють всі дні відповідних місяців, на які є посилання в апеляційній скарзі.

Враховуючи поняття повного календарного місяця, який обчислюється днями, відсутні підстави вважати, що за вказані в апеляційній скарзі місяці з відповідача безпідставно утримані суми грошової допомоги.

Таким чином, обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали обєктивну оцінку.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2015 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -