Ухвала суду № 56279479, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/42096/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області в частині невиплати йому щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу за травень та червень 2015 року з урахуванням індексації, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому таку доплату.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано незаконною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області в частині невиплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Коваленку Денису Сергійовичу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу за травень та червень 2015 року з урахуванням індексації; зобов'язано Територіальне Управління Державної судової адміністрації в Луганській області нарахувати та виплатити судді Рубіжанського міського суду Луганської області Коваленку Денису Сергійовичу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу за травень та червень 2015 року з урахуванням індексації.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Указом Президента України від 27.06.2013р. №352/2013 "Про призначення суддів" ОСОБА_4 призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п'ять років, а наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.07.2013р. №50-ОС - прийнято до штату цього суду на посаду судді.

Згідно копії розрахункового листа за травень 2015 року розмір суддівської винагороди ОСОБА_4 складав - 12790,22 грн.., з яких: оклад суддям - 12180,00 грн., індексація прибутку - 610,22 грн.; а за червень 2015 року - 13047,22 грн., у тому числі, оклад суддям - 12180,00 грн., індексація прибутку - 867,22 грн.

Таким чином, протягом травня, червня 2015 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась доплату за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу.

При цьому, стаж роботи судді Коваленка Д.С. станом на 22.07.2015р. (дату прийняття рішення судом першої інстанції) складає 02 роки 05 днів.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді; далі - Закон №2453) суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

29.03.2015р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VIII (далі - Закон №192), яким Закон №2453 викладено в новій редакції, та, зокрема, частиною 5 його статті 133 передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Прикінцеві та перехідні положення Закону №192 не містять застережень стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом №192.

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Одночасно, суд відзначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України №192 щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом №192 складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки, а отже й про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухваленого судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.