Ухвала суду № 56279306, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/37866/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «Фаворит Сильвер» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Приватне підприємство «Фаворит Сильвер» (далі - позивач, ПП «Фаворит Сильвер») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: 1) визнати протиправними дії ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 181220141 від 18.12.2014 року, укладеного між позивачем та відповідачем; зобов'язати ДПІ приймати податкові документи в електронному вигляді, податкову звітність позивача, надіслані засобами телекомунікаційного зв'язку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому договору про визнання електронних документів № 181220141 (9073391167), який укладений між позивачем та відповідачем, на підставі повідомлення від 14.02.2015 року № 2179/10/26-57-10-11 «Про розірвання договору».

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що з огляду на підтверджений статус відомостей щодо місцезнаходження позивача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідачем не доведено наявності підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до укладеного між сторонами договору про визнання електронних документів, ДПІ має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації. Працівниками ДПІ був встановлений факт відсутності позивача за місцем реєстрації, а тому відповідачем правомірно прийнято рішення про розірвання року про визнання електронних документів і, як наслідок, встановлено заборону у прийнятті податкових електронних документів ПП «Фаворит Сильвер».

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ПП «Фаворит-Сильвер» зареєстровано у статусі юридичної особи 08.09.2014 року (ЄДР 39381632) за адресою: 03134, м. Київ, проспект Академіка Корольова, 1 офіс 505 та перебуває на податковому обліку у відповідача.

18.12.2014 року між ДПІ та позивачем підписано договір № 181220141 (9073391167) про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях. Між тим, договір зареєстровано 23.12.2014 року за № 9073507125, що підтверджується квитанцією № 2.

За умовами зазначеного договору, відповідач зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДПІ має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

14.02.2015 року відповідачем сформовано та відправлено на адресу позивача повідомлення № 2179/10/26-57-10-11 «Про розірвання договору». У вказаному повідомленні зазначено про розірвання договору у зв'язку з отриманням від СУ ФР ДПІ у Святошинському районі відомостей про встановлення відсутності підприємства ПП «Фаворит-Сильвер» за адресою пр-т Корольова, 1 офіс 505. Тобто, як зазначено у повідомленні, позивачем зазначено у податковій звітності недостовірну інформацію.

Внаслідок вчинення з боку ДПІ зазначених дій, податкова звітність позивача не приймалася засобами телекомунікаційного зв'язку з 14.02.2015 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт «в»).

Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті ПК України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 4 розділу 6 цього примірного договору орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

В матеріалах справи містяться витяги з ЄДР від 16.02.2015 року та від 06.05.2015 року які підтверджують відомості про місцезнаходження позивача, зазначені в ЄДР та інших реєстраційних документах підприємства.

При цьому, станом на 05.11.2014 року позивачем підтверджено відомості про юридичну особу, станом на 18.11.2015 року внесено відомості щодо зміни керівника юридичної особи та щодо змін до установчих документів, станом на 19.02.2015 року - внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу, станом на 17.03.2015 року - підтверджено відомості про юридичну особу, станом на 31.03.2015 року - підтверджено відомості про юридичну особу, 07.04.2015 року - внесено відомості щодо зміни керівника.

В ЄДР відсутні відомості, зокрема, у період формування довідки про відсутність за місцезнаходженням та на дату формування повідомлення про розірвання договору, щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Крім того, на підтвердження свого місцезнаходження позивачем надано копію договору суборенди від 01.01.2015 року № 01/2015, акт від 01.01.2015 року приймання-передачі приміщення, а також квитанції про сплату орендної плати.

За змістом частини першої та другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичних осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 17 зазначеного Закону України, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

В силу частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено факту зміни місця реєстрації позивача, оскільки позивач, на спростування доводів відповідача, надав докази щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, зокрема, і її юридичну адресу, про що внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що державним реєстратором Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не вносилися зміни щодо місцезнаходження позивача або запис про його відсутність за місцезнаходженням, а тому у ДПІ були відсутні правові підстави для розірвання договору про визнання електронної звітності підприємства в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 ПК у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо розірвання в односторонньому договору про визнання електронних документів № 181220141 (9073391167), на підставі повідомлення від 14.02.2015 року № 2179/10/26-57-10-11 «Про розірвання договору», є достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 826/4181/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко