Ухвала суду № 56279299, 03.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року м. Київ К/800/51616/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Борисенко І. В. Степашка О.І.секретар судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Ковальчук Н. В.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «РОМБУС - ПРИВАТ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «РОМБУС -ПРИВАТ» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «РОМБУС -ПРИВАТ» (далі - ПП «РОМБУС -ПРИВАТ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ Кіровському районі) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПП «РОМБУС -ПРИВАТ» залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПП «РОМБУС -ПРИВАТ» подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП «РОМБУС -ПРИВАТ» задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Кіровському районі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ромбус-Приват» з питань правильності нарахування та сплати орендної плати за землю, за період з 01 жовтня 2011 року по 15 березня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №3082/2204/33396638 від 11 листопада 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Кіровського району за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 176237,31 грн.; за 2012 рік на суму 704 949,29 грн.; за 2013 рік на суму 704949,29 грн. та за період з 01 січня 2014 року по 15 березня 2014 року на суму 145916,84 грн. Загальна сума заниження орендної плати за землю склала 1732052,73 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000742204 від 03 квітня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом за наслідками співставлення показників, що містяться в поданих позивачем деклараціях, та у листі Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області №26/292 від 27 жовтня 2014 року, рішенні Господарського суду Дніпропетровської області №904/145/14 від 04 березня 2014 року, договорі оренди земельної ділянки з Дніпропетровською міською радою від 20 січня 2006 року, було встановлено, що позивачем, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, декларуються недостовірні (занижені) зобов'язання з орендної плати. Такий висновок ґрунтується на достатній кількості документів, необхідних для його прийняття та правильного визначення податкових зобов'язань позивача. При цьому, відсутня можливість надання з боку платника будь-яких пояснень чи доказів, що спростовують наявність встановленого правопорушення.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що доказів отримання наказу про проведення перевірки після початку перевірки, а саме після 29 жовтня 2014 року, позивачем не надано, в той час як надані документі навпаки свідчать про направлення на адресу ПП «Ромбус-Приват» наказу №925 від 24 жовтня 2014 року та направлення №229 від 24 жовтня 2014 року до початку проведення перевірки.

Відповідно до пп. 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом (платником) - власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (п. 288.3 Податкового кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, як визначено п. 288.1 Податкового кодексу України, є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 13, 18 ЗУ "Про оренду землі").

Відповідно до п. 274.1 Податкового кодексу України, ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. При цьому, згідно пп. 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 206 Земельного кодексу України, плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01 січня 2011 року будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податкового кодексу України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1, п. 4.1, ст. 4 Податкового кодексу України закріплено принцип "загальність оподаткування, тобто, кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податкового кодексу України, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податків відповідно до Податкового кодексу України. Пунктом 8.2 ст. 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України (на момент виникнення та існування спірних правовідносин), плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів. У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податкового кодексу України. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків (п. 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України).

Питання оподаткування регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до вимог п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано жодних документів, що могли б бути підставою для обґрунтованого сумніву щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення чи спростовували б висновки акта перевірки. Крім того позивач не заперечує факт правильності нарахування сум податкового повідомлення - рішення №0000742204 від 03 квітня 2014 року, при цьому, позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення, посилаючись лише на "грубі процесуальні порушення, які, на його думку, мали місце під час проведення перевірки.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0000742204 від 03 квітня 2014 року, є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «РОМБУС -ПРИВАТ».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «РОМБУС - ПРИВАТ» залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович І. В. Борисенко О.І. Степашко