Ухвала суду № 56279045, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/49220/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою виконавчого комітету Сумської міської ради

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2014 року,

додаткову постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2014 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року

у справі № 591/8741/13-а

за позовом ОСОБА_2

до виконавчого комітету Сумської міської ради,

третя особа: Комунальне підприємства «Сумижитло»,

про визнання нечинним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 вересня 2013 року № 476 в частині встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1 протиправним, незаконним та його скасувати.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2014 року позов задоволено частково: визнано рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 вересня 2013 № 476 в частині встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1 протиправним. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковою постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2014 року вирішено питання про судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2014 року та додаткову постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2014 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 вересня 2013 року № 476 в частині встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди не з'ясували ту обставину, що на момент ухвалення спірного рішення відповідача не потрібно було отримувати висновок Державної інспекції з контролю за цінами щодо економічної обґрунтованості планових витрат, пов'язаних з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки Мінекономрозвитку не затверджено відповідний порядок надання таких висновків. Зазначає, що до тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій правомірно включено послугу «поливання дворів та газонів». Також вказує, що виконавчий комітет не зобов'язаний був приймати рішення про визначення переможця конкурсу щодо виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволенні, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 476 від 27 вересня 2013 року «Про тимчасові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради» встановлено тимчасові тарифи терміном до 31 грудня 2013 року на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються КП «Сумижитло» Сумської міської ради згідно з додатками 1-1226 в тому числі по будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Додатком 248 до вказаного рішення встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій КП «Сумижитло» по АДРЕСА_1.

Вважаючи спірне рішення відповідача незаконним в частині встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1, позивач звернувся до суду з даним позов про визнання нечинним та скасування рішення.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення в оскаржуваній частині не відповідає нормам закону, прийнято без дотримання передбачених законом процедур, тому підлягає визнанню нечинним та незаконним.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) належать до житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Абз. 1 ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. N 869 визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Відповідно до п. 32 вказаного порядку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) висновок щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надається Держцінінспекцією у порядку, затвердженому Мінекономрозвитку.

Судами вірно вказано, що встановленню цін/тарифів на житлово-комунальні послуги повинен передувати факт встановлення економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). Такий висновок надається Держцінінспекцією.

З урахуванням тієї обставини, що Держцінінспекцією не надавались будь-які висновки з приводу витрат на виробництво (надання) тарифів, затверджених спірним рішенням відповідача, а також за відсутності інших доказів щодо здійснення розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, спірне рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27 вересня 2013 року № 476 в оскаржувані частині не відповідає вимогам законодавства. Наведена обставина є достатньою підставою для визнання такого рішення незаконним.

Посилання відповідача на ту обставину, що затвердити тарифи з урахуванням висновку Держцініспекції України було неможливим, оскільки Порядок, яким передбачено механізм надання Держцінспекцією України відповідних висновків Мінекономрозвитку не затверджено, обґрунтовано не взято судами до уваги з огляду на те, що обов'язок затвердження економічно обґрунтованих тарифів визначено законом і його виконання не може залежати від наявності чи відсутності підзаконного нормативного акту, який регулює порядок надання відповідного висновку уповноваженим органом державної влади з приводу розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат на надання таких послуг.

Також судами обґрунтовано вказано про незаконність включення до тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій такої послуги як «спилювання дерев», що суперечить п.п. 25 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки така послуга не входить до затвердженого переліку вказаних послуг та повинна сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків та відповідними надавачами послуг.

Крім того, судами вірно вказано про допущення відповідачем помилки в розрахунку тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині зазначення загальної площі квартир, що становить 1806,9 кв.м., в той час як відповідно до технічного паспорту на будинок загальна площа квартир складає 1193,0 кв.м.

Доводи відповідача, що виконавчий комітет не зобов'язаний був приймати рішення про визначення переможця конкурсу щодо виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються предмету розгляду даної справи, та відповідно не розглядались судом апеляційної інстанції.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача в частині законності включення послуги «поливання дворів та газонів» до тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки їх включення передбачено до переліку вказаних послуг. Однак, вказана обставина не спростовує незаконність спірного рішення відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, визнавши спірне рішення відповідача незаконним та нечинним. Судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 лютого 2014 року, додаткову постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: