Ухвала суду № 56279043, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/29246/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

та секретаря Шаманської І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2 та представника Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України Казанецької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова служба України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України та Міністерства доходів і зборів, за участю третьої особи Державної податкової служби України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовича, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Голови ДФС України, Голови комісії з проведення реорганізації Міндоходів України щодо переведення позивача на рівнозначну посаду до новоутвореної установи (правонаступників ДПС України); визнати протиправною бездіяльність ДФС України, пов'язану з не розглядом рапорту позивача від 03 листопада 2014 року; зобов'язати Голову ДФС України, Голову комісії з проведення реорганізації Міндоходів України призначити позивача за переведенням до Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України на посаду, рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України; зобов'язати ДФС України розглянути рапорт позивача від 03 листопада 2014 року та надати відповідь на нього; зобов'язати Голову ДФС України надати ОСОБА_4 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду рапорту ОСОБА_4 та зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути рапорт позивача від 03.11.2014 та надати на нього відповідь. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не переведення позивача на рівнозначну посаду до новоутвореної установи. Зобов'язано Державну фіскальну службу України призначити позивача на посаду в Державній фіскальній службі України, рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції Державної податкової служби України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Державна фіскальна служба України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі наказу ДПС України №370 від 11.11.2011 обіймав посаду першого заступника начальника Головного управління податкової міліції ДПС України та мав спеціальне звання - генерал-майор податкової міліції.

У зв'язку з реорганізацією Державної податкової служби України в Міндоходів України, а потім в Державну фіскальну службу України, позивач звернувся до голови Державної фіскальної служби України та голови комісії з проведення реорганізації Міндоходів України з рапортом від 03.11.2014, в якому просив перевести його для подальшого проходження служби до ДФС України з призначенням на посаду начальника Головного управління фінансових розслідувань ДФС України та вже з посади начальника Головного управління фінансових розслідувань ДФС України надати соціальну відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену частиною 3 статті 18 Закону України «Про відпустки».

ОСОБА_4 вважаючи, що відповідачі не розглянули його рапорт і не вчинили дій по переведенню його на рівнозначну посаду до ДФС України, порушили його трудові права, що в свою чергу суперечить приписам Кодексу законів про працю України та Положенню про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що бездіяльність ДФС України щодо нерозгляду рапорту позивача від 03.11.2014 та невчинення дій щодо переведення позивача на рівнозначну посаду до новоутвореної установи є протиправною та суперечить положенням статті 19 Конституції України, а також нормам Кодексу законів про працю України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, та порушує права і законні інтереси позивача.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» №760/96 від 22.08.1996, утворено на базі Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах, що ліквідуються, Державну податкову адміністрацію України та відповідно державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» №981 від 21.09.2011, утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно з додатками 1 - 3.

Відповідно до Додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» №981 від 21 вересня 2011, Державну податкову адміністрацію в Київській області реорганізовано в Державну податкову службу у Київській області.

Відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» №726/2012 від 24.12.2012, утворено Міністерство доходів і зборів України, шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1076-р від 26.12.2012 «Про утворення комісій з проведення реорганізації деяких центральних органів виконавчої влади» у Державній податковій службі утворена комісія з проведення її реорганізації, головою комісії обрано заступника Міндоходів України Ноняк М.В. на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №613-р від 02.072014.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» № 229 від 20 березня 2013 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства доходів і зборів; реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби; визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію Міністерства доходів і зборів» №67 від 01.03.2014 ліквідовано Міністерство доходів і зборів; припинено здійснення заходів щодо реорганізації Державної податкової служби та Державної митної служби, що розпочаті відповідно до Указу Президента України від 24 грудня 2012 року №726 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», та відновлено діяльність Державної податкової служби та Державної митної служби.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної фіскальної служби» №160 від 21.05.2014, вирішено утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про утворення комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів» №630-р від 09.07.2014 утворено комісію з реорганізації Міністерства доходів і зборів та затверджено головою комісії Голову Державної фіскальної служби ОСОБА_6

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної фіскальної служби» №651-р від 17.07.2014, відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» підтримано пропозицію Голови Державної фіскальної служби про завершення здійснення заходів з утворення зазначеної Служби та можливість виконання нею функцій і повноважень Міністерства доходів і зборів, що припиняється.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №160 «Про утворення Державної фіскальної служби України» та Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, наказом Державної фіскальної служби України №1 від 09.07.2014 «Про введення в дію структури та штатного розпису Державної фіскальної служби України», введено у дію і затверджені Головою Державної фіскальної служби України та погоджені Міністром фінансів України 08.07.2014 структуру Державної фіскальної служби України та штатний розпис Державної фіскальної служби України, а також наказано забезпечити функціонування у складі Державної фіскальної служби України на правах департаментів підрозділів податкової міліції: Головного слідчого управління фінансових розслідувань, Головного оперативного управління та Головного управління внутрішньої безпеки.

Судами встановлено, що про розгляд рапорту ОСОБА_4 від 03.11.2014 щодо переведення його на рівнозначну посаду до ДФС України з наданням в подальшому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, його повідомлено листами Державної фіскальної служби України №3398/А/99-99-04-01-014 від 21.11.2014 та №3756/А/99-99-04-01-14 від 03.12.2014, при цьому доказів на підтвердження направлення чи вручення таких листів позивачу відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що доказів на підтвердження того, що відповідачами розглянуто рапорт позивача та за результатами його розгляду прийнято будь-яке рішення не надано, а тому задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача і зобов'язання розглянути рапорт є правомірними.

Стосовно вимоги позивача зобов'язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_4 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з посади начальника головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 зазначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки, зокрема додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Згідно пункту 61 вказаного Положення додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про відпустки» особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Рішення щодо надання відпустки по догляду за дитиною оформлюється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимога позивача надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з посади начальника головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України є передчасною, оскільки питання щодо призначення позивача на посаду начальника головного слідчого управління фінансових розслідувань в Державній фіскальній службі України відповідачем не вирішувалось.

Водночас колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України призначити позивача на посаду в Державній фіскальній службі України рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції Державної податкової служби України та вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закон України «Про очищення влади» який набрав чинності 16.10.2014, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною 3 статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не переведення позивача на рівнозначну посаду до новоутвореної установи та зобов'язання призначити ОСОБА_7 на посаду в Державній фіскальній службі України рівнозначну посаді першого заступника начальника Головного управління податкової міліції Державної податкової служби України дійшли передчасних висновків без врахування норм Закону України «Про очищення влади».

Крім того, з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів зазначає, що вказаним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не надали, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у хвалила:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова служба України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

Швеця В.В.

К/800/29246/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Швеця В.В.

та секретаря Шаманської І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2 та представника Міністерства доходів і зборів України та Державної фіскальної служби України Казанецької М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова служба України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у хвалила:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна податкова служба України в особі голови комісії з проведення реорганізації Ноняка Михайла Васильовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий С.В. Білуга

Судді М.М. Заїка

Швеця В.В.