Ухвала суду № 56278279, 02.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5878/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗИИЛ» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗИИЛ» звернулося до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2015 року №0002472208 в частині заниження податку на додану вартість за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 588 332,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення-рішення від 23.09.2015 року №0002462208 в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 528 060,00 грн. за 2014 рік та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.11.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЗИИЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року. За наслідками перевірки було встановлено порушення ТОВ «ЗИИЛ»: п.п135.5.5 п.135.5, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 528 075,00 грн. за 2014 рік та п.87.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року всього у сумі 611 212,00 грн. У зв'язку із чим відповідачем були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення. ТОВ «ЗИИЛ» зазначає, що вважає безпідставними висновки податкового органу в частині заниження податку на прибуток на суму 528 060,00 грн. за 2014 рік і нарахування штрафних (фінансових) санкцій та податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту на суму 588 332,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Мега Транс», ТОВ «ВВ Трейд ЛТД», ТОВ «Транстрейдгруп ЛТД», ТОВ «Юг-Сервіс Логістік». На думку позивача, оскаржені податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки господарські операції здійснені ТОВ «ЗИИЛ» з вказаними контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що свідчать про реальність укладених господарських договорів, та відповідають вимогам законодавства. Крім того, представником позивача зазначено, що до перевірки надавалися документи, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер.

Представник ТОВ «ЗИИЛ» надав до суду першої інстанції клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ «ЗИИЛ» з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов, посилаючись на те, що надані до перевірки позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять в собі опис послуг, суті проведених робіт, часу їх надання, спосіб надання, маршруту наданих транспортних перевезень, а відображення у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно до вимог ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута у порядку письмового провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗИИЛ» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби від 23.09.2015 року №0002472208 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 588 332,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 147 083,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби від 23.09.2015 року №0002462208 в частині визначення податкового зобов'язання з податку прибуток у сумі 528 060,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 132 015,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У період з 12.08.2015 року по 02.09.2015 року ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ЗИИЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.09.2015 року №576/15-21-22-01/38479781 (т.1 а.с.15-59).

У ході перевірки було встановлено порушення ТОВ «ЗИИЛ»:

- п.п 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 528 075,00 грн. за 2014 рік;

- п.87.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 26.12.2012 року по 31.12.2014 року всього у сумі 611 212,00 грн., у тому числі у квітні 2013 року -1948,00 грн., у травні 2013 року -68,00 грн., у червні 2013 року - 67, 00 грн., у липні 2013 року - 20,00 грн., у листопаді 2013 року - 202,00 грн., у травні 2014 року - 29 163,00 грн., у червні 2014 року -76 413,00 грн., у липні 2014 року - 25 708,00 грн., у серпні 2014 року -24 496,00 грн., у вересні 2014 року - 54 802,00 грн., у жовтні 2014 року - 29 122,00 грн., у листопаді 2014 року - 50 580,00 грн., у грудні 2014 року -318 623,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки №576/15-21-22-01/38479781 ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області 23.09.2015 року було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002462208, яким ТОВ «ЗИИЛ» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 528 075 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 132 019,00 грн.(т.1 а.с.13)

- №0002472208, яким ТОВ «ЗИИЛ» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 611 212,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 152803,00грн. (т.1 а.с.12).

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 (далі Порядок №984) визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно до вимог пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно: - чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; - у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; - у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Так, відповідно до акту перевірки перевіряючими досліджені договори про надання послуг позивача з ТОВ «Юг-Сервіс-Логістик» від 14.01.2014 року №1401/14, ТОВ «МЕГАС ТРАНС» від 03.02.2014 року №0302/14, ТОВ «ТРАНСТРЕЙДГРУП ЛТД» №1509 від 01.09.2014 року та ТОВ «ВВ Трейд ЛТД» від 01.04.2014 року №129, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні та товарно-транспортні накладні та зроблений висновок, що вказані документи, зокрема акти здачі-приймання робіт мають ознаки дефективності, оскільки, на думку перевіряючих, не містять інформації опису послуг, суті проведених робіт, часу їх надання, способу надання, маршруту наданих транспортних перевезень та не розкривають зміст отриманих робіт. Тобто, відсутня інформація щодо здійснення таких послуг, у зв'язку із чим, як вважає відповідач, неможливо довести використання даних послуг у господарський діяльності підприємства.

Зазначені факти, на думку перевіряючого, свідчать про дефектність наданих до перевірки первинних документів ТОВ «ЗИИЛ».

У зв'язку із цим відповідачем було зроблено висновок про заниження ТОВ «ЗИИЛ» за перевірений період податку на додану вартість на загальну суму 588 332,00 грн. та податку на прибуток на суму 528 060,00 грн.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ЗИИЛ» та ТОВ «Юг-Сервіс-Логістик» було укладено договір про надання послуг №1401/14 від 14.01.2014 року, предметом якого, відповідно до п.1.1 вказаного договору є виконання послуг, пов'язаних з перевезенням, обробкою, отриманням і зберіганням вантажів. (т.1 а.с.81-83).

Так, відповідно до вимог п.1.2 договору №1401/14 від 14.01.2014 року ТОВ «Юг-Сервіс-Логістик» зобов'язується організовувати процес отримання, обробки, маркування, упаковки, сортування та доставки вантажів, переданих йому ТОВ «ЗИИЛ» та/або що поступили на адресу ТОВ «ЗИИЛ», забезпечувати відправку вантажу, а також виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором, зокрема:

- розробку алгоритму перевірки кількості та якості вантажу, отриманого ТОВ «ЗИИЛ» та/або такого, що поступило на адресу ТОВ «ЗИИЛ»;

- розробку процесу сортування, упаковки і маркування вантажів. Упаковка повинна забезпечити повне збереження вантажу від ушкоджень при його перевезенні, з урахуванням декількох перевантажень в дорозі. Кожне вантажне місце має мати маркування з вказівкою його вмісту;

- перевірку та контролю за збереженням вантажів на складі ТОВ «ЗИИЛ», формуванням партій товару, які повинні бути відвантажені, супровідних документів до моменту його передання перевізникові і/або видачі ТОВ «ЗИИЛ»;

- розробку методики переміщення товару всередині складу ТОВ «ЗИИЛ» для поліпшення ергономіки його зберігання;

- контроль за виготовленням та оформленням документів при вивезенні вантажу зі складів Замовника і його передачі для подальшого перевезення перевізникові, доставки вантажів на склад ТОВ «ЗИИЛ» або на склад Покупця і його зберігання до моменту передання вантажу Замовникові;

- контроль та оформлення прийому, обробки, маркування і упаковки емісійного потоку та доставки таких вантажів до вантажоодержувача, вказаного ТОВ «ЗИИЛ»;

- розробку процесу та методів інформування ТОВ «ЗИИЛ» про місце знаходження вантажу.

Позивачем на підтвердження виконання договору про надання послуг №1401/14 від 14.01.2014 року надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УСО-118 від 31.12.2014 року; УСО-116 від 31.12.2014 року; №УСО-115 від 31.12.2014 року; №УСО-106 від 30.12.2014 року; №УСО- 094; №УСО-089 від 25.12.2014 року; №УСО-085 від 24.12.2014 року; №УСО-080 від 23.12.2014 року; №УСО-076 від 22.12.2014 року; №УСО-071 від 19.12.2014 року; №УСО-060 від 17.12.2014 року; №УСО-044 від 12.12.2014 року; УСО-024 від 08.12.2014 року; №УСО-012 від 03.12.2014 року; №УСО-005 від 01.12.2014 року; №УСО-132 №УСО-131, №УСО-130, №УСО-129, №УСО-128, №УСО-127, №УСО-122, №УСО-121, №УСО-120, №УСО-119 від 31.12.2014 року; податкові накладні від: 12.12.2014 року №44, 17.12.2014 року №60, 19.12.2014 року №71, 22.12.2014 року №76, 23.12.2014 року №80, 24.12.2014 року №85, 25.12.2014 року №89, 26.12.2014 року №94, 30.12.2014 року №106, 31.12.2014 року №115, 31.12.2014 року №№116, 118, 119, 120, 121, 122, 127, 128, 130, 129, 131, 132, 08.12.201 року, 03.12.2014 року №12, 01.12.2014 року №5 (т.1 а.с.115-138), розроблені методичні рекомендації по алгоритму прийому, сортування, групування, маркування товарів по кількості та якості та розміщення в місцях зберігання до Договору №1401/14 від 14.01.2014 року від 21.01.2014 року, введені на підприємстві відповідно до наказу директора ТОВ «ЗИИЛ» №3 від 21.01.2014 року (т.1 а.с. 159-171).

Також, колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ЗИИЛ» та ТОВ «МЕГАС ТРАНС» було укладено договір про надання послуг №0302/14 від 03.02.2014 року, предметом якого, відповідно до вимог п.1.1 вказаного договору є виконання послуг, пов'язаних з перевезенням продуктів харчування на території України.(т.1 а.с.172-175).

Позивачем на підтвердження виконання договору про надання послуг №0302/14 від 03.02.2014 року надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року №148 та від 08.02.2014 року №118 (т.1 а.с.176,177), податкові накладні №148 від 31.03.2014 року №118 від 28.02.2014 року (т.1 а.с.179,180), витяг з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію вказаних накладних №148 та №118 (т.1 а.с.178), товарно-транспортні накладні (т.3 а.с.202-250; т.4 а.с.1-250; т.6 а.с.1-250; т.7 а.с.1-97).

Між ТОВ «ЗИИЛ» та ТОВ «ВВ ТРЕЙД» було укладено договір про надання транспортних послуг №129 від 01.04.2014 року, предметом якого, відповідно до вимог п.1.1 вказаного договору є виконання послуг, пов'язаних з плануванням, виконанням та оплатою транспортних послуг при перевезенні продуктів харчування на території України (т.1 а.с.181-184).

Позивачем на підтвердження виконання вказаного договору про надання транспортних послуг надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2014 року №134, від 30.05.2014 року №25, від 30.06.2014 року №9, від 31.07.2014 року №189, від 29.08.2014 року №3(т.1 а.с.185-189), податкові накладні №93 від 17.07.2014 року №189 від 31.07.2014 року, №3 від 06.08.2014 року, №9 від 03.06.2014 року, №125 від 30.05.2014 року, №134 від 30.04.2014 року, (т.1 а.с.191-196) витяг з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію вказаних накладних №№134,125,9,93,189,3.(т.1 а.с.190), та товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам (т.9 а.с.1-250; т.10 а.с.1-152; т.11 а.с.61-250; т.12 а.с.1-250).

Колегією суддів також встановлено, що між ТОВ «ЗИИЛ» та ТОВ «ТРАНСТРЕЙДГРУП ЛТД» було укладено договір про надання транспортних послуг №1509 від 01.09.2014 року, предметом якого, відповідно до вимог п.1.1 вказаного договору є виконання послуг, пов'язаних з плануванням, виконанням та оплатою транспортних послуг при перевезенні продуктів харчування на території України (т.1 а.с.197-200).

Позивачем на підтвердження виконання договору про надання транспортних послуг №1509 від 01.09.2014 року надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №49 від 10.09.2014 року, №172 від 30.09.2014 року, №200 від 30.10.2014 року, №165 від 25.11.2014 року, №154 від 27.12.2014 року, №155 від 27.12.2014 року, №156 від 29.12.2014 року, №157 від 29.12.2014 року, №158 від 30.12.2014 року, №159 від 30.12.2014 року(т.1 а.с.201-210), податкові накладні №49 від 10.09.2014 року, №172 від 30.09.2014 року, №159 від 30.12.2014 року, №158 від 30.12.2014 року, №157 від 29.12.2014 року, №156 від 29.12.2014 року, №155 від 27.12.2014 року, №154 від 27.12.2014 року, №165 від 25.11.2014 року, №200 від 30.10.2014 року(т.1 а.с.211-220) та товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.11-250; т.3 а.с.1-200; т.5 а.с.1-250; т.7 а.с.98-250; т.8 а.с.1-157).

Також було встановлено, що ТОВ «ЗИИЛ» було укладено ряд договорів про закупівлі товарів за державні кошти, предметом яких є поставка товарів, відповідно до Специфікацій до договорів за переліками зазначеними в Дислокації, зокрема:

- договір №67 від 23.12.2014 року, укладений між ТОВ «ЗИИЛ» та відділом освіти Приморської райадміністрації Одеської міської ради(т.10 а.с.177-179) про поставку товарів зазначених в Специфікації (т.10 а.с.180) за переліком закладів, зазначених в Дислокації (т.10 а.с.181);

- договір №16 від 13.01.2014 року, укладений між ТОВ «ЗИИЛ» та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради(т.10 а.с.182-185) про поставку товарів, зазначених в Специфікації(т.10 а.с.186) за переліком закладів зазначених в Дислокації (т.10 а.с.187-188);

- договір №27 від 13.01.2014 року, укладений між ТОВ «ЗИИЛ» та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради (т.10 а.с.189-192) про поставку товарів зазначених в Специфікації(т.10 а.с.193) за переліком закладів зазначених в Дислокації (т.10 а.с.194-195);

- договір №3/34 від 14.01.2014 року, укладений між ТОВ «ЗИИЛ» та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради (т.10 а.с.196-199) про поставку товарів, зазначених в Специфікації(т.10 а.с.200) за переліком закладів зазначених в Дислокації (т.10 а.с.201);

- договір №1/3 від 13.01.2014 року, укладений між ТОВ «ЗИИЛ» та Департаментом освіти та науки Одеської міської ради (т.10 а.с.202-205) про поставку товарів, зазначених в Специфікації (т.10 а.с.206) за переліком закладів, зазначених в Дислокації (т.10 а.с.207-208).

Тобто, колегія суддів доходить до висновку про те, що позивачем здійснювалась господарська діяльність з постачання продуктів харчування.

Зазначене свідчить про те, що отримані позивачем послуги від контрагентів ТОВ «Юг-Сервіс-Логістик», ТОВ «МЕГАС ТРАНС», ТОВ «ВВ ТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСТРЕЙДГРУП ЛТД» безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ЗИИЛ».

Відповідно до вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг.

Згідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно до вимог п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, який діяв на час перевіряємих правовідносин, було встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (з 01.01.2015 року пункт 201.6 статті 201 виключено згідно з абзацом восьмим підпункту 15 пункту 1 розділу І Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII)

Відповідно до вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час перевіряємих правовідносин) було встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій. Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України №996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження здійснення вищезазначених господарських операцій первинні документи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вони підтверджують реальність вказаних господарських операцій та належним чином відображають їх в бухгалтерській та податковій звітності.

Колегія суддів зазначає, що жодного належного доказу того, що господарські операції по вищевказаним договорам не були здійснені перевіряючим не зазначено в акті перевірки, а також не зазначено податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, який відповідно до ст.71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень, в запереченнях на позов.

Між тим, у позивача наявні всі первинні документі, які відображають здійснення вказаних господарських операцій (акти прийому - передачі, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, та ін.), які підтверджують здійснення господарських операцій, правомірність та обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку та, з урахуванням виду діяльності позивача, пов'язані з його господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з ТОВ «МЕГАС ТРАНС», ТОВ «ВВ ТРЕЙД», ТОВ «ТРАНСТРЕЙДГРУП ЛТД» та ТОВ «Юг-Сервіс Логістік» за перевірений період не допустив.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно того, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені без зазначення опису послуг, суті проведених робіт, часу їх надання, способу надання, маршруту наданих транспортних перевезень та не розкривають зміст отриманих робіт, враховуючи наступне.

Як вбачається з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), останні містять наступні реквізити: назву документа(форми), дату та місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу яка приймала участь у здійснення господарської операції.

Таким чином, надані представником позивача акти здачі-прийняття робіт містять усі необхідні реквізити, а зміст та обсяг господарської операції конкретизується в наданих перевіряючим під час проведення перевірки та до суду товарно-транспортних накладних, реєстрах наданих послуг зі складської логістики згідно методичних рекомендацій з розробки алгоритму приймання, сортування, групування, маркування товарів за якістю та кількістю та розміщення у місцях зберігання до договору №1401/14 від 14.01.2014 року.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно порушень позивачем, на думку податкового органу, податкового законодавства у зв'язку із ненаданням на підтвердження отримання послуг з перевезення вищезазначеними контрагентами продукції ТОВ «ЗИИЛ» експлуатаційних дозволів санітарного лікаря щодо експлуатації потужностей з обігу харчових продуктів, санітарних паспортів автомобілів та санітарних книжок водіїв, оскільки вказані документи не є обов'язковими первинними документами для визначення витрат підприємства та формування податкового кредиту і податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а є обов'язковими документами лише з питань визначення дотримання санітарного законодавства. До того ж вказані документи є необхідними безпосередньо для перевізників та у них повинні зберігатись.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача у межах вирішення питання дотримання податкової дисципліни на необхідність спеціального маркування автомобілів «хліб», «молоко», «риба» тощо, до того ж не має і посилань на відсутність такого маркування на автомобілях контрагентів позивача, які здійснювали перевезення харчових продуктів за домовленістю з позивачем.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності порушень з боку ТОВ «ЗИИЛ» щодо заниження податку на додану вартість на суму 588 332,00 грн. та податку на прибуток на суму 528 060,00 грн. за перевірений період.

Відповідно до вимог п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Згідно до вимог п.57.4 ст.57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №0002472208 від 23.09.2015 року є неправомірним та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 588 332,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 147 083,00 грн.

Також, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Овідіопольському районі ГУ ДФС №0002462208 від 23.09.2015 року є неправомірним та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку прибуток у сумі 528 060,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 132 015,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗИИЛ» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень свою позицію не доказав та не обґрунтував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 04.03.2016 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян