Ухвала суду № 56277667, 02.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 р.Справа № 820/10857/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Гордейчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 820/10857/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК КАДІЗ"

до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області , Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Кадіз" (далі за текстом - ТОВ "НК Кадіз", позивач) , звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області (далі за текстом - ДПІ у м.Івано-Франківську, відповідач 1) , Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0002972202 від 15.09.2015 року, № 0002982202 від 15.09.2015 року, № 001336151 від 04.09.2015 року;

- зобов'язати відповідача відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "НК Кадіз" (код за ЄДПОУ 39455562) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №3341/09-15-22-07/39455562 від 25.08.2015 року, № 3449/1501/39455562 від 03.09.2015 року;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Івано-Франковську ГУ ДФС у Івано-Франківській області: № 0002972202 від 15.09.2015 року, № 0002982202 від 15.09.2015 року, № 001336151 від 04.09.2015 року.

Зобов'язано відповідачів: Державну податкову інспекцію у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області та Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "НК Кадіз" (код за ЄДПОУ 39455562) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №3341/09-15-22-07/39455562 від 25.08.2015 року, № 3449/1501/39455562 від 03.09.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2.15, п.2.16, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НК КАДІЗ" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 39455562.

Товариство перебувало на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м.Івано-Франковську ГУ ДФС у Івано-Франківській області, станом на теперішній час перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області у зв'язку із зміною юридичної адреси.

На виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ ГУ ДФС в Харківській області підполковника податкової міліції Булах І.В. від 21.05.2015 р. та на підставі наказу ДПІ у м.Івано-Франківську №905 від 27.07.2015 року (де на час проведення перевірки перебувало на обліку підприємство позивача), відповідачем - ДПІ у м.Івано-Франківську, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Кадіз" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Капітал Х", код 37365100 за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №3341/09-15-22-07/39455562 від 25.08.2015 року. (т.1 а.с.18-47).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "НК Кадіз", порушено пп. 14.1.36, п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV, п.2.15, п.2.16, пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704 по взаємовідносинам з ТОВ "Капітал Х" за березень 2015 року, в результаті чого ТОВ "НК Кадіз" завищено податковий кредит на суму ПДВ 4344875 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року в сумі 3966105 грн. та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за березень 2015 р. в сумі 378770 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.09.2015 року:

- №0002972202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 4957631,00 грн., з них за основним платежем 3966105,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 991526,00 грн. (т. 2 а.с.65);

- №0002982202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 378770,00 грн. (т. 2 а.с.66).

Крім того, відповідачем - ДПІ у м.Івано-Франківську, на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Кадіз" за липень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом від 03 вересня 2015 року №3449/1501/39455562. (т.2 а.с.61-62).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 глави 2 розділу ІІ. п. 49.2 ст. 49 глави 2 розділу ІІ. п. 203.1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, ДПІ у м.Івано-Франкіську ГУ ДФС у Івано-Франківській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.09.2015 року №0013361501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1020,00 грн. (т. 2 а.с.64).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Колегія суддів перевіряючи податкові повідомлення - рішення № 0002972202 від 15.09.2015 року, № 0002982202 від 15.09.2015 року, № 001336151 від 04.09.2015 року на відповідність наведеним вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що вони прийняті необгрунтовано, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для висновку контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ 4344875 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за березень 2015 року в сумі 3966105 грн. та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за березень 2015 р. в сумі 378770 грн є доводи контролюючого органу про безтоварність операцій з придбання позивачем нафтопродуктів у контрагента ТОВ "Капітал Х".

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За приписами п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковою накладною.

Колегією суддів встановлено, що фінансово-господарські відносини позивача ТОВ "НК Кадіз" (покупець) з ТОВ "Капітал Х" (постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки нафтопродуктів.

Так, відповідно до договорів поставки нафтопродуктів №КХ-0033 від 01.03.2015 р. (т.1 а.с.104) та №КХ-0165 від 20.03.2015 р. (т.1 а.с.109). постачальник (ТОВ "Капітал Х") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "НК КАДІЗ"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Відповідно до п. 4.2 зазначених договорів товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" i інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

За погодженням сторін умови договору викладені у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термнів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

На виконання умов договору №КХ-0033 від 01.03.2015р. сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №150331000000033 від 01.03.2015р. на загальну суму 17729160,20 грн. (у т.ч. ПДВ 2954860,03 грн.). (т.1 а.с.205).

На підтвердження виконання вказаного договору поставки №КХ-0020 від 01.03.2015р., додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №150331000000033 від 31.03.2015р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 689.049 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 17729160.20 грн. (т.1 а.с.106).

Розрахунок за договором поставки №КХ-0033 від 01.03.2015р. не здійснювався, у зв'язку з чим у позивача виникла кредиторська заборгованість на суму 17729160,20 грн., яка icнyє i на теперішній час, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63 за період березень 2015р.

Kpiм того, до вищевказаного договору укладена додаткова угода від 20.07.2015 року, за якою ТОВ "НК Кадіз" здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Капітал X" до 31.03.2016 року. (т.1 а.с.107).

Також на виконання умов договору поставки №КХ-0165 від 20.03.2015р. сторонами укладено додаткову угоду, в якій уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме №150331000000165 від 20.03.2015р. на загальну суму 8340086,87 грн. (у т.ч. ПДВ 1390014,48 грн.). (т.1 а.с.110).

На підтвердження виконання договору поставки №КХ-0165 від 20.03.2015р., додаткової угоди до нього та факту передання ТМЦ сторонами складено акт приймання-передачі нафтопродуктів №150331000000165 від 31.03.2015р., відповідно до якого кількість ТМЦ становить 334.501 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 8340086,87 грн. (т.1 а.с.111).

Розрахунок за договором поставки №КХ-0089 від 10.03.2015р. не здійснювався, у зв'язку із чим у позивача виникла кредиторська заборгованість на суму 8340086,87 грн., яка icнyє i на теперішній час, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63 за період березень 2015р.

Крім того, до вищевказаного договору укладена додаткова угода, за якою ТОВ "НК Кадіз" здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Капітал X" до 31.03.2016 року. (т.1 а.с.112).

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини вищевказаних договорів, ТОВ "Капітал X" складено та надіслано на адресу ТОВ "НК Кадіз" листи до договорів поставки нафтопродуктів №КХ-0033 від 01.03.2015р., №КХ-0165 від 20.03.2015р. в яких зазначено, що придбані товари знаходяться на зберігання в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та можуть бути отримані в будь-який час протягом дії вищевказаного договору (т.1 а.с.108, 113).

Зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №4542 від 26.01.2015р. На підтвердження виконання договору зберігання сторонами укладалися акти приймання-передачі наданих послуг, протокол узгодження ціни до кожного договору. (т.1 а.с.114-115).

Вci послуги щодо зберігання оплачені позивачем у poзмірі, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за січень-червень 2015року, та платіжними дорученнями за оплату послуг. (т.1 а.с.185-188).

Транспортування ТМЦ здійснювалося автоперевізним підприємством ТзОВ "Зелена Говерла" на підставі договору №ЗГ-К-060115 від 06.01.2015р. (т.1 а.с.116-118). На виконання договору та за результатами надання послуг по перевезенню нафтопродуктів складено акт №1 прийомки виконаних робіт від 31.03.2015р. (т.1 а.с.119-120).

Транспортування ТМЦ також здійснювалось автоперевізним підприємством ТОВ "Торговий Дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору №28 від 12.01.2015р. (т.1 а.с.121-123). На виконання договору та за результатами надання послуг по перевезенню нафтопродуктів складено додаткову угоду №1 від 29.01.2015 року, №2 від 27.02.2015 року, від 30.03.2015 року до договору №10 від 12 січня 2015 року, акт здачі-прийомки виконаних робіт №АР-0000228 від 31.03.2015р. та реєстр до нього, рахунок №СФ-0000232 від 31.03.2015 року. (т.1 а.с.124-126).

Розрахунки за надані послуги перевезення здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку №631 за період березень 2015р., платіжними дорученнями про оплату послуг.

Також на підтвердження фізичного переміщення товару від продавця до покупця позивачем надані до суду товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) (т.2 а.с.7-142).

Колегія суддів зазначає, що єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти i нафтопродуктів на підприємствах i організаціях України (затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Miністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Miністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496).

Згідно вимог пп. 5.4.1 вказаної Інструкції з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Відповідно до пп. 10.2.8 Інструкції, у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту i кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС i власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На виконання вищевказаних положень, після доставки вантажу, зазначеного у ТТН, в пункт розвантаження, паливо перевірялось згідно вимог Інструкції від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ "НК Кадіз", про що свідчать підписи уповноважених ociб, відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформацію про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. Товарно-транспортна накладна також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Kpiм того, на кожній товарно-транспортній накладній міститься копія чеку з АЗС, який підтверджує оприбуткування товару. На такому чеку міститься точна адреса місцезнаходження АЗС, дата проведення операції, резервуар до якого здійснюється оприбуткування нафтопродуктів, номенклатура та кількість палива.

Також факт оприбуткування нафтопродуктів підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281, 282, 203 за березень 2015 року.

Колегія суддів зазначає, що на виконання умов п. 2.1.3 та п. 3.1 договорів поставки щодо підтвердження якості придбаних нафтопродуктів та відповідності їх вимогам ДСТУ, позивачем до матеріалів справи надані копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на нафтопродукти (т.2 а.с.7-142).

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу, що надані позивачем акти-приймання передачі нафтопродуктів не можуть підтверджувати реальність виконання укладених договорів поставки нафтопродуктів, оскільки оформлені з порушеннями, без зазначення конкретного місцезнаходження резервуара та його номера, з огляду на наступне.

Наявні в матеріалах справи копії актів-приймання передачі нафтопродуктів від 31.03.2015 року за №15033100000033 та від 31.03.2015 року за №150331000000165 містять підписи відповідальних осіб, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти i нафтопродуктів на підприємствах i організаціях України перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом підтверджується не актом, а товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1 ТН і паспортом якості на відвантажений нафтопродукт.

Як встановлено з наданих позивачем до суду товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), у вказаних документах зазначені номер резервуара, місце навантаження, вид, марка, вага, густина, пломбування, реєстраційний номер сертифіката відповідності.

Також згідно п. 4.5 укладених договорів поставки нафтопродуктів №КХ-0033 від 01.03.2015 р. та №КХ-0165 від 20.03.2015 р. сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти приймання-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті періоді часу.

Таким чином, акти приймання-передачі, складені та підписані сторонами на виконання умов укладених договорів поставки нафтопродуктів протягом визначеного часу та разом з товарно-транспортними на відпуск нафтопродуктів (нафти), паспортами якості та сертифікатами відповідності є належними доказами факту передачі товару позивачу від ТОВ "Капітал Х".

Посилання контролюючого органу, як на підставу нереальності спірної господарської операції, на наявність матеріалів перевірки Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відносно контрагента позивача ТОВ "Капітал Х" та встановленого «сумнівного» податкового кредиту за господарськими операціями по ланцюгу постачання: ТОВ "Сачиго" - ТОВ "Фортуна Х" - ТОВ "Капітал Х" - ТОВ "НК Кадіз", є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, недоліки господарської діяльності контрагентів позивача при фактичному здійсненні господарських операцій не впливають на податковий кредит позивача.

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних, копії яких, наявні в матеріалах справи, контрагент позивача ТОВ "Капітал Х" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання договору поставки, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у вказаного підприємства.

Контролюючим органом також не ставиться під сумнів достовірність записів у первинних документах позивача, відповідність податкових накладних вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначені податкові та бухгалтерські документи недійсними відсутні.

Отже, з наданих позивачем до суду первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Таким чином, формування податкового кредиту обумовлено придбанням товару з метою його використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Колегією суддів встановлено, що одним з основних видів діяльності ТОВ "НК Кадіз" є оптова та роздрібна торгівля пальним. Згідно штатного розпису ТОВ "НК Кадіз" у підприємства наявна мережа автозаправних станцій, зокрема на території Івано-Франкіської області.

За викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Капітал Х" повністю підтверджені первинними документами та мають реальний характер, а результати даних господарських операцій безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи докази належного документального підтвердження реального здійснення позивачем господарських операцій з вказаним постачальником, колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0002972202 від 15.09.2015 року, № 0002982202 від 15.09.2015 року.

Крім того, відповідачем - ДПІ у м.Івано-Франківську, на підставі п.200.10 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Кадіз" за липень 2015 року, результати якої викладені в акті від 03 вересня 2015 року №3449/1501/39455562. (т.2 а.с.61-62).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 глави 2 розділу ІІ. п. 49.2 ст. 49 глави 2 розділу ІІ. п. 203.1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Між тим, будь-яких доказів неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року, контролюючим органом не надано, обґрунтувань встановленого вказаною перевіркою порушення не наведено.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що ДПІ у м.Івано-Франківську не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за липень 2015 року, а тому № 001336151 від 04.09.2015 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м.Івано-Франковську ГУ ДФС у Івано-Франківській області № 0002972202 від 15.09.2015 р., № 0002982202 від 15.09.2015 р., № 001336151 від 04.09.2015 р.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "НК Кадіз" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті №3341/09-15-22-07/39455562 від 25.08.2015 року, № 3449/1501/39455562 від 03.09.2015 року, враховуючи наступне.

Відповідно до висновків спірних актів перевірок, та витягу з АІС "Податковий блок" встановлено, що інформацію про встановлені порушення згідно актів перевірок відповідач вніс до інформаційної системи "Податковий блок", зокрема інформацію в частині зменшення обсягів податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.

Враховуючи, що колегією суддів надано оцінку висновкам акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "НК Кадіз" №3341/09-15-22-07/39455562 від 25.08.2015 року, за результатами якої були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002972202 від 15.09.2015 року, № 0002982202 від 15.09.2015 року, та висновкам акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "НК Кадіз" № 3449/1501/39455562 від 03.09.2015 року, за результатами якої було прийнято податкове повідомлення-рішення № 001336151 від 04.09.2015 року, визнано такі висновки контролюючого органу необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення скасовано, інформація, внесена на підставі актів перевірки, має бути вилучена відповідачами з інформаційних систем "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України" податковий Блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також інтегрованої картки для відновлення показників податкової звітності позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є скасування податкових повідомлень-рішень: № 0002972202 від 15.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4957631,00 грн, № 0002982202 від 15.09.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 378770,00 грн, № 001336151 від 04.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1020,00 грн, а також зобов'язання відповідачів вчинити дії. Тобто звернені до суду вимоги мають майновий та немайновий характер.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За приписами пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; за подання до адміністративного суду юридичною особою позову немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява подана 27.10.2015 року та містить вимоги майнового та немайнового характеру.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень.

При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 88067,45 грн (4957631,00 грн + 378770,00 грн + 1020,00 грн)*1,5%*110%) - майнові вимоги, а також 1218 грн - немайнова вимога.

Отже, за подання апеляційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2016 року сплаті підлягає судовий збір у розмірі 89285,45 грн.

Відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору в розмірі 89285,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську ГУ ДФС у Івано-Франківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 820/10857/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20 код ЄДРПОУ 39508514) судовий збір у розмірі 89285 грн. 45 коп. (вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 45 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2016 р.