Постанова № 56276670, 24.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2016 р. Справа№ 910/18312/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-1: ОСОБА_4 - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи-2: ОСОБА_4 за належним чином оформленою довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р.

у справі № 910/18312/15 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участю третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київської міської ради

про виселення та зобов'язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

до Комунального підприємства "Київський метрополітен",

про визнання договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. продовженим, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про виселення з нерухомого майна (частини переходу), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування малих архітектурних форм за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль №1), б/н, загальною площею 17 кв.м;

демонтування тимчасові огороджувальні конструкції (кіосків), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 та знаходяться за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль №1), б/н, загальною площею 17 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що після закінчення строку дії договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , всупереч умов договору та приписів чинного законодавства , не було повернуто об'єкт оренди позивачу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулась з зустрічним позовом до Комунального підприємства "Київський метрополітен" , у якому просила визнати договір №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. продовженим.

В обґрунтування зустрічного позову (з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову від 18.08.2015р.) Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 посилалася на те, що договір №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. є пролонгованим у відповідності до приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Одночасно, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що оскільки об'єкт оренди за спірним правочином належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, то Комунальне підприємство "Київський метрополітен" не уповноважене здійснювати розпорядження вказаним майном та відмовлятись від поновлення договору з орендарем .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі № 910/18312/15 позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено. У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Комунального підприємства "Київський метрополітен відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі № 910/18312/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні , обставинам справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не взяв до уваги того, що позивач за первісним позовом відповідно до умов спірного договору є орендодавцем, проте не уповноважений самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна, а відтак, звертаючись до суду з первісним позовом та вимагаючи виселити та демонтувати торгівельні конструкції, позивач зобов'язаний був довести порушення відповідачем саме своїх прав власника, а суд, в свою чергу, мав вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту права позивача, чого вказані особи не зробили. За таких обставин, суд першої інстанції мав прийти до єдино правильного висновку про те, що законні права та інтереси позивача не порушені, та, відповідно, відмовити у задоволенні первісного позову.

Апелянт посилався на те, що господарський суд не з`ясував, хто мав право робити та направляти повідомлення про непродовження дії договору оренди, адже у разі, якщо скаржник був повідомлений особою до компетенції якої не входить вирішення цього питання, орендар згідно договору оренди продовжує користуватися майном після закінчення строку оренди ,а договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором і на тих саме умовах.

Скаржник вважав, що позивачем за первісним позовом не було надано до господарського суду належних та допустимих доказів надіслання листів про відмову від продовження договору оренди на новий строк , лист №30 від 17.10.2014р. , який отримав орендар, підписано та направлено директором департаменту з забезпечення організаційної діяльності КП «Київський метрополітен» ОСОБА_7, який не має відповідних повноважень орендодавця. Також зазначений лист містить лише інформаційний характер щодо строку дії договору і не заперечує проти продовження користування апелянтом орендованим майном.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., виправлено описку в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у справі №910/18312/15.

17.11.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. - без змін.

17.12.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про дослідження листа (повідомлення) № 30 від 17.10.2014р.

17.12.2015р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про дослідження списку поштових відправлень від 20.10.2014р. № 3032.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18312/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. на лікарняному.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. на лікарняному, змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015р. у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Мальченко А.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2015р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Мальченко А.О., Пашкіна С.А., прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2016р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. у зв'язку з виходом суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/18312/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

03.02.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу.

03.02.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові додаткові пояснення.

03.02.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про дослідження пункту 4.14. Договору оренди №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р.

03.02.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про дослідження в судовому засіданні пункту 3 резолютивної частини позовної заяви КП "Київський метрополітен".

03.02.2016р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про дослідження в судовому засіданні пункту 2 резолютивної частини позовної заяви КП "Київський метрополітен".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі № 910/18312/15 відкладено на 24.02.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці та перебуванням судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, змінено склад колегії суддів та сформовано новий склад колегії: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.

У судовому засіданні представники позивача та третьої особи-1,2 за первісним позовом проти доводів апеляційного оскарження заперечували, просили залишити рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2016р. по справі № 910/18312/15 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача за первісним позовом доводи апеляційного оскарження підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 15.10.2011р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендарем) був укладений договір №208-У(ОР)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду.

У відповідності до п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення №590/4028 від 29.04.2010р. Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду для торгівлі непродовольчими товарами нерухоме майно (частину переходу), визначене відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль №1).

Згідно п. 2.1 договору визначено, що об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 17 кв.м та зазначена в викопіюванні зі схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, яка складає невід'ємну частину договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим орендодавцем висновком про вартість майна станом на 08.07.2010р. становить 135 600,00 грн. без податку на додану вартість.

За умовами п.3.1 укладеного між сторонами правочину за користування об'єктом оренди орендар сплачує підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення №590/4028 від 29.04.2010р. Київської міської ради та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням №34/91 від 28.09.2006р. Київської міської ради, та на дату підписання договору становить без податку на додану вартість 132,94 грн. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому станом на липень 2011р. складає 2260,00 грн.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.10.2011р. до 13.10.2014р. (п. 9.1 договору).

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України принципу правомірності правочину, договір №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. про передачу майна територіальної громади міста Києва приймається до уваги як належна підстава, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди майна територіальної громади міста Києва.

Твердження апелянта щодо відсутності у Комунального підприємства "Київський метрополітен" права на розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, зокрема, на засадах оренди, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У відповідності ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У ч.1 ст.18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Згідно ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Рішенням №34/6250 від 22.09.2011р. Київської міської ради "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва: Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); районні в місті Києві державні адміністрації - щодо майна, яке передане їм в управління; комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Згідно матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що на підставі Наказу №98 від 23.04.2003р. Головного управління комунальної власності м. Києва за Комунальним підприємством "Київський метрополітен" на праві повного господарського відання було закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро "Мінська".

Пунктом 5.2 статуту позивача передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

При цьому, колегія суддів зауважує, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника (ст.136 Господарського кодексу України). Предметом діяльності Комунального підприємства "Київський метрополітен" у відповідності до п.3.2 статуту заявника є, в тому числі, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.

Згідно з рішенням №590/4028 від 29.04.2010р. Київської міської ради та додатку №2 до нього третьою особою-2 було дозволено позивачу укласти договір з відповідачем щодо передачі в оренду частини переходу за адресою: станція метро "Мінська" (вестибюль №1) загальною площею 17 кв.м.

Разом з тим, змін у правовий режим майна , яке знаходиться на праві повного господарського відання у КП "Київський метрополітен" , і про можливість здійснювати користування цим майном, здавати його в оренду , не внесено.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" є уповноваженою особою на передання свого майна в орендне користування іншим особам і правом на захист належного йому права.

Наведеними висновками спростовуються доводи скаржника про відсутність у заявника права на укладення договорів оренди щодо майна, яке пербуває у нього на праві повного господарського відання і на захист цього права.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Пунктом 4.1 договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. орендодавець зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з моменту підписання договору з додатками передати, а орендар по акту приймання-передачі прийняти об'єкт оренди.

З матеріалів справи встановлено, що 01.11.2011р. Комунальним підприємством "Київський метрополітен" було передано, а Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 прийнято в орендне користування частина переходу загальною площею 17 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Мінська" (вестибюль №1), визначену огороджувальними конструкціями (кіосками), про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 01.11.2011р.

Комунальним підприємством "Київський метрополітен", з огляду на закінчення строку дії договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р., заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 звільнення нерухомого майна (частини переходу) та демонтування тимчасової огороджувальної конструкції (кіосків).

Заперечуючи проти первісного позову, орендар вказував, що строк дії договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. було пролонговано, що і стало підставою для подання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 зустрічного позову до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору поновленим.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 зустрічного позову про визнання договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. поновленим з огляду на наступне.

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення дії цього строку. Аналогічну правову позицію наведено у постанові №925/2355/14 від 16.06.2015р. Вищого господарського суду України.

Пунктом 9.1 договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. передбачено, що правочин є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.10.2011р. до 13.10.2014р.

17.10.2014р. Комунальне підприємством "Київський метрополітен" листом за номером №30 повідомило Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 про закінчення строку дії договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. 13.10.2014р. і про те, що такий не буде продовжуватись на новий термін. У листі орендодавець нагадував , що згідно п.п. 4.14, 7.5 договору орендар повинен звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі орендодавцю.

Таким чином, посилання апелянта на те, що даний лист не містить заперечень проти продовження користуванням орендованим майном та має інформаційний характер спростовуються текстом листа.

Крім цього, на думку апелянта , вказане повідомлення орендодавця підписано директором департаменту забезпечення організаційної діяльності КП «Київський метрополітен» ОСОБА_7, який не мав повноважень для підпису та направлення листів.

Колегія суддів вказані доводи вважає неспроможними , адже в матеріалах справи наявна довіреність, яка уповноважує ОСОБА_7 на здійснення вказаних дій.

Вказаний лист направлений на адресу орендаря, яка зазначена у Свідоцтві №619298 від 12.07.2007р. про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця та вказана у п.10 договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р., що підтверджується фіскальним чеком №6243 від 20.10.2014р. та списком згрупованих поштових відправлень.

Таким чином, орендодавцем були у передбаченому чинним законодавством України порядку вчинені дії на припинення з орендарем правовідносин, що виникли на підставі договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р.

Крім цього, будь-яке документальне підтвердження факту направлення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин. Аналогічну правову позицію наведено у постановах №5023/1385/11від 06.10.2011р., № 910/24379/13 від 25.06.2014р. Вищого господарського суду України.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З огляду на зазначене а також приймаючи до уваги, що орендодавцем за договором №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. було у передбаченому чинним законодавством України порядку висловлено заперечення проти пролонгації договору на новий строк , строк дії договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. закінчився 13.10.2014р. , підстави вважати договір пролонгованим в силу приписів ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відсутні.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про визнання договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. продовженим ще й з тих підстав, що позивачем за зустрічним позовом використано спосіб захисту , який не відповідає змісту наявного у нього права.

У ст.785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зі змісту ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно п. 4.14 спірного правочину передбачено, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні оренди зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Пунктом 7.5 договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому об'єкт був переданий, з урахуванням здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди об'єкту, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Пунктом 8.5.6 укладеного між сторонами правочину (в редакції додаткової угоди №1 від 15.10.2011р.) передбачено, що у разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу метро "Мінська" (вестибюль №1) у строк, визначений п. 4.14 договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні вказаного обов'язку орендодавець самостійно розпоряджається конструкціями (кіосками).

Враховуючи, що строк дії договору №208-У(ОР)-11 від 15.10.2011р. закінчився 13.10.2014р., і орендодавець відмовився від продовження, оренди на новий строк і на тих самих умовах, про що орендар був повідомлений орендодавцем , орендар повинен був звільнити орендовану ним частину приміщення переходу метро "Мінська" (вестибюль №1) від своїх огороджуючих конструкцій і передати вільне майно орендодавцю за актом прийому -передачі.

На момент прийняття судом першої інстанції рішення, своїх зобов'язань орендар не виконав, відтак, орендодавець вправі вимагати примусового виконання орендарем своїх зобовязань, які тим не виконані , за договором оренди.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 є обґрунтованими і тому вірно задоволені судом першої інстанції.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Таку правову позицію наведено у висновках Верховного суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Одночасно, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав позивача , підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

У даному випадку, судова колегія вбачає, що під виселенням слід розуміти звільнення приміщення, зазначеного у відповідному документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, тощо та у забороні даній особі користуватись приміщенням.

Норми ст.20 Господарського процесуального кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є обґрунтованою та законною.

При цьому, фактично визначення позивачем у прохальній частині позовної заяви такого формулювання як виселення відповідача та демонтування огороджувальної конструкції свідчить про те, що заявником вказано які саме дії слід вчинити для захисту його законних прав та інтересів.

За висновками суду, заявлені Комунальним підприємством "Київський метрополітен" відповідають таким способам захисту, як зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання виконати обов'язок в натурі.

Правові висновки суду щодо відповідності застосування таких способів захисту також підтримано Вищим господарським судом України у постановах від 10.09.2013р., від 02.06.2014р., від 17.04.2012р. по справах №18/3399/11, №16/17-3878-2011 та №916/2943/13.

Посилання ФОП ОСОБА_6 на те, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в первісній позовній заяві не було зазначено, в який строк виселити орендаря та кого саме повинно було зобов'язати демонтувати тимчасові конструкції, апеляційний суд не приймає до уваги з наступних підстав.

Згідно п. 9.1 Постанови №6 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" зазначено, що у рішеннях суд повинен вказати найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Отже, господарський суд дійшов правомірного висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі строку виселення з об'єкта оренди та демонтування огороджувальних конструкцій не пізніше, ніж десять календарних днів.

Згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

З системного аналізу ст.ст.1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а наділення її таким статусом позивачем, який висуває певні вимоги до конкретно визначеної ним особи.

Отже, з наведеного вбачається, що кожна з позовних вимог, що заявляється в процесі розгляду справи, заявляється саме до особи відповідача, найменування якого повинно бути визначено судом в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, при задоволенні позовних вимог про демонтування тимчасових огороджувальних конструкцій, господарський суд обґрунтовано зазначив в резолютивній частині судового акту про зобов'язання саме відповідача вчинити демонтувати тимчасові огороджувальні конструкції. Таке викладення резолютивної частини рішення ніяким чином не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки повністю відповідає обраним позивачем способам захисту (зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання виконати обов'язок в натурі) та узгоджується з приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту резолютивної частини рішення.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі № 910/18312/15 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі № 910/18312/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2015р. у справі № 910/18312/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18312/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко