Постанова № 56276548, 01.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.03.2016 справа №908/324/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю №704 від 06.11.15р. ОСОБА_5 за довіреністю №ББУ/ОДО93/СЛ/15 від 10.12.15р. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілляна рішення господарського суду Донецької області від04.11.2015р. (повний текст рішення підписано 04.11.2015р.) у справі№ 908/324/15-г (суддя Матюхін В.І.) за позовом до Державного підприємства Одеська залізниця, м. Одеса Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілляпростягнення 40 805,00грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/324/15-г позовні вимоги Державного підприємства Одеська залізниця, м. Одеса задоволено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" на користь позивача штраф в розмірі 40805,00 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2015р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. та рішення господарського суду Запорізької області від 04.03.2015р. скасовано, справу передано до господарського суду Донецької області на новий розгляд з посиланням, зокрема, на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки запереченням відповідача, про те, що у документах, на яких ґрунтуються позовні вимоги (акт загальної форми №21617 від 24.08.2014р. та комерційний акт АА№031875/582/109 від 24.08.2014р.), існують розходження щодо маси вантажу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2015р. у справі №908/324/15-г позовні вимоги Державного підприємства Одеська залізниця, м. Одеса до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілля про стягнення 40 805,00грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 52120045 задоволені в повному обсязі.

Товариством з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілля подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції необгунтовано прийняв рішення про задоволення позовних вимог, оскільки надані позивачем документи, а саме: акт загальної форми № 21617 від 24.08.2014р. та комерційний акт АА № 031875/582/109 від 24.08.2014 містять суперечливі дані в масі вантажу, в зв'язку з чим відповідач вважає, що вказані документи не доводять наявність надлишку вантажу у вагоні № 61012456 і неправильність зазначення вантажовідправником ваги вантажу. Також, посилається на те, що графа 49 ані основної накладної № 52120045 від 23.08.2014р., ані графа 20 досильної накладної № 41520644 від 24.08.2014р. не містять відомостей, передбачених п. 8 Правил складання актів та п.6.9. Правил оформлення перевізних документів.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №908/324/15-г; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілля та скасування рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2015р. у справі №908/324/15-г з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 23.08.2014р. Товариство з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілля (вантажовідправник) на адресу Бурштинської ТЕС ПАТ ДТЕК Західенерго (вантажоодержувач) у вагоні №61012456 за залізничною накладною на групу вагонів № 52120045 зі станції Добропілля на станцію Бурштин відвантажило вугілля кам'яне, зазначивши в накладній масу вантажу 430900 кг. Зокрема, за накладною вага нетто у вагоні №61012456 - 60 000кг, брутто - не зазначено, тари 23 300кг.

При проходженні зазначеного вагону з вантажем на станції Знамянка Одеської залізниці (попутна станція) було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу. Ця обставина стала підставою для відчеплення вагону від потягу для перевірки маси вантажу і складання акту загальної форми № 21617 від 24.08.2014р. В акті загальної форми, зокрема, зазначено, що згідно протоколу зважування брутто становить 86 700 кг, брутто згідно натурного листу 83 300 кг, перевантаження становить 4 100 кг. Вказаний вагон на станцію Знамянка прибув 24.08.2014р. о 05-01год., про що складено акт загальної форми 24.08.2014р. о 05-15год.

Також, об 11-45год. того ж дня відбулось контрольне зважування вагону з вантажем на станції Знамянка, що підтверджується протоколом зважування від 24.08.2014р.

При контрольному переважуванні вагону з вантажем на станції Знамянка Одеської залізниці на тензометричних статичних вагонних вагах ст. Знамянка, повірених 24.03.2014р., виявилось: вага брутто 85 600кг, вага тари (з документу) 23 300кг, вага нетто 62 300кг, що більше проти даних залізничної накладної на 2 300кг.

Факт неправильності зазначення маси вантажу підтверджується комерційним актом АА №031875/582 від 24.08.2014р., який підписаний належними особами, зокрема: начальником станції, заступником начальника станції, працівником станції.

Після зважування вагону з вантажем на станції Знамянка Одеської залізниці, вагон був направлений за призначенням за досилочною накладною № 41520644.

Про відчеплення вагону від потягу і направлення його за призначенням за вказаною досилочною накладною зроблена відповідна відмітка в основній накладній на групу вагонів № 52120045.

По прибутті на станцію призначення спірного вагону, працівниками залізниці здійснено перевірку ваги в вагоні і в комерційному акті зроблена відмітка про те, що різниці проти даних комерційного акту виявлено не було. Відмітка засвідчена штемпелем і підписами 3-х робітників станції призначення.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем відповідачу нарахований штраф у сумі 40 805,00грн. із розрахунку: 8 161,00грн. (тариф) х 5.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обовязки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 Правила приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність зазначених відомостей до накладної № 52120045 підтвердив представник відповідача ОСОБА_6

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач мав можливість і зобовязаний був запобігти вказаних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобовязаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.

У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає пятикратний розмір провізної плати.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин : а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%;

Як встановлено господарським судом, норма надлишку за спірним перевезенням становить 120,0кг, що значно менше виявленого надлишку 2 300кг.

Відповідно до Розяснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після предявлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

За таких обставин колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

Одночасно, у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що акт загальної форми № 21617 від 24.08.2014 та комерційний акт АА № 031875/582/109 від 24.08.2014р. містять суперечливі дані щодо різниці маси вантажу, в зв'язку з чим відповідач вважає, що вказані документи не доводять наявність надлишку вантажу у вагоні № 61012456 і неправильність зазначення вантажовідправником ваги вантажу. Також посилається на те, що графа 49 ані основної накладної № 52120045 від 23.08.2014р., ані графа 20 досильної накладної № 41520644 від 24.08.2014р. не містять відомостей, передбачених п. 8 Правил складання актів та п.6.9. Правил оформлення перевізних документів.

Колегією суддів зазначені доводи не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Так, дійсно в акті загальної форми та комерційному акті наявні розходження щодо маси вантажу, проте в акті загальної форми залізницею зазначено попередні дані зважування вагону з вантажем під час прибуття потягу на станцію, у той час як в комерційному акті зазначений результат комісійного (контрольного) зважування, оскільки, актом загальної форми зафіксовано масу вагону зваженого на динамічних вагах (в русі всього потягу), після чого вагон відчеплено для контрольного зважування в нерухомому стані (статичні ваги) і лише за результатами статичних вагів складено комерційний акт.

Крім того, у розділі Є комерційного акту АА №031875/582 від 24.08.2014р. наявна відмітка про те, що при видачі вантажу вантажоодержувачу різниці проти цього акта не виявлено.

Що ж до посилань відповідача на відсутність в графі 49 основної накладної № 52120045 від 23.08.2014р. та досильної накладної № 41520644 від 24.08.2014р. відомостей, передбачених п. 8 Правил складання актів та в основній накладній не зроблено відмітки про видачу вантажу, який прибув з досильним документом, останні не приймаються судом до уваги у звязку з тим, що в графі 49 основної накладної наявна відмітка, що вагон №61012456 відчеплений та наявне посилання на акт загальної форми і досильну накладну.

Щодо заповнення графи 20 досильної накладної №41520644 не в повному обсязі колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.9. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням. У досильному перевізному документі у графі 20 "Найменування вантажу" робиться відмітка: "Досилається до основної відправки __ (вказуються станція відправлення і станція призначення) № ___", а також вказуються найменування (прізвище, ім'я та по батькові) одержувача та його поштова адреса.

У перевізному документі на маршрут або групу вагонів робиться відмітка про відчеплення вагона із зазначенням номерів акта загальної форми та досильного перевізного документа.

Відомості про відчеплений вагон викреслюються з відомості вагонів. Відмітка про відчеплення вагона засвідчується станцією відчеплення вагонів.

Як вбачається з досильної накладної № 41520644, залізницею в розділі 20 зроблено відмітку про те, що вантаж досилається до основної відправки. Одночасно, у графі 4, одержувачем вантажу визначено Начальника станції Бурштин Львів (графа 10). Також, у вказаній накладній наявна печатка станції одержувача «Бурштин Львів». Виходячи з чого колегія суддів приходить до висновку, що такі посилання апелянта є безпідставними, оскільки вантаж, який досилався додатково, отримано станцією призначення. Будь яких заперечень стосовно не надходження або надходження вантажу не у повному обсязі, сторонами не надано.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що факт отримання вантажу станцією одержувача не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, відповідно до вказаного пункту Правил, такі відмітки у графі 20 зазначаються у разі відчеплення вагона через його несправність. Наразі, як свідчать матеріали справи, вагон знаходився у справному стані.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2015р. у справі №908/324/15-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, м. Добропілля - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2015 р. у справі № 908/324/15-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3