Ухвала суду № 56276220, 01.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа №11-кп/796/475/2016 Головуючий в І інстанції - Жмудь В.О.

Категорія: ч.1 ст. 286 КК України Доповідач - Кепкал Л.І.

Ухвала

Іменем України

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Кепкал Л.І.,

суддів Верховець Т.М., Коваль С.М.,

при секретарях Сергуті Г.О., Яцевич Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_2, представника АТ «Українська охоронно-страхова компанія» - ОСОБА_3, представника ПАТ «СК «НОВА» - ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року, щодо обвинуваченої

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, українця, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Демченка Я.В.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_8,

представника потерпілих ОСОБА_9,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3,

ОСОБА_10

В с т а н о в и л а :

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 рокуОСОБА_2визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та їй призначено покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування йому моральної шкоди - 30000грн.,

Стягнуто з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3732 грн. 83 коп.

Стягнуто з АТ «Українська охоронно-страхова група» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Цивільний позов законного представника малолітньої ОСОБА_7 - ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 40000 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2077 грн. 46 коп.,

Стягнуто з «Українська охоронно-страхова група» на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та моральної шкоди, задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування їй моральної шкоди - 50000грн.,

Стягнуто з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19290 грн.,

Стягнуто з АТ «Українська охоронно-страхова група» на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 2150 грн. 40 коп.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винною у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за наступних обставин.

27 грудня 2014 року приблизно о 09 год. 22 хв. ОСОБА_2, керуючи на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія технічно - справним автомобілем НОМЕР_1, рухалась по другорядній дорозі - вул. Г. Вітрука зі сторони пр. Перемоги в напрямку вул. Депутатська, та наближалася до нерегульованого перехрестя з вул. Депутатська у м. Києві, зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., перед яким встановлено дорожній знак «Дати дорогу».

В цей же час по головній дорозі - вул. Депутатська у м. Києві у правій смузі руху, зі сторони бул. Вернацького в напрямку вул. Святошинська, зі швидкістю 57 км/год., наближаючись до перехрестя з вул. Г. Вітрука, рухався автомобіль НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8, в салоні якого в якості пасажирів знаходились ОСОБА_6, ОСОБА_5 та малолітня ОСОБА_7

Відтак, обвинувачена ОСОБА_2, під'їжаючи до нерегульованого перехрестя вул. Г. Вітрука - вул. Депутатська у м. Києві та керуючи вище вказаним автомобілем, проявила неуважність, проігнорувала вимогу дорожнього знаку «Дати дорогу» та продовжила рух, чим спричинила порушення правил безпеки дорожнього руху, тобто не виконала вимоги ПДР України, які діють з 15.04.2013 року, а саме: дорожнього знаку - пріоритету 2.1 та п.п.1.5, 2.3 (б). В наслідок чого ОСОБА_2 передньою частиною керованого нею автомобіля, скоїла зіткнення в праву сторону автомобіля НОМЕР_2.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, були заподіянні тілесні ушкодження учасникам дорожньо-транспортної пригоди, а саме:

- ОСОБА_8 у виді закритої травми грудної клітки: перелом 3, 4 ребер зліва, лівосторонній пневмоторакс, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості;

- ОСОБА_7 у виді: саден носа, слизової верхньої губи, закритої травми правого стегна - перелом нижньої третини діафіза стегнової кістки з допустимим зміщенням уламків, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості;

- ОСОБА_5 у виді закритої травми грудної клітки: переломи 2, 3, 4, 5, 6, 7 ребер справа, субплевральної гематоми в ділянці 3-7 ребер, забої правої легені, правосторонній пневмоторакс (наявність в плевральній порожнині повітря), підшкірної емфіземи правої половини грудної клітки, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості

- ОСОБА_6 у виді: саден обличчя справа, тильної поверхні лівої кисні, закритої травми кісток таза- перелом бокової маси крижа справа без зміщення уламків, уламковий перелом правої лонної та правої сідничної кісток, які у сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б) та дорожнього знаку 2.1 ПДР України та заподіяння громадянам ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_7 тілесних ушкоджень перебувають між собою у прямому причинному зв'язку.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачена ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність вироку в частині стягнення шкоди на користь потерпілих, просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року в частині стягнення з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_7, моральної шкоди, - змінити, стягнувши солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди: за позовом ОСОБА_5 в його інтересах і на його користь - 20000 грн., за позовом ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7, і на його користь - 20000 грн. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд визначаючи розміри моральної шкоди, які підлягають сплаті на користь потерпілих, взагалі ніяк не конкретизував в чому конкретно полягає завдана потерпілим шкода і чому розмір моральної шкоди на їх користь у всіх у них відрізняється, незважаючи на ту об'єктивну обставину, що усі вони внаслідок протиправних її дій отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При цьому, суд першої інстанції взагалі при визначенні розмірів завданої потерпілим моральної шкоди, не зазначив ніяких доказів на підтвердження своєї позиції, що унеможливлює, в свою чергу, можливість аналізу цих доказів, врахування (неврахування) їх як належних та допустимих доказів по справі.

Вважає, що цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_5 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_7, а також цивільний позов ОСОБА_6 в своїх інтересах мають бути задоволені частково, шляхом стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь кожного з них моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., оскільки такий розмір відшкодування потерпілим завданої їм моральної школи буде дійсно відповідати вимогам розумності і справедливості, так як для сплати цих грошей вона має сплатити кількарічний свій дохід, а сам загальний розмір моральної шкоди (60 000 грн.) у три рази перевищує завдану потерпілим матеріальну шкоду.

Потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі, просять вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13.11.2015 року скасувати в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_2 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Вирок суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 змінити:

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.;

В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги, потерпілі зазначають, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, у зв'язку зі м'якістю призначеного їй покарання.

Зазначають, що через грубе порушення обвинуваченою ПДР України, за наслідками ДТП, потерпілим заподіянні тілесні ушкодження, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Звертають увагу на те, що судом не було з'ясовано у потерпілої ОСОБА_6 яка міра покарання має бути призначена обвинуваченій.

Потерпілі вказують, що насамперед їх цікавить реституція і компенсація, а також можливість заново розпочати життя, оговтатися від пережитого і бути захищеними від ймовірності знову перетворитися на «жертву злочину». А тому, вимагають відплати для винуватця (призначення суворого покарання), оскільки вважають, що саме таке покарання, буде достатнім для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Таку їхню позицію, зумовлює відсутність людського відношення до потерпілих збоку обвинуваченої, її байдужість до їхніх страждань та також те, що прокурор, який брав участь у розгляді справи, просив мінімальне покарання у виді штрафу без застосування додаткового покарання. Тобто на думку потерпілих обвинувачення перебуває на боці винуватця, тому обвинувачена без будь-яких побоювань дозволяє собі ігнорувати потерпілих.

Крім того, зазначають, що викликало занепокоєння систематичне, конфіденційне спілкування прокурора та обвинуваченої за межами суду.

При вирішенні цивільного позову судом також, на думку потерпілих, було порушено вимоги закону, оскільки суд своє рішення належним чином не мотивував, та не в повній мірі врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди.

Таким чином, виходячи із принципу розумності і справедливості, суд мав встановити для всіх потерпілих однаковий розмір відшкодування моральної шкоди, адже всі потерпілі є однією сім'єю та знаходилися у рівних умовах, тому справедливим є визначення розміру компенсації однаковий для всіх.

Представник АТ «Українська охоронно-страхова компанія» - ОСОБА_3 в поданій апеляційній скарзі просить вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року змінити в частині стягнення з АТ «УОСК» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з АТ «УОСК» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та притягнуто до кримінальної відповідальності. ОСОБА_8 було визнано потерпілим та не було притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності, про що свідчать матеріали справи. Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» згідно полісу АІ0529746. Цивільна -правова відповідальність ОСОБА_8 була застрахована у АТ «УОСК» згідно полісу АІ 4164568.

Отже, моральну шкоду та витрати на лікування повинна була відшкодовувати саме ПрАТ «Страхова компанія «НОВА», якою була застрахована цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2

З огляду на вказане, апелянт вважає, що суд першої інстанції у вироку помилково дійшов висновку з приводу задоволення позовних вимог в частині стягнення з АТ «УОСК», в якості відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_5 в розмірі 5000 грн., на користь ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_7 в розмірі 5000 грн., на користь ОСОБА_6 в розмірі 5000 грн.

Крім того, зазначено, що цивільна-правова відповідальність - це протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону і тягне за собою порушення майнових прав і законних інтересів іншої особи.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. А тому, відшкодування заподіяне життю, здоров'ю, моральна шкода та/або майну потерпілих внаслідок ДТП згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» мало б виплачуватись АТ «УОСК» за умови наявності протиправних дій, тобто вини з боку страхувальника ОСОБА_8 Як свідчать матеріали справи, з боку ОСОБА_8 не вбачається протиправних дій, його не було визнано винним у вчиненні ДТП та не було притягнуто ані до кримінальної ані до адміністративної відповідальності. Отже, невід'ємною складовою для відшкодування шкоди АТ «УОСК» є наявність вини особи відповідальність якої застраховано.

Звертає увагу суду на те, що для розрахунку моральної шкоди застосовується саме розмір «страхової виплати», а не «страхової суми», як помилково застосовує суд першої інстанції.

Також, вказує, що ст. 26-1 Закону чітко визначено, що розрахунок 5% моральної шкоди здійснюється від страхової виплати, а не страхової суми, а отже моральна шкода виплачується лише у випадку здійснення страховою компанією страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Виходячи з наведеного, зазначає, що у випадку наявності вини ОСОБА_8 у вчиненні ДТП та притягнення його до відповідальності АТ «УОСК» мало б сплатити потерпілим, згідно підтверджуючих документів, понесені витрати на лікування, та моральну шкоду у розмірі 5% від розміру понесених витрат на лікування.

Представник ПАТ «СК «НОВА» - ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі просить змінити вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року в частині стягнення з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 3732, 83 грн. та в частині стягнення з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в сумі 19 290 грн., у зв'язку з порушенням норм матеріального права. Постановити в цій частині нове рішення про стягнення з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_12 матеріальної шкоди у сумі 1274, 79 грн. та про стягнення з ПАТ «СК «НОВА» на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди у сумі 9 571, 72 грн. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги представник зазначає, що відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням,утриманням, діагностикою, лікуванням, протезування, та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Проте, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що до деяких товарних чеків додані фіскальні чеки, що саме і підтверджують оплату цих рахунків, однак решта товарних чеків не містять фіскальних чеків. І дану обставину суд не дослідив, а зазначив, що вказані витрати є підтвердженими.

З огляду на зазначене представник звертає увагу на те, що до цивільного позову ОСОБА_5 додані товарні чеки № АП-Чк-0101293 від 27.12.2014 р., № АП-Чк-0001105 від 06.01.2015 р., № АІІ-Чк-0101643 від 29.12.2014 р„ № АП-Чк-0101386 від 27.12.2014 р., видані ТОВ «Фарм-Рітейл» на загальну суму 2458,04 грн. є неналежними доказами по справі, оскільки не підтверджують витрат. Вказані товарні чеки є лише рахунками на оплату, але на підтвердження оплати вказаних рахунків мають бути платіжні доручення, квитанції про оплату, фіскальні чеки та інше. Вказані рахунки не є фіскальними документами. Тому АТ «СК «Нова» вважає, що витрати на суму 2458,04 грн. не є підтвердженими, а тому не можуть бути відшкодовані страховою компанією.

Щодо цивільного позову ОСОБА_6, то представник вказує на те, що суд зазначив, що ОСОБА_6 понесла витрати на лікування в сумі 20373,77 грн., але оскільки позов заявлений на суму 19290 грн., то вказана сума підлягає задоволенню. Проте, суд не врахував, що АТ «СК «НОВА» не відшкодовує витрати на мінеральну воду «Моршинська», вологі серветки, ватні диски, фіто чай, паперові рушники, гель для душу на загальну суму 181, 26 грн., оскільки вказані засоби не призначені для лікування потерпілої.

Також АТ «СК «НОВА» не відшкодовує витрати на бензин на загальну суму 359,87 грн., оскільки вказані витрати не пов'язані ні з доставкою, ні з лікуванням потерпілої, крім того з вказаного чеку не вбачається на які поїздки використовувався цей бензин. Тому чек напридбання пального є неналежним доказом по справі.

Крім того, АТ «СК «НОВА» вважає, що товарні чеки №АП-Чк-0101477 від 28.12.2014, № АП-Чк-0101628 від 29.12.2014 р., № АП-Чк-0101296 від 27.12.2014 р., видані ТОВ «Фарм- Рітейл», на загальну суму 2601,14 грн., є неналежними доказами по справі, оскільки непідтверджують витрат. Вказані товарні чеки є лише рахунками на оплату, але напідтвердження оплати вказаних рахунків мають бути платіжні доручення, квитанції прооплати, фіскальні чеки та інше.Товарний чек №_АП-Чк-0001120 від 06.01.2015 р. на суму 5620,40 грн. оплачений лише частково, про що свідчить квитанція на суму 3044,39 грн. Товарний чек № АП-Чк-0000154 від 02.01.2014 р. оплачений повністю про що свідчить чек на суму 1211,51 грн.

Що стосується квитанції на оплату добровільної пожертви в КМКЛ на суму 4000 грн., то апелянт зазначає, що страхова компанія не відшкодовує вказані витрати, оскільки вказані витрати (добровільна пожертва) не є витратами на лікування потерпілої, тим більше обов'язковими витрати, а є добровільним внеском потерпілої.

Таким чином витрати на суму 9718, 28 грн. не можуть бути відшкодованими страховою компанією, оскільки деякі з цих витрат не є підтвердженими, а деякі не відносяться до витрат на лікування. Вказані обставини суд першої інстанції не врахував, що призвело до ухвалення необґрунтованого вироку.

Заслухавши суддю; пояснення обвинуваченої, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги потерпілих, а з приводу вирішення апеляційних скарг цивільних відповідачів покладалась на розсуд суду; пояснення потерпілого ОСОБА_5 та представника потерпілого, які просили задовольнити апеляційну скаргу потерпілого та відмовити в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченої та цивільних відповідачів; пояснення потерпілого ОСОБА_8, який апеляційну скаргу представника АТ «Українська охоронно-страхова компанія» підтримав та частково підтримав апеляційну скаргу обвинуваченої; пояснення представників АТ «Українська охоронно-страхова компанія», які просили задовольнити їх апеляційну скаргу та частково підтримали апеляційну скаргу представника ПАТ «СК «НОВА» , а вирішення апеляційних скарг обвинуваченої та потерпілого залишати на розсуд суду; пояснення представника ПАТ «СК «НОВА», яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а вирішення інших апеляційних скарг залишала на розсуд суду; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу представника АТ «Українська охоронно-страхова компанія» та частково підтримав апеляційну скаргу потерпілих; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг; провівши судові дебати; надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів приходить до висновку, що всі апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, підтверджуються наявними у ньому доказами в їх сукупності, і ніким з учасників провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України є вірною.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, справедливість призначення якого оскаржується потерпілими ОСОБА_5, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Так, відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог закону.

Так, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є невеликої тяжкості, дані про особу винної, яка раніше не судима, її позитивну характеристику за місцем роботи, те, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей, працює, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання. Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої суд визнав щире каяття та не встановив обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої. Крім того, судом при призначенні покарання врахована і думка як потерпілого так і його представника з приводу покарання обвинуваченої.

Правильно врахувавши зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов до вірного висновку, що для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів необхідно призначити за вищевказаним злочином основне покарання у виді штрафу.

А тому, прохання в апеляційній скарзі потерпілих ОСОБА_5 про скасування вироку в частині призначеного покарання та постановлення нового вироку з призначенням обвинуваченій ОСОБА_2 основного покарання у виді обмеження волі не підлягає задоволенню. Більш того, таке прохання потерпілих суперечить вимогам закону зокрема, ч. 3 ст. 61 Кримінального Кодексу України, відповідно до якої обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.

А оскільки з матеріалів кримінального провадження, зокрема, копії свідоцтв про народження ( а.п 185, 186) вбачається, що ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей: ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, то такий вид покарання як обмеження волі, згідно ч. 3 ст. 61 КК України ОСОБА_2 не може бути призначений.

При перевірці вироку в частині призначеного ОСОБА_2 додаткового покарання, колегія суддів приходить до таких висновків. Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини про безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за ч. 1 та 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначення додаткових покарань має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим так і іншими особами, у зв'язку з чим судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

На підставі викладеного та з врахуванням характеру допущених обвинуваченою ОСОБА_2 порушень вимог правил дорожнього руху, внаслідок яких декільком потерпілим були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, при визначенні санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, як альтернативного, суд першої інстанції , на думку колегії суддів дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції Закону про кримінальну відповідальність.

Враховуючи те, що обвинувачена усвідомила протиправність своїх дій, визнала винуватість та щиро розкаялася в скоєному, раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України не притягувалась, до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху притягується вперше, колегія суддів не знаходить підстав для призначення додаткового покарання в максимальному розмірі, передбаченому частиною 1 ст. 286 КК України, як про те ставлять прохання в апеляційній скарзі потерпілі ОСОБА_5.

Що стосується апеляційних вимог обвинуваченої, потерпілих ОСОБА_5 та представників цивільних відповідачів, то колегія суддів вважає слушними їх доводи про неправильне розв»язання судом першої інстанції цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5, але вважає, що в даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості постановити рішення в цій частині.

Так, відповідно вимог ст. 374 КПК України, при ухваленні вироку, суд приймає рішення про цивільний позов, який згідно ст.ст. 128,129 КПК України розглядається у кримінальному провадженні за правилами, встановленими КПК України. Якщо правовідносини, пов»язані з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілими ОСОБА_5 цивільні позови заявлені до обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілого в провадженні ОСОБА_15, та страхових компаній, в яких були зареєстровані автомобілі, якими керували ОСОБА_2 та ОСОБА_8

Разом з тим, частина перша статті 128 КПК України вказує хто може бути відповідачем по цивільному позову у кримінальному провадженні, і ними є: підозрюваний, обвинувачений, а цивільними відповідачами у кримінальному провадженні є фізичні чи юридичні особи, які за законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З наведеного вбачається, що відповідачем у цивільному позові в кримінальному провадженні не може бути потерпілий в цьому ж провадженні, яким є в даному провадженні потерпілий ОСОБА_8

Крім того, як вказано вище, цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Проте, в даному випадку страхові компанії не є особами, які несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого за законом, а можуть відповідати за ці дії в силу укладеного між власником джерела підвищеної небезпеки та страховою компанією договором, котрим є Поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Таким чином, колегія суддів вважає, що в рамках кримінального провадження суд не може вдаватись в оцінку договірних відносин між сторонами по цивільному позову, оскільки вийде за межі завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.

Тому, скасовуючи вирок Святошинського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що в цій частині необхідно призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, оскільки саме призначення нового розгляду цивільних позовів в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства забезпечить право як потерпілих, так і права відповідачів по цивільному позову на повний, всебічний та неупереджений розгляд цивільних позовів.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2, представника АТ «Українська охоронно-страхова компанія» - ОСОБА_3, представника ПАТ «СК «НОВА» - ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року, щодо обвинуваченої ОСОБА_2 в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_16 - скасувати з призначенням нового розгляду за позовами ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_16 - в порядку цивільного судочинства в Святошинському районному суді м. Києва.

В решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ ___ ______

Кепкал Л.І Верховець Т.М. Коваль С.М.