Рішення № 56276180, 25.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/1037/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Набудович І.О.

справа №753/21036/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю представника СТ«Здоров»я-1» - Пипченка Б.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - Садівничого товариства «Здоров»я-1» на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_35, ОСОБА_18 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Осокорки», третя особа - Реєстраційна служба Головного управління юстиції про визнання майнових прав на об»єкт фінансування,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_18 звернулись до суду з позовом, який уточнили в ході розгляду справи, про визнання майнових прав на квартири, а саме:

1. за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1;

2. за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2;

3. за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_3;

4. за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4;

5. за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_5;

6. за ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_6;

7. за ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_7;

8. за ОСОБА_9 майнові права на Квартиру АДРЕСА_8;

9. за ОСОБА_20 майнові права на Квартиру АДРЕСА_9;

10. за ОСОБА_11 на квартиру АДРЕСА_10;

11. за ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_11;

12. за ОСОБА_21 майнові права на квартиру АДРЕСА_12;

13. за ОСОБА_14 майнові права на квартиру АДРЕСА_13;

14. за ОСОБА_22 майнові права на квартиру АДРЕСА_14;

15. за ОСОБА_23 на квартиру АДРЕСА_15;

16. за ОСОБА_19 на квартиру АДРЕСА_16;

17. за ОСОБА_18 на квартиру АДРЕСА_17.

Вимоги обґрунтовують тим, що кожен із позивачів є членом ОК «ЖБК «Осокорки», між ними та кооперативом укладені окремі договори, відповідно до яких позивачі зобов»язались сплатити пайові внески, після чого кооператив зобов»язався передати їм у власність відповіді квартири, після завершення будівництва будинку.

Кожен із позивачів свої зобо»язання виконав, проте кооператив не забезпечив введення будинку в експлуатацію, квартир у власність позивачам не передав, у зв»язку із чим вони звернулись до суду з цим позовом.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 14 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено, визнано за кожним із позивачів майнові права на квартиру згідно із заявленими вимогами.

Не погодившись з ухваленим рішенням, особою, яка не брала участі у справі, - СТ «Здоров»я-1» подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що садове товариство участі у справі не приймало, проте оскаржуваним рішенням порушені його права та інтереси.

Так, зазначає, що земельна ділянка на якій розташовано будинок, у якому знаходяться квартири, майнові права на які є предметом позовних вимог, має цільове призначення - ведення садівництва, розташована на території СТ «Здоров»я-1», на ній дозволено зводити садові будинки площею до 50 кв.м; статутом садового товариства його членам дозволено будувати на своїх приватних ділянках двоповерхові садові будинки з мансардою площею забудови до 200 кв.м.

Проте, площа забудови будинку АДРЕСА_18 становить 286,8 кв.м, а загальна площа будинку 1093,02 кв.м, та він не є садовим будинком.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, також зазначає порушення інших умов статуту садового товариства та вимог до житлових будинків, що висуваються для їх будівництва та експлуатації.

В судовому засіданні представник особи, що подає апеляційну скаргу, підтримав доводи апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, скаргу просив задовольнити.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника СТ «Здоров»я-1», розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що кожен із позивачів є членом ОК «ЖБК «Осокорки», між ними та кооперативом укладені окремі договори, відповідно до яких позивачі зобов»язались сплатити пайові внески, після чого кооператив зобов»язався передати їм у власність квартири, згідно із заявленими у позові вимогами, після завершення будівництва будинку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої керувався ст.174 ЦПК України та виходив з того, що відповідач позов визнав, а вимоги позивачів не суперечать закону та не порушують прав інших осіб.

Проте з такими висновками колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Проте, суд не надав належної оцінки правовідносинам сторін та нормам права, що їх регулюють.

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема про визнання за нею права.

Відповідно до ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст.392 глави 29 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою для визнання права власності в порядку ст.392 ЦК України є доведення того, що при відсутності такого спору є підстави стверджувати про перебування майна у власності позивача. При цьому, такий правовий статус майна повинен бути набутим у порядку встановленому законом.

З урахуванням положень ст.ст. 190, 396 та 392, особа, яка володіє майновими правами, може пред»явити позов про визнання його майнових прав, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З характеру правовідносин сторін убачається, що між ними виникло правовідношення на підставі якого позивачі зобов»язалися сплатити пайові внески, наслідком чого мало бути передання кожному з них відповідної квартири після завершення будівництва. Зі змісту позовних вимог (т.2 а.с.110) убачається, що підставами для звернення до суду позивачами зазначено про невизнання відповідачем за кожним із позивачів набутого ними на підставі окремих договорів права.

Майнові права - це будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»)

В межах правовідносин сторін майновим правом, захист якого розглядається в цій справі, є закріплення за особою юридичної підстави отримати у власність у майбутньому право власності на квартиру згідно із укладеним договором, якщо основний володілець оспорює таку можливість (таке право) у порушення умов цього ж договору. Наслідком визнання майнових має стати визнання у майбутньому права власності, на що вказує характер правовідношення та його мета.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Виникнення майнового права на об»єкт незавершеного будівництва не є безумовним, воно залежить від підставності виникнення права щодо такого об»єкту будівництва у забудовника, правомірності проведення будівельних робіт та введення будинку в експлуатацію.

Закон захищає ті права, які виникають або виникли правомірно (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що 31 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом м.Києва у цивільній справі за позовом органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Осокорська садиба», ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, СТ «Здоров»я-1» до ОСОБА_31 ОК «ЖБК «Осокорки», треті особи - Інспекція державного архітектурнл-будівельного контролю у м.Києві, Дарницька районна у м.Києві державна адміністрація, ОСОБА_32, ОСОБА_33 про знесення самочинного будівництва, ухвалено рішення, яким зобов»язано ОК «ЖБК «Осокорки» знести за власний рахунок самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_19

Рішення набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду м.Києва від 26 листопада 2015 року, згідно із якою рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Під час розгляду зазначеної справи було установлено, що будівництво за адресою: АДРЕСА_20 є самочинним та підлягає знесенню відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відтак, самочинне будівництво, яке підлягає знесенню і відповідно не може передбачати його експлуатації згідно із запланованим цільовим призначенням, не може бути предметом майнових прав, метою яких є подальше виникнення права власності на відповідні квартири у цьому будівництві.

Суд першої інстанції зазначені вище обставини справи залишив поза увагою; вирішив спір, не з»ясувавши належний суб»єктний склад осіб правовідношення, що виникло; помилково прийняв визнання позову відповідачем, не врахувавши права та інтереси інших осіб, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «Здоров»я-1» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 14 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_35, ОСОБА_18 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В.Болотов