Ухвала суду № 56276122, 23.02.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/6367/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Леска В.В., Кондора Р.Ю.,

при секретарі - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 17.10.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», далі ОСОБА_3) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 06/2003К-07, згідно умов якого позичальниця отримала кредит у розмірі 9109 доларів США, який зобовязалася повернути у строк до 16.10.2012 та сплатити 12,5 % річних.

Для забезпечення виконання зобовязання за вищевказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №06/2005 П-07 від 17.10.2007.

Вказував, що у договорі поруки строк дії цього договору не визначено. У звязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору ОСОБА_3 надіслав 03.12.2008 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту протягом 30-ти днів (тобто до 03.01.2009), змінив таким чином строк виконання основного зобов'язання, внаслідок чого передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк предявлення позову до поручителя обчислюється від цієї дати і сплив 03.07.2009. ОСОБА_3 предявив позов до поручителя ОСОБА_1 тільки 24.09.2010, тому порука припинилася.

Посилаючись на дані обставини та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивач просив визнати поруку, що виникла на підставі договору поруки №06/2005 П-07 від 17.10.2007, припиненою з 04 липня 2009 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2015 року уточнений позов задоволено.

На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_3. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати а також стягнути судові витрати. Апелянт зазначав, що питання щодо визнання договору поруки припиненим розглядалось судом у справі № 308/9874/13, в звязку з чим представником Банку до суду першої інстанції подавались клопотання про закриття провадження у даній справі.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання у визначений час не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток (а.с. 129-130). Зважаючи на те, що доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі, позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, а отже, позиція сторін апеляційному суд відома, судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 197, ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та матеріали цивільної справи № 308/9874/13 за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання припиненим договору поруки, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17.10.2007 між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 06/2003К-07, згідно умов якого позичальниця отримала кредит у розмірі 9109 доларів США, який зобовязалася повернути у строк до 16.10.2012 та сплатити 12,5 % річних (а.с.5-8).

Для забезпечення виконання зобовязання за вищевказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №06/2005 П-07 від 17.10.2007 (а.с.4).

Встановлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником кредитних зобовязань, кредитор 03.12.2008 направляв вимогу про дострокове повернення у повному обсязі заборгованості за кредитним договором (а.с.9). В подальшому ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.10.2013 у справі № 308/9874/13 було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі 127 476,77 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Банку про визнання договору поруки припиненим відмовлено (а.с. 19-22).

У зустрічному позові у справі № 308/9874/13 ОСОБА_1, посилаючись на положення ст. 559 ч. 1 ЦК України, просив визнати договір поруки припиненим через збільшення обсягу відповідальності за основним зобовязанням.

Указане судове рішення було змінено рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20.01.2014 у частині солідарного стягнення неустойки за первісним позовом. Рішення в частині вирішення зустрічного позову залишено без змін (а.с.24-31).

Як вбачається з апеляційної скарги на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2013 року у зазначеній вище справі № 308/9874/13 ОСОБА_2, крім іншого, зазначала, що ОСОБА_3 3 грудня 2008 року направив їй вимогу про повернення всієї суми кредиту достроково, процентів та штрафних санкцій за порушення зобовязань, та, посилаючись на положення ст.ст. 257, 258, 261 ЦК України вказувала, що ОСОБА_3 пропустив строк на звернення до суду для захисту свого цивільного інтересу. Саме цим доводам дав оцінку апеляційний суд Закарпатської області у рішенні від 20.01.2014 (а.с. 27) та зазначив, що ПАТ «Універсал Банк» звернулось в суд за захистом порушеного права в межах строку, передбаченого ст. 257 ЦК України.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 жовтня 2013 року, як і у позовній заяві, вважав договір поруки припиненим, оскільки зобовязання боржника були змінені без згоди поручителя внаслідок підняття розміру процентної ставки за користування кредитом, і саме цим доводам ОСОБА_1 дав оцінку апеляційний суд у рішенні від 20.01.2014 (а.с.28).

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 січня 2014 року відмовлено (а.с.128).

У даній справі ОСОБА_1 просить визнати договір поруки припиненим з підстав, передбачених ст. 559 ч. 4 ЦК України, оскільки ОСОБА_3, змінивши строк виконання основного зобовязання, не звернувся до нього з позовом протягом наступних шести місяців. Таким чином, ОСОБА_1 у 2013 році звертався до Банку з позовом з інших підстав, судами перевірялись інші обставини щодо припинення договору поруки, а відтак підстав для закриття провадження у даній справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України немає.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 10.4. Кредитного договору за № 06/2003 К-07 від 17.10.2007 за наявності в Позичальника простроченої заборгованості по погашенню кредиту та/або по сплаті процентів за користування ним чи інших платежів, ОСОБА_3 надсилає Позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочки та термін сплати. У випадку невиконання Позичальником вимоги Банку в термін встановлений у повідомленні, дата погашення кредиту, вважається такою, що настала на наступний день після дати зазначеної в повідомленні. В цю дату позичальник зобовязується повернути Банку суму кредиту в повному обємі, проценти та інші платежі передбачені даним Договором.

Це положення Кредитного договору відповідає вимогам ч. 2 ст. 1050 ЦК України - в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Банк 03.12.2008 направив боржнику вимогу протягом тридцяти днів сплатити всю суму кредиту достроково, проценти за користування кредитними коштами та штрафні санкції за порушення виконання зобовязань (а.с.9). В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що початок перебігу строку у вимозі не обумовлений, та вважає, що початком перебігу даного строку можна рахувати момент предявлення позовної заяви до суду. Проте, оскільки дата направлення вимоги відома, в ній зазначено строк, протягом якого слід сплатити всю суму кредиту достроково - протягом тридцяти днів, тому можливо визначити ту дату, яка вважається такою, що настала як дата погашення кредиту. Зважаючи на положення п. 10.4 Кредитного договору та вказаний у вимозі строк - протягом тридцяти днів (тобто до 2 січня 2009 року) сплатити всю суму кредиту достроково, дата погашення кредиту вважається такою, що настала, 3 січня 2009 року.

Правові позиції щодо припинення поруки у разі зміни кредитором строку виконання основного зобовязання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, були неодноразово викладені у Постановах Верховного Суду України (постанови Верховного Суду України від 17.09.2014, справи № 6- 53 цс 14 та №6-125цс14; від 21.01.2015,справа № 6-190 цс14; від 02.09.2015, справа № 6-1077 цс 15; від 09.09.2015, справа № 6-933 цс 15;від 11.11.2015, справа 6-2056цс15; від 27.01.2016, справа № 6-990цс15), які, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, враховує судова колегія.

Строк дії договору поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "предявлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. У разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

У звязку з порушенням боржником виконання зобовязання за кредитним договором ОСОБА_3 відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, надіславши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, змінивши таким чином строк виконання основного зобовязання.

Як зазначалось вище, дата погашення кредиту вважається такою, що настала, 03 січня 2009 року. Перебіг шестимісячного строку для предявлення Банком позову до поручителя розпочався 4 січня 2009 року та закінчився 4 липня 2009 року. У вказаний проміжок часу ОСОБА_3 позову до поручителя не предявив.

Натомість з позовом про стягнення заборгованості з боржника та поручителів (справа № 308/9874/13) ОСОБА_3 звернувся лише 24 вересня 2010 року (а.с.131).

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зобовязання за договором поруки припинились. Доводи апеляції цих висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть. Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 1, ст.ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча

Судді: