Ухвала суду № 56274650, 03.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12207/15 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/401/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І. ,

при секретарі судового засідання Чуприні В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 січня 2016 року про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиція ОСОБА_4, щодо винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, заінтересована особа ОСОБА_5,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та в обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 червня 2014 року з нього на користь ОСОБА_5 були стягнуті грошові кошти у розмірі 55166,86 грн. у рахунок погашення боргу за договором позики, які він сплатив ОСОБА_5 02 листопада 2014 року та отримав від останнього розписку про отримання грошових коштів і про повне виконання ним зобовязання. 03 листопада 2014 року ОСОБА_3 дізнався, що за заявою ОСОБА_5 державним виконавцем Сумського МУЮ було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення суми боргу за договором позики, а тому у цей же день письмово повідомив державного виконавця при виконання ним зобовязань та просив закрити виконавче провадження. Про хід виконавчого провадження з 2014 року заявник обізнаний не був, та вважав, що після повідомлення про повну сплату ним суми боргу державний виконавець закрив виконавче провадження. Однак 15 грудня 2015 року ОСОБА_3 отримав постанови державного виконавця від 20 листопада 2015 року про стягнення з нього виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій. Вважає, що ці постанови винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», є неправомірними, а тому просить їх скасувати.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 січня 2016 року провадження по справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. (а.с.27-29)

Не погодившись із такою ухвалою суду, заявник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки вона винесена з порушення норм матеріального і процесуального права та передати справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду. В обґрунтування скарги зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам ЦПК України та вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Сторони у засідання суду не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_6 від 03.11.2014 року було відкрито виконавче провадження №45312769 з приводу примусового виконання виконавчого листа №592/3094, виданого 16.06.2014 року Ковпаківським районним судом м.Суми про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми боргу у розмірі 52000 грн., інфляційних сум у розмірі 676 грн., три проценти річних у розмірі 1944,66 грн., судового збору у розмірі 546,20 грн. та надано строк для добровільного його виконання. (а.с.24)

В цей же день, 03.11.2014 року, ОСОБА_3 звернувся до ВДВС Сумського МУЮ з заявою, в якій повідомив, що він сплатив борг ОСОБА_5 у повному обсязі про що останній надав йому розписку та просив закрити виконавче провадження у звязку з добровільним виконанням ним зобовязання. (а.с.6)

У звязку з невиконання виконавчого листа у добровільному порядку, 20 листопада 2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_7 було винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_3 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 60 грн., а також було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5526,69 грн. (а.с.7, 8)

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що заявником ОСОБА_3 оскаржено дії державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ щодо винесення ним 20.11.2015 року постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Однак з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено Розділом VII ЦПК України і статтею 121-2 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Таким чином, розділом VII ЦПК України встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заявник оскаржує дії державного виконавця щодо виконання рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суми боргу за договором позики, яке було ухвалено за правилами ЦПК України, прийнятого 18.03.2014 року, а тому колегія суддів вважає, що розгляд скарги ОСОБА_3 повинен здійснюватися саме за правилами цивільного судочинства, судом, який видав виконавчий документ.

Вказані висновки містяться і у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-2187цс15 та від 13 січня 2016 року у справі №6-2850цс15, які відповідно до ст.360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Проте, суд першої інстанції закриваючи провадження у справі, в порушення вимог п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, залишив поза увагою вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку про те, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно стягнення з відповідача судового збору, є безпідставними, оскільки після скасування ухвали про закриття провадження по справі, справа направляється для нового розгляду її судом першої інстанції, який і повинен розглянути скаргу по суті і відповідно до вимог ст.388 ЦПК України вирішити питання стосовно розподілу витрат, повязаних з розглядом скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі ст.311 ЦПК України з направленням справи для продовження її розгляду до того ж суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 січня 2016 року скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -