Ухвала суду № 56274645, 01.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/2736/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/397/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 59

У Х В А Л А

01 березня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2016 року

за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2012 року у звязку з нововиявленими обставинами

та за заявою ОСОБА_5, ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи: Обєднання співвласників багатоквартирних будинків «Левада 19-20», Виконавчий комітет Охтирської міської ради, відділ архітектури та містобудування Охтирської міської ради, Охтирська районна санітарно-епідеміологічна станція,

про визнання незаконними дій, визнання незаконною та скасування реєстрації поточних змін у квартирі багатоквартирного житлового будинку та зобовязання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2012 року у звязку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2016 року заява ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволена.

Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу на користь ОСОБА_5 у розмірі 264,92 грн. та на користь ОСОБА_6 у розмірі 264,92 грн.

В апеляційній скарзі на ухвалу місцевого суду від 28 грудня 2015 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 посилаються на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення вимог процесуального права та просять скасувати ухвалу, а справу направити для продовження її розгляду.

Обґрунтовують її тим, що суд не навів мотивів відсутності впливу на судове рішення обставин, які заявники вважають нововиявленими. Зокрема, сторони та суд не знали і не могли знати, що проект будівництва багатоквартирного будинку не відповідає даним у складеному бюро технічної інвентаризації при первинній інвентаризації технічному паспорті, що є нововиявленою істотною обставиною. Судом також не взято до уваги, що багатоквартирний будинок, в якому розташовані квартири сторін, є недобудованим, не прийнятим в експлуатацію, а самочинно перебудованими є квартира позивачів, а не квартира заявників. Крім того, суд допустив порушення процесуального закону при розгляді клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду касаційною інстанцією скарги у даній справі.

Оскаржуючи ухвалу місцевого суду від 28 січня 2016 року ОСОБА_3, посилається на порушення судом вимог процесуального права і просить її скасувати. При цьому вказує, що 28 грудня 2015 року суд постановив ухвалу про відмову у перегляді рішення від 04 вересня 2012 року за нововиявленими обставинами, тому питання компенсації витрат на правову допомогу у порядку ст. 220 ЦПК України вирішене бути не може, оскільки постановлення додаткових ухвал процесуальним законом не передбачено. Вказана ухвала від 28 грудня 2015 року не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, оскільки спір вирішено 04 вересня 2012 року, а тому за вимогами ч. 2 ст. 220 ЦПК України заява про ухвалення додаткового рішення не може бути подана. Крім того, вважає незаконною протокольну ухвалу про допуск до участі у справі у якості фахівця у галузі права ОСОБА_8, оскільки він одночасно є представником за довіреністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи ОСОБА_9, який вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність й обґрунтованість ухвал суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 жовтня 2012 року в частині вирішення спору між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» задоволені частково.

Визнано незаконною та скасовано реєстрацію Комунальним підприємством «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» поточних змін у квартирі АДРЕСА_1, проведену 15 червня 2010 року щодо переобладнання частини кухонного приміщення у даній квартирі в санвузол з туалетом без належних конструктивних елементів, технічного обладнання, проектно-архітектурних умов та дозволів на влаштування туалетної системи у квартирі над кухонним приміщенням квартири АДРЕСА_2.

Зобовязано відповідача, власника квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_3 ліквідувати за власний рахунок шляхом демонтажу самовільно влаштованого у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_4, санвузол з туалетом.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 кошти, витрачені ними на правову допомогу в сумі 1250 грн., тобто на користь кожного позивача по 625 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 грн., а всього 45,50 грн., тобто на користь кожного позивача по 22,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.

20 серпня 2015 року ОСОБА_3 в черговий раз звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного вище рішення суду у звязку нововиявленими обставинами та за наслідками перегляду просила скасувати його і відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповіді Комунального підприємства «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» від 06 серпня 2015 року їй стало відомо, що при проведенні інвентаризації житлового будинку по вул. Пархоменка, 19 в м. Охтирка бюро керувалося не проектними даними, а фактичним виглядом квартири та будинку. Зазначену обставину вважає нововиявленою, оскільки таким чином бюро технічної інвентаризації визнало відсутність доказів про те, що кухні сторін станом на 1997 рік були за проектом кухнями, а не самовільно обєднаними приміщеннями кухні та санвузла. Крім того, заявниця від свого сина дізналася, що 30 липня 2011 року представник позивачів звертався в інспекцію ДАБК, яка не виявила ніяких самочинних перебудов та порушень будівельних норм по квартирі позивачів, які вказаний факт приховали від суду, що також вважає нововиявленою обставиною. Також посилається на грубе порушення судом норм матеріального права, оскільки не застосував вимог ст.376 ЦК України та не врахував правових позицій Верховного Суду України, та вказує, що позивачі не є тими особами, які за законом мають право звертатися до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва чи перебудови (т. 3 а.с. 190, 191, т. 4 а.с. 99, 117).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд вказаного вище рішення від 04 вересня 2012 року за нововиявленими обставинами.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України, підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

Відповідно до розяснень Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 1981 року «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог ст. 15 ЦПК України.

Згідно п. 6 зазначеної постанови при вирішенні питання про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК.

З огляду на зазначене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_3, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 361 ЦПК України, оскільки вони існували та могли бути їй відомі на час розгляду справи, а її посилання на грубе порушення судом норм матеріального права та не врахування правових позицій Верховного Суду України, стосуються можливих підстав для перегляду рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 04 вересня 2012 року за нововиявленими обставинами.

Вирішивши питання перегляду рішення суду від 04 вересня 2012 року за нововиявленими обставинами, місцевий суд в ухвалі від 28 грудня 2015 року питання розподілу судових витрат, зокрема компенсації витрат на правову допомогу, не вирішував.

У звязку з цим 05 січня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та просили відшкодувати за рахунок ОСОБА_3 понесені ними витрати на правову допомогу, надану фахівцем у галузі права ОСОБА_8

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 і ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення, місцевий суд виходив з того, що при постановленні ухвали від 28 грудня 2015 року, яка у розумінні ст. 208 ЦПК України є судовим рішенням та якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, питання компенсації ОСОБА_5 і ОСОБА_6 понесених ними витрат за надання правової допомоги, не вирішене, а тому є підстави для застосування ч. 1 ст. 220 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 365 ЦПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вірно вказав місцевий суд вирішення питання перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами закінчується постановленням ухвали, яка не є проміжним процесуальним документом, оскільки здійснюється перегляд рішення, що набрало законної сили та яка по своїй суті є судовим рішенням, яким закінчено розгляд питання перегляду рішення відповідно до вимог Глави 4 Розділу 5 ЦПК України.

Відтак сторони, які у звязку з розглядом цього питання несуть відповідні судові витрати, не можуть бути обмежені чи позбавлені у праві на їх компенсацію, а суд, з урахуванням вище зазначених вимог ч. ч. 2 ст. 365 ЦПК України, має передбачений ст. 88 ЦПК України обовязок здійснити розподіл таких судових витрат за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, суд першої інстанції, не вирішивши при перегляді рішення суду за нововиявленими обставинами питання розподілу судових витрат, правильно вирішив вказане питання у порядку ст. 220 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про незаконне залучення до участі у справі в якості фахівця у галузі права ОСОБА_8 та стягнення витрат на правову допомогу, є безпідставними.

ОСОБА_8, який представляє інтереси ОСОБА_5 на підставі довіреності (т.3 а.с. 220), у визначеному ЦПК України порядку був залучений до участі у справі в якості фахівця у галузі права протокольною ухвалою суду 15 вересня 2015 року (т. 3 а.с.228).

Відповідно, надання правової допомоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 здійснювалося ОСОБА_8 на підставі укладених 11 вересня 2015 року договорів. Згідно з актами виконаних робіт і квитанцій, позивачки сплатили за надані послуги по 700 грн. кожна (т. 3 а.с. 206-211, 213-21844, 47).

Визначена місцевим судом компенсація витрат на правову допомогу не перевищує встановленої Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суми такої компенсації, при розрахунку якої суд взяв до уваги витрачений фахівцем час та виходив з 15 % мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі в судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Доводи заявників апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.365, п.4 ч.1 ст.315, ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати на правову допомогу по 400 грн. кожною з них.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року та ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 січня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 200 грн. кожній компенсації судових витрат за розгляд справи апеляційним судом.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 200 грн. кожній компенсації судових витрат за розгляд справи апеляційним судом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -