Рішення № 56272657, 22.02.2016, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 2-25/11

Провадження № 2/499/2/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" лютого 2016 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного процесу секретаря судового засідання Кирилової С.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання: незаконними рішень; недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, державних актів на право власності на земельну ділянку; права власності на 1/2 частину житлового будинку, земельної ділянки у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2008 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1 ), Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області (далі - відповідач 2 ), яку 07 листопада 2008 року, а ОСОБА_1 (далі - позивач) 30 вересня 2014 року змінювали й позивач остаточно просила визнати: - незаконними та скасувати рішення Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області про оформлення права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_4 (далі - рішення 1); рішення Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 (далі - рішення 2); - недійсним свідоцтво про право власності (далі - свідоцтво) на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (далі - житловий будинок); державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, реєстраційний № 010852000023 (далі - державний акт 2), виданий на земельну ділянку площею 0.5025 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, на ім'я ОСОБА_4 (далі - земельна ділянка 1); державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, реєстраційний № 010852000022 (далі - державний акт 2), виданий на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (далі - земельна ділянка 2), на ім'я ОСОБА_4; - право власності на 1/2 частину житлового будинку, земельних ділянок.

При цьому позивач вказує, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері первинного позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 (далі - спадкодавець), відрилась спадщина на майно спадкодавця на яке вона має право після смерті її чоловіка ОСОБА_3 в рівних частках з відповідачем у порядку спадкування за законом, оскільки спадщину прийняла. Відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельні ділянки унеможливлює отримання свідоцтва про право на спадщину, так як спадкодавець за життя не встигла оформити відповідні документи. Відповідач 2 за наявності права позивача на майно у порядку спадкування, незаконно, видав рішення 1, 2, які стали підставою для видачі свідоцтва та державних актів.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 16 вересня 2014 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_3 (а.с. 122).

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 25 червня 2015 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 (а.с. 198-199).

Позивач до судового засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв та клопотань до суду не подавала, хоча повідомлена була належним чином про час дату та місце судового розгляду справи, представник позивача направила до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача.

Відповідачі до судового засідання не з'явилися, у зв'язку з чим судом 22 лютого 2016 року було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Сторонам в ухвалі про прийняття справи до провадження від 26 січня 2015 року роз'яснено, що вони зобов'язані подати до суду усі наявні, належні та допустимі докази й надано строк для подання до суду доказів (а.с. 155-156).

Суд забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі наступних доказів наданих сторонами.

Відповідно до свідоцтва про смерть спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 7).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом первинний позивач ОСОБА_3 та первинний відповідач ОСОБА_4 є спадкоємцями після смерті спадкодавця (а.с. 8, 9).

З довідки від 11 квітня 2008 року № 253 виданої виконкомом Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області вбачається, що спадкодавець згідно погосподарської книги №7 від 1986 року проживала по особовому рахунку НОМЕР_3 і вибула в рахунок НОМЕР_4 в 1983 році (а.с. 16).

З довідки від 10 квітня 2008 року № 252 виданої виконкомом Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області вбачається, що спадкодавець була зареєстрована у житловому будинку по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 16).

За архівною довідкою від 28 серпня 2008 року № 730/д рішенням 16 сесії сільської ради XXI-скликання від 20 грудня 1993 року ОСОБА_4 було передано земельну ділянку розміром 0,66 га: 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,41 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.45).

Рішенням сесії сільської ради від 27 грудня 2007 року №352 ОСОБА_4 було передано земельну ділянку розміром 0,75 га: 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.46).

З державного акту 1 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області від 27 грудня 2007 року №352-VIII є власником земельної ділянки площею 0,5025 га, розташованої по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.47).

З державного акту 1 вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області від 27 грудня 2007 року №352- VIII, є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(а.с.49).

За свідоцтвом від 12 вересня 2007 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 являється ОСОБА_4 (а.с.51).

З свідоцтва про одруження вбачається, що після одруження ОСОБА_6 змінила прізвище на «ОСОБА_6» (а.с. 53).

Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок власником житлового будинку являється ОСОБА_4 (а.с.54-55).

За архівною довідкою від 28 серпня 2008 року № 730/д рішення 16 сесії сільської ради XXI-скликання від 20 грудня 1993 року ОСОБА_4 було передано земельну ділянку розміром 0,66 га: 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та 0,41 га для ведення особистого підсобного господарства.

За архівною довідкою від 06 листопада 2008 року № 988/д рішенням 16 сесії сільської ради XXI-скликання від 20 грудня 1993 року спадкодавцю безкоштовно у приватну власність передано земельну ділянку в АДРЕСА_1

Відповідно до заяви голови Більчанської сільської ради іванівського району Одеської області від 25 березня 2010 року, Більчанська сільська рада Іванівського району Одеської області заперечувала проти задоволення позову (а.с. 93).

ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.сс 118).

З свідоцтва про одруження вбачається, що після одруження ОСОБА_6 змінила прізвище на «ОСОБА_6» (а.с. 53).

З свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 (а.с. 119).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 142).

З свідоцтва про народження вбачається, що відповідач 1 є сином первинного відповідача ОСОБА_4 (а.с. 153).

За повідомленням Іванівської районної державної нотаріальної контори Одеської області вбачається, що спадкова справа на ОСОБА_4 нотаріальною конторою не заводилася (а.с. 185-186).

Виконком Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області у повідомленні від 16 червня 2015 року №43/05-08 зазначив, що разом зі ОСОБА_4 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року був зареєстрований та проживав ОСОБА_2 (а.с. 195).

Встановивши зазначені обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про норми матеріального права, суд застосовує нормативно-правові акти, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, та виходив з такого.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини (ст. 526 ЦК УРСР).

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР).

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті (ч.1 ст. 529 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч.1, 2 ст. 548 ЦК УРСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР).

Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців(ст. 551 ЦК УРСР).

Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу) (ч.1 ст. 560 ЦК УРСР).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини (ч.1 ст. 561 ЦК УРСР).

Поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом (ст. 562 ЦК УРСР).

Громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом (ч.2 ст. 12 Закону України «Про власність).

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків (ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність»).

Землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою; надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути). (ст. 20 Закону України "Про землеустрій").

Заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов'язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами.

Власники землі, землекористувачі, при здійсненні землеустрою зобов'язані забезпечити доступ розробникам документації із землеустрою до своїх земельних ділянок, що підлягають землеустрою (ст. 20 Закону України "Про землеустрій").

Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації та поділяється на види в тому числі на: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому ЗК України, цим Законом та іншими законами України ( ст. 30 Закону України "Про землеустрій").

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, щодо яких раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою (ч.1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Застосовуючи зазначенні в рішенні нормативно-правові акти, беручи до уваги докази в їх сукупності та кожен окремо, суд задовольняючи позов виходить з таких мотивів.

Виходячи з системного аналізу наведених в рішенні норм ЦК України, Закону України "Про землеустрій", суд констатує, що наявність обставин порушення порядку надання особам земельних ділянок має бути підставою для визнання недійсними відповідних рішень та актів. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

ОСОБА_3, та позивач після його смерті прийняли спадщину, яка визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

За таких обставин, слід констатувати, що прийняття рішень 1, 2 відбулось з порушенням порядку надання житлового будинку, земельних ділянок, оскільки відповідачем 2 перед прийняттям зазначених рішень не було з'ясовано, що житловий будинок та земельна ділянка відносяться до спадкового майна.

Сторони мають право на поділ майна у рівних частках належних кожному з спадкоємців за законом.

Спадкодавець у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів не оформила право власності на них у встановленому порядку.

Виходячи зі смислу ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документом, що підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок на земельній ділянці, є виписка з погосподарської книги, що підтверджує право сторін на майно.

Правовий висновок з питання можливості визнання недійсними відповідних рішень про надання земельних ділянок так і самих актів на право власності на земельні ділянки зробив Верховний суд України в постановах від 26 вересня 2012 року по справі № 6-103цс12, від 04 червня 2014 року по справі № 6-46цс14.

Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд виходив з такого.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.10 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових, земельних сімейних, трудових відносин ( п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.1, 2 ст.60 ЦПК України) .

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч.1 ст. 88 ЦПК України).

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожен окремо та всі в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 225-226 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Більчанської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання: незаконними рішень; недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, державних актів на право власності на земельну ділянку; права власності на 1/2 частину житлового будинку, земельної ділянки у порядку спадкування - задовольнити.

Рішення виконкому Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області від 29 травня 2007 року про оформлення права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_4 - скасувати.

Визнати свідоцтво про право власності на будинок житловий з господарськими будівлями та спорудами № АДРЕСА_2 від 12 вересня 2007 року, яке видане та зареєстроване на ім'я ОСОБА_4 - недійсним.

Рішення Білчанської сільської ради Іванівського району Одеської області від 27 грудня 2007 року №352 щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 - скасувати.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, реєстраційний № 010852000023, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0.5025 га, яка розташована в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства - недійсним.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_5, реєстраційний № 010852000022, виданий ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,56 га.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок на рахунок: 31217206700200; отримувач - УДКСУ в Іванівському районі Одеської області; банк - ГУДКСУ в Одеській області; МФО-82801 1; код за ЄДРПОУ - 37801601.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою до Іванівського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення.

СуддяО. О. Кравчук