Ухвала суду № 56272410, 01.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6493/15-ц 01.03.2016 010316 01.03.2016

Провадження №22-ц/784/602/16 Головуючий у 1-й інстанції Губницький Д.Г.

Категорія 50 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М.,Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2016 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_6, Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про припинення стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про припинення стягнення аліментів.

Позивач вказував, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2014 року з нього на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи з 18 лютого 2014 року.

Оскільки донька закінчила навчання, виїхала до м. Києва, де працевлаштувалася в одну із фінансових установ, він звільнився з роботи, так як часто хворіє, а тому вважає, що є підстави для припинення стягнення з нього аліментів на її утримання.

Зважаючи на викладене та положення ст.199 СК України, позивач просив припинити стягнення з нього аліментів на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2014 року з 01 липня 2015 року.

Ухвалою суду від 03 листопада 2015 року до участі в справі в якості третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог залучено ОСОБА_6

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 4 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина та його виконання визначено положеннями глави 16 СК України.

Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином, щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"( далі Постанова) обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Правилами ч.1,2 ст.199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі досягнення повнолітньою дочкою чи сином 23 років, або припинення навчання.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 15 червня 1994 року народилася ОСОБА_2 ( змінила прізвище на ОСОБА_6) ОСОБА_7, батьками якої відповідно до свідоцтва про народження є ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2014 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 20 травня 2014 року залишено без змін, з ОСОБА_2 на корись ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до закінчення донькою навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи з 18 лютого 2014 року.

На час ухвалення вищевказаного рішення суду, відповідно до договору про надання освітніх послуг від 27 липня 2013 року, ОСОБА_6 з 01 вересня 2013 року по червень 2015 року навчалася у приватному вищому навчальному закладі «Європейський університет» за денною формою.

На теперішній час, починаючи з 01 вересня 2015 року вона є студенткою освітнього рівня «Спеціаліст» заочної форми навчання факультету економіки та менеджменту Європейського університету 1У рівня акредитації. Термін закінчення навчання 30 червня 2016 року. Навчання платне, стипендію не отримує. Вказані обставини підтверджуються довідкою з учбового закладу. За навчання ОСОБА_6 сплачено кошти у розмірі 3000 грн.( а.с.23,33).

ОСОБА_2 з попереднього місця роботи звільнився і на даний час не працевлаштувався.

Звертаючись до суду з даним позовом та посилаючись на те, що дочка на яку стягнуто аліменти за рішенням суду закінчила навчання та виїхала до м. Києва на роботу, він же, в свою чергу, не в змозі надавити їй матеріальну допомогу, оскільки не працює, будь-яких інших доходів не має, хворіє, а за такого є підстави для припинення аліментних правовідносин відповідно до ст.199 СК України.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставин, які б доводили необхідність припинення обов'язків позивача утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання досягнення 23 років або припинення навчання, судом не встановлено.

Сам факт відсутності джерела доходу у позивача не є тією обставиною, що тягне за собою припинення надання матеріальної допомоги повнолітній особі, яка продовжує навчання в силу ст.199 СК України.

Посилання позивача на те, що він часто хворіє жодними доказами не підтверджується.

Крім того, обставини, щодо його здоровя було враховано при вирішенні питання про можливість надання матеріальної допомоги повнолітній дочці, яка продовжує навчання.

Зважаючи на те, що аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_6 стягнуто, то позивач, у разі доведеності обєктивних обставин неможливості виконання належним чином, покладених на нього зобовязань, не позбавлений можливості захистити свої права в інший спосіб, передбачений СК України, але не шляхом припинення сплати аліментів.

Оскільки ОСОБА_6 не досягла 23 років, продовжує навчання у вищому навчальному закладі, за такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність правової підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.

Таким чином судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування чи зміни.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки прийнято за позовом неналежної особи, а саме матері ОСОБА_6- ОСОБА_5 значення для вирішення даного спору не має, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2014 року є чинним і виконується у визначеному законом порядку.

Крім того, дані доводи суперечить положенню ч. 3 ст. 199 СК України та з роз'ясненнями, викладеними у п. 20 Постанови, відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: