Ухвала суду № 56267674, 03.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2867/13-ц

Провадження № 22-ц/779/485/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19.05.2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 355 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних та з кінцевим терміном повернення до 18.05.2018 року.

Також 19.05.2008 року між ПАТ «Банк Форум», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_3 взяв на себе обовязки солідарного поручителя за кредитними зобовязаннями ОСОБА_2

Позичальник належним чином не виконувала умови договору, у звязку з чим ПАТ «Банк Форум» звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.156) просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 449 487, 61 доларів США заборгованості за капіталом та відсотками, а також 5 363 276 грн.59 коп. нарахованих штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2015 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» 449 487,61 доларів США, що станом на 04.03.2015 року еквівалентно 11 873 451 грн. 34 коп. заборгованості за кредитним договором від 19.05.2008 року, яка складається з: 190 170,0 доларів США (4 520 581 грн.08 коп.) прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 164 830,0 доларів США (3 918 217 грн. 28 коп.) поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 144 487,61 доларів США (3 434 652 грн. 98 коп.) прострочена заборгованість по нарахованих процентах, а також штрафні санкції: 225 409,84 доларів США (5 358 276 грн.59 коп.) пеня з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та процентами, 5000 грн. за порушення умов п.3.3.7 договору та судовий збір.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення суду подав апеляційну скаргу, якій посилається на порушення судом норм матеріального права, неправильне застосування його окремих норм та неправильне встановлення фактичних обставин у справі.

Представник апелянта вказав, що стягуючи з відповідачів заборгованість, суд не обґрунтував на підставі яких доказів дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 отримала у позивача відповідну суму кредитних коштів. Посилання суду на розрахунок заборгованості та графік заборгованості є безпідставним, оскільки не підтверджує факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів.

Представник апелянта також не погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для дострокового стягнення заборгованості, адже кредитні кошти згідно договору надавались до 18.05.2018 року. Крім того, умовами кредитного договору передбачено, що про дострокове стягнення заборгованості банк повинен надіслати на адресу боржника відповідну письмову вимогу рекомендованим листом (п.3.3 кредитного договору), чого в даному випадку не було зроблено. У матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання позивачем такої умови кредитного договору.

Посилаючись на недоведеність та безпідставність висновків суду, представник апелянта просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача скаргу не визнала, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 19.05.2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №130/08/14-CLNv, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 355 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 18.05.2018 року та сплатою відсотків у розмірі 13,5% річних (п.п.1.1-1.3), (а.с.6-8).

Згідно п.п.4.1; 4.4 кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів.

За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачених п.3.3 (крім п.3.3.2) цього договору позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5000 грн.

Як вбачається із копій заяв на видачу готівки, за період з 20.05.2008 року по 19.06.2008 року згідно умов кредитного договору №130/08/14-CLNv від 19.05.2008 року позичальник ОСОБА_2 частинами отримала від ПАТ «Банк Форум» кредитні кошти (а.с.49-57).

В порядку забезпечення виконання кредитних зобовязань 19.05.2008 року між ПАТ «Банк Форум», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 98, за умовами якого ОСОБА_3 як поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором № 130/08/14-CLNv від 19.05.2008 року (а.с.11).

Відповідно до п.п.2.1; 3.1 договору поруки поручитель зобовязується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобовязань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти до кредиту, штраф,пеню та інші платежі, передбачені кредитним договором. У випадку невиконання зобовязань по кредитному договору та договору поруки боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У звязку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором станом на 04.03.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 449 487,61 доларів США, з яких: 190 170,0 доларів США прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів; 164 830,0 доларів США поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів; 144 487,61 доларів США прострочена заборгованість по нарахованих процентах; 5 358 276 грн.59 коп. пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту та відсотків; 5000 грн. за порушення умов п.3.3.7 договору (а.с.157), що стало підставою для звернення банку до суду з позовом боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням вимог ст.213 ЦПК України, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 526,1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався нормами цивільного законодавства, що регулюють порядок виконання зобовязань. З огляду на існування неспростованої відповідачами заборгованості за кредитним договором№130/08/14-CLNv від 19.05.2008 року та зважаючи на наявність укладеного договору поруки №98 від 19.05.2008 року, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог банку.

Посилання представника апелянта на відсутність доказів про отримання боржником кредитних коштів спростовується матеріалами справи, зокрема копіями заяв на видачу готівки, за період з 20.05.2008 року по 19.06.2008 року, згідно яких ОСОБА_2 частинами отримала від ПАТ «Банк Форум» кредитні кошти, що підтверджується її особистим підписом (а.с.49-57).

Не є обґрунтованими також і доводи представника ОСОБА_4 і щодо відсутності підстав для дострокового стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, у звязку з не направленням банком на адресу боржника відповідного письмового повідомлення.

Так, згідно п.2.4 кредитного договору підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки є несплата процентів в терміни, встановлені п.2.6 договору (не пізніше 20-го числа місця, наступного за місяцем користування кредитними коштами).

Розділом 3 кредитного договору також передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором (п.3.2.2), а також стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору (п.3.2.6).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано стороною апелянта, позичальник ОСОБА_2 допустила порушення умов кредитного договору від 19.05.2008 року ще у 2011 році, у звязку з чим банком на адреси боржника та поручителя направлялись вимоги про повернення простроченої заборгованості по відсотках (а.с.42-46). Неспростовним залишається також наданий банком розрахунок заборгованості станом на 04.03.2015 року, який свідчить про наявність підстав для дострокового стягнення банком кредитної заборгованості з відповідачів згідно з умовами кредитного договору.

Представник апелянта посилається на п.3.3 кредитного договору, за яким сторони домовилися, що позичальник зобов»язаний достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань.

Разом з тим, направлення письмової вимоги позичальнику (відповідачу) про дострокове повернення кредиту є правом банку (позивача), а не його обов'язком. Таке ненаправлення боржнику, в даному випадку, не є обставиною, яка унеможливлює право банку звертатися з позовом до суду.

Крім того, існує п.5.3 кредитного договору, за яким сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобовязань, по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобовязань, передбачених п.3.3 цього договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій і пені. Банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставне майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України.

Аналіз наведеного положення кредитного договору вказує на те, що умова про надсилання банком письмової вимоги про повернення позичальником кредитних коштів стосується права банку на звернення стягнення на заставне майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку визначеному цим договором, договором застави та чинним законодавством України, а не щодо дострокового стягнення кредитної заборгованості.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_5