Ухвала суду № 56266888, 03.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8760/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження № 22-ц/774/507/К/16 ОСОБА_1

Категорія № 59 (1) Суддя-доповідач - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Ляховської І.Є.

при секретарі: Маслової К.В.,

за участю:представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Нікопольского міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Пектораль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Флора» про стягнення коштів та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

23 грудня 2015 року ОСОБА_3, разом із позовом про стягнення коштів та витребування майна з чужого незаконного володіння,подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно: ларьок будівельної бригади № 2, загальною площею 43,4 кв. м, по вул. Чкалова, 148-а в с. Олексіївка, Нікопольського району, Дніпропетровської області та нежитлове вбудоване приміщення будівлі складу, загальною площею 24,4 кв.м, по вул. Козлова, 39а в с. Старозаводське, Нікопольського району, Дніпропетровської області.

Заборонити Приватному підприємству «Пектораль» та іншим особам вчиняти певні дії, а саме: проводити відчуження та державну реєстрацію зазначеного майна.

Накласти арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега-Флора», а саме:альтанка 1, літ. «Л», загальною площею 5,6 кв.м., альтанка 2, літ. «И», загальною площею 5,9 кв.м., альтанка 3, літ. «К», загальною площею 5,9 кв.м., винний льох, літ. «В», загальною площею 14,1 кв.м., будиночок б/о, кухня, літ. «А», загальною площею 107,5 кв.м., будиночок охорони, літ. «Б», загальною площею 7,5 кв.м., більярдна (будиночок зони відпочинку), літ. «Д», загальною площею 170,7 кв.м., навіс, літ. «Е», загальною площею 51,9 кв.м., навіс для мангалу, літ. «Г», загальною площею 29,7 кв.м., навіс шашличної, літ. «Ж», загальною площею 4,3 кв.м., туалет, літ. «З», загальною площею 2,7 кв.м., спорудження І - танцмайданчик, загальною площею 97,3 кв.м., спорудження ІУ - берегова лінія, загальною площею 241,5 кв.м., спорудження УІ - тротуари, загальною площею 139,1 кв.м, спорудження УІІ - басейн питної води,

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Омега-Флора» відчужувати зазначене майно вчиняти будь-які дії з його реконструкції та демонтажу.

Ухвалою Нікопольского міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року ОСОБА_3 було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про задоволення його заяви про забезпечення позову. На його думку, суд не врахував, що відповідачі не мають наміри добровільно задовольнити його вимоги, приймають заходи щодо продажу зазначеного в позові майна, чим створюють перешкоди у здійсненні правосуддя та існує реальну загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того вважає, що висновок суду про те, що накладення арешту на майно буде перешкоджати господарській діяльності відповідачів, не відповідає обставинам справи та є передчасним.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 151 ЦПК України, та виходив з того, що вимогою позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, яке є складовими частинами певного майнового комплексу (бази відпочинку) та заборони його відчуження, може бути порушено права й інших осіб та перешкоджати господарській діяльності відповідачів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Забезпечення позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому.

У відповідності до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до ч. 2 ст. 151 у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У відповідності до ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Ухвала, що стосується накладення арешту на нерухоме майно та зняття такого арешту, має містити дані, які дозволяють ідентифікувати особу боржника і відповідне майно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що майно, на яке позивач просить накласти арешт та заборонити вчиняти з ним певні дії, є складовими майнового комплексу бази відпочинку, частина якого належить не тільки позивачу.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачі приймають заходи щодо продажу зазначеного в позові майна, чим створюють перешкоди у здійсненні правосуддя та існує реальну загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів щодо наміру реалізації відповідачами спірного майна.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накладення арешту на зазначене позивачем майно та заборона його відчуження буде перешкоджати господарській діяльності відповідачів ПП «Пектораль» та ТОВ «Омега-Флора».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Нікопольского міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

ОСОБА_5