Рішення № 56265349, 29.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/14247/15

Провадження № 22-ц/792/43/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді П'єнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Гриньова А.М.

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування якого зазначав, що 14 травня 2002 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, за умовами якого він передав позичальнику кошти в сумі 5 000 доларів США, строк повернення якої мав відбутись за першою вимогою позикодавця. Вказував, що відповідач в зазначений час позики не повернув, відповіді на вимогу про сплату боргу не надав, а тому, звертаючись до суду просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти в розмірі 5 000 доларів США, що еквівалентно станом на 13.07.2015 року 109550 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 5000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13.10.2015 року еквівалентно 109 550 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказує, що договір позики та розписка від 14.05.2002 року є безпредметними, оскільки не було факту передачі позивачем коштів у сумі 5000 доларів США. Зазначає, що не отримував вищевказані грошові кошти від позикодавця, а розписка була написана ним під впливом обману та зловмисної домовленості позивача та його дружини. На думку апелянта, суд першої інстанції грубо порушив вимоги ч.1 п. 4 ст. 201 ЦПК України та не оцінив всебічно і об'єктивно всі обставини справи.

В судовому засіданні позивач та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 14 травня 2002 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 5000 доларів США, які зобов'язався повернути на першу вимогу позивача. 15.05.2015 року ОСОБА_1 направив письмову вимогу відповідачу про повернення позики, проте останній не повернув кошти (а.с. 6-8, 67).

За змістом договору позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

А тому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що укладений між сторонами договір позики, оформлений з дотримання простої письмової форми, внаслідок його реального характеру є допустимим та достатнім доказом на підтвердження як факту укладення договору позики та його умов, так і факту передачі відповідачу позивачем 5000 доларів США.

З огляду на викладене вище, давши належну оцінку доказам по справі, суд дійшов вірного висновку про наявність невиконаних зобов'язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за договором позики та стягнення боргу.

Разом з тим, при визначенні суми боргу в гривневому еквіваленті, суд першої інстанції припустився помилки.

У відповідності до роз'яснень п. 14 постанови Пленум Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Станом на час ухвалення рішення Хмельницьким міськрайонним судом 13 жовтня 2015 року офіційний курс гривні до долара, встановлений Національним банком України, складав за 1 долар США - 21,82 грн. Отже, в переведенні на гривню 5000 доларів США становило 109100 грн.

Відповідно, сума судового збору, яка підлягала стягненню з відповідача на користь держави, становила 1091 грн.

За таких умов, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_3 не отримував від ОСОБА_1 у позику кошти не ґрунтуються на матеріалах справи.

Зокрема, з розписки, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 5000 доларів США та зобов'язується дані кошти повернути на першу вимогу, про що розписався, шляхом проставлення підпису.

Крім того, у відповідності до правової позиції, висловленої у постанові ВСУ №6-50цс15 від 24.02.2016 року, за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України щодо не зупинення провадження у справі. Оскільки апелянтом не надано суду належних доказів того, що на розгляді в суді перебуває справа в порядку кримінального судочинства відносно неправомірних дій ОСОБА_1

Інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на доказах та не спростовують висновків суду.

Оскільки ухвалою судді Апеляційного суду Хмельницької області від 03.02.2016 року ОСОБА_3 було відстрочено до ухвалення судового рішення у справі сплату судового збору в сумі 1205 грн. за подання апеляційної скарги. Відповідно, дана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2015 року змінити, зменшивши суму гривневого еквіваленту боргу, який стягнутий з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, до 109100 грн. та судового збору до 1091 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1205 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча/підпис/ І.В.Пєнта

Судді:/підписи/ О.І.Талалай

А.П.Корніюк

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

________________

Головуючий у першій інстанції - Салоїд Н.М. Провадження № 22-ц/792/43/16

Доповідач -П'єнта І.В. Категорія № 27