Рішення № 56260477, 17.02.2016, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 705/4903/15-ц

2/705/175/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд

Черкаської області

в складі: головуючого-судді Гончарука В.М.

при секретарі Шаповал Н.В.

за участю представників:

банку ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом третьої особи ОСОБА_5 до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в:

ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_3 особа ОСОБА_5 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

В звязку із складністю справи, суд вважає за необхідне відкласти складання повного рішення у даній справі та оголосити вступну і резолютивну частини судового рішення, відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України, згідно якої у виняткових випадках в залежності від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більше як 5 днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні в якому закінчився розгляд справи.

Керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки: житловий будинок з прибудовами по вул. Чуйкова, 18, с. Родниківка Уманського району Черкаської області розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0883 га, в рахунок заборгованості за кредитним договором № U075 від 24 вересня 2007 року ОСОБА_6 - відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову третьої особи ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки від 24 вересня 2007 року укладеного ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» з ОСОБА_4 на житловий будинок з прибудовами по вул. Чуйкова, 18, с. Родниківка Уманського району Черкаської області, розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0883 га, недійсним та виключення з державного реєстру іпотек відповідний запис - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області учасниками процесу, протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуючий

Справа № 705/4903/15-ц

№ 2/705/175/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2016 року Уманський міськрайонний суд,

Черкаської області

в складі: головуючого-судді Гончарука В.М.

при секретарі Шаповал Н.В.

за участю представників:

ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_1

ОСОБА_5 ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_7 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в:

ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення на належний на праві власності ОСОБА_4 житловий будинок з прибудовами шляхом визнання права власності на вказану нерухомість за ПАТ «ВіЕйБі Банк», що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 24.09.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 вересня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № U075 за умовами якого банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 16600 доларів США зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення - 22.09.20174 року. Додатковим договором № 3 від 19.05.2009 року плата за користування кредитом була змінена на 17 % річних.

Відповідно до п.2.5.1. договору позичальник зобовязується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку та безготівковим перерахуванням, у сумі не менш суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлених в графіку.

Згідно п.4.5. договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків, позичальник сплачує штраф у розмірі 20,00 %, від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

Банк виконав умови кредитного договору, зі своєї сторони виконав договірні зобовязання за договором в повному обсязі, а ОСОБА_6 від виконання зобовязань ухиляється, тому заборгованість за кредитним договором на момент звернення позивача до суду становить 703375 грн. 14 коп., що складається з: 14278,82 доларів США кредит; 13756,62 доларів США відсотки (всього заборгованість за тілом та відсотками по кредиту складає 28035,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року, який дорівнює 22,039591 грн. за 1 долар США, складає 617889 грн. 63 коп.); 4539 грн. 66 коп. комісії за РО; 80945 грн. 85 коп. штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до п.1.5. кредитного договору в забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором ОСОБА_4 та кредитором був укладений іпотечний договір № б/н від 24 вересня 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований за № 4337. Предметом даного договору іпотеки є житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с.Родниківка, вул.Чуйкова,18, розташований на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,0883 га., який належить іпотекодавцю на праві власності.

24.09.2007 року на вищевказане майно накладено заборону відчуження нерухомого майна.

Згідно п.п.7.1., 7.2. іпотечного договору в разі порушення позичальником зобовязання за кредитним договором чи іпотекодовцем зобовязань за цим договором, а також інших обовязків іпотекодавця/позичальника, іпотеко держатель (банк) має право вимагати дострокового виконання зобовязання, а в разі його невиконання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.3. іпотечного договору іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені кредитним договором та іпотечним договором у повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобовязань за кредитним договором у ПАТ «ВіЕйБі Банк» виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки, яке належить іпотекодавцю, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. На цій підставі банк звернувся з позовом до суду.

ОСОБА_3 особа ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки № б/н від 24.09.2007 року, укладеного між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 недійсним та застосувати правила недійсності правочинів виключивши з Державного реєстру іпотек запис в реєстрі № 4337 від 24.09.2007 року про реєстрацію договору іпотеки.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 22.01.2016 року ухвалою суду її було залучено в якості третьої особи до участі в розгляді справи за позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором.

В позові вказала, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню, оскільки іпотечний договір укладено з чисельними порушеннями закону, а тому має бути визнаний судом недійсним з наступних підстав.

Зазначену земельну ділянку було придбано ОСОБА_4 разом з нею перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, на якій також в період шлюбу ними було збудовано вказаний в позові житловий будинок. Таким чином, нерухоме майно житловий будинок та земельна ділянка по вул.Чуйкова,18, с.Родниківка, Уманського району Черкаської області на момент передачі їх в іпотеку, являлось спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Вказане підтверджується п.3.2.1 Іпотечного договору, яким визначено, що предмет іпотеки є спільним майном подружжя іпотекодавця і його дружини ОСОБА_5 та рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2013 року, яким також підтверджено той факт, що нерухоме майно, яке передано в іпотеку, є спільним майном подружжя ОСОБА_5.

Пунктами 1.1, 1.4, кредитного договору та п.1.2. іпотечного договору передбачено зобовязання ОСОБА_6, а також її та ОСОБА_4, як майнових поручителів, повернути кредит в розмірі 16600 доларів США та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 13,00 % річних.

При ознайомлені з матеріалами справи їй стало відомо, що з 19.05.2009 року банк збільшив відсоткову ставку по кредитному договору до 17,00 % річних у звязку з чим збільшився обсяг її зобовязання як майнового поручителя.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про іпотеку» - зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Будь яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку», майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх власників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості.

Крім того, на час укладення іпотечного договору в будинку №18 по вул.Чуйкова, с.Родниківка, Уманського району проживав її малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак дозволу на цей правочин від органу опіки та піклування Уманської райдержадміністрації отримано не було.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місце проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків.

Згідно ч.1 ст.405 ЦК України члени сімї власника житла, як проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено ст.ст.203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» - у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Такі вимоги позивач не направив ні ОСОБА_4, ні їй, як майновому поручителю та співвласнику житлового будинку.

Пунктом 10.1 іпотечного договору передбачено, що він набуває чинності з моменту підписання сторонами договору, скріплений його печаткою іпотеко держателя.

В пункті 11 іпотечного договору зазначено, що іпотеко держатель це Відкрите акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк». В супереч вимогам п.10.1 іпотечного договору він скріплений печаткою відділення №4 Черкаської філії відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», що свідчить про його нікчемність.

Тобто, підставами визнання договору іпотеки недійсним є:

-неправомірне збільшення банком відсоткової ставки по кредитному договору;

-передачу в іпотеку житлового будинку та земельної ділянки, без її згоди, як співвласника майна;

-переданого в іпотеку майна, а саме будинку № 18 по вул.Чуйкова, с.Родниківка, Уманського району, правом користування яким мав її малолітній син без попередньої згоди органу опіки і піклування;

-не надіслання банком вимоги про усунення порушення;

-нікчемність заповіту.

Тому вона була змушена звернутися з зустрічним позовом до суду.

Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та пояснила, що 23.04.2012 року рішенням суду було задоволено позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_6 та стягнуто заборгованість за кредитним договором № U075 від 24.09.2007 року в сумі 165745 грн. 82 коп., яке було залишено в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17.07.2012 року.

За період з 2012 року по даний час рішення у примусовому порядку не виконане. Відповідно до постанов державного виконавця вказано, що за боржником ОСОБА_6 рухомого та нерухомого майна не зареєстровано. Позов банку до ОСОБА_4 поданий банком неправомірно, оскільки задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для предявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

При цьому просила відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним на тій підставі, що посилання представника на те, що іпотечний договір укладений з численними порушеннями є безпідставними та не тягнуть за собою підстав для визнання його недійсним.

Посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, що договір іпотеки укладений неправомірно, бо в іпотечному будинку на момент укладення іпотечного договору була прописана малолітня дитина, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах кредитної справи наявна заява ОСОБА_4, де він зокрема, зазначає, що: «мій син ОСОБА_9 (1997 р.н.) не буде зареєстрований у переданому Банку будинку до повного розрахунку по кредиту, згідно кредитного договору № U075 від 24.09.2007 року або до досягнення повноліття. Мій син ОСОБА_9 забезпечений житлом та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Тобто, у наданій нотаріусу заяві іпотекодавець засвідчив, що будь які малолітні та/або неповнолітні та/або непрацездатні особи не мають права користуватися житловим будинком, про що зазначено також у п.3.2.5 договору іпотеки, з умовами якого погодився і іпотекодавець.

Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками малолітньої або неповнолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини.

Обставин, які б свідчили про недобросовісність іпотекодержателя банку не має.

Відповідач за первісним та зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до нього не визнав, вказав, що на момент оформлення іпотечного договору син проживав з ним по вул.Чуйкова, 18, с.Родниківка, Уманського району. На даний час там проживає ОСОБА_5 з сином та дочкою. Всі документи знаходяться в ОСОБА_5, листи, що з 2012 року приходили з банку він не читав.

ОСОБА_3 особа за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судове засідання не зявилася, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому довірила представляти свої інтереси в суді ОСОБА_10 та ОСОБА_3

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки банком не виконано основної вимоги, а саме на час подання позову до суду відсутня оцінка нерухомого майна. При цьому банком нараховані відсотки за користування кредитними коштами аж до 2015 року, хоча договір є припиненим, оскільки є рішення суду від 2012 року відповідно до якого з ОСОБА_6 стягнуто борг повністю. Крім того, банк звернувся з позовом до суду тільки 27.08.2015 року, тобто поза межами строку позовної давності. На цій підставі та з підстав викладених в зустрічній позовній заяві просив задоволити зустрічний позов ОСОБА_5 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки наявне рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 всієї суми боргу та просила застосувати до позову банку наслідки пропуску строку позовної давності. При цьому просила задоволити зустрічний позов ОСОБА_5 та визнати недійсним договір іпотеки від 24.09.2007 року на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: вул.Чуйкова,18, с.Родниківка, Уманського району, укладений між банком та ОСОБА_4 недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до кредитного договору № U075 від 01 жовтня 24 вересня 2007 року укладеним між ВАТ «ВіЕйБі Банк» таОСОБА_6, банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 16600 доларів США зі сплатою 13 % річних. Додатковим договором №3 від 19 травня 2009 року плата за користування кредитними коштами була змінена на 17 % річних. Повернення кредиту здійснюється згідно встановленого графіку з кінцевим терміном повернення 22 вересня 2017 року.

18 травня 2010 року назва Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» змінена на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» - яке є правонаступником попереднього товариства.

Відповідно до п.2.5.1. договору позичальник зобовязується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку та безготівковим перерахуванням, у сумі не менше суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлених в графіку.

Згідно п.4.5. договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату відсотків, позичальник сплачує штраф у розмірі 20,00 %, від суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів.

Судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні представником позивача за первісним позовом та представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року було задоволено позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_6 та стягнуто з останньої заборгованість за кредитним договором № U075 від 24 вересня 2007 року в сумі 165745 грн. 82 коп. Дане рішення залишене в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 липня 2012 року.

ОСОБА_6 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року фактично не виконала, тому банком була нарахована нова загальна сума заборгованості за кредитним договором, яка станом на момент подачі банком позову до суду складає 703375 грн. 14 коп., з них: 14278,82 доларів США кредит; 13756,62 доларів США відсотки (всього заборгованість за тілом та відсотками по кредиту складає 28035,44 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.07.2015 року, який дорівнює 22,039591 грн. за 1 долар США, складає 617889 грн. 63 коп.); 4539 грн. 66 коп. комісії за РО; 80945 грн. 85 коп. штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до п.1.5. кредитного договору в забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором ОСОБА_4 та кредитором був укладений іпотечний договір № б/н від 24 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований за № 4337. Предметом даного договору іпотеки є житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с.Родниківка, вул.Чуйкова,18, розташований на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,0883 га., який належить іпотекодавцю на праві власності.

24.09.2007 року на вищевказане майно накладено заборону відчуження нерухомого майна.

Згідно п.п.7.1., 7.2. іпотечного договору в разі порушення позичальником зобовязання за кредитним договором чи іпотекодовцем зобовязань за цим договором, а також інших обовязків іпотекодавця/позичальника, іпотеко держатель (банк) має право вимагати дострокового виконання зобовязання, а в разі його невиконання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.6.3. іпотечного договору іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені кредитним договором та іпотечним договором у повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобовязань за кредитним договором та того, що відповідно до виконавчого провадження за боржником ОСОБА_6 рухомого та нерухомого майна не зареєстровано, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа з самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернути стягнення на предмет іпотеки, яке належить іпотекодавцю, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобовязаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома субєктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право , що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Статтями ст.530 та 631 ЦК України визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання».

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка має неминуче настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116 цс 13, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК є обовязковою для усіх судів України.

Згідно ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У абз. 1,2 п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам розяснено, що зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Такі підстави, зокрема зазначені у ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» - іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 квітня 2012 року з ОСОБА_6 достроково, до закінчення строку дії договору стягнуто заборгованість за кредитним договором (позичкова заборгованість, заборгованість за процентами та пеня) станом на 17 лютого 2012 року у розмірі 165745 грн. 82 коп., тому позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_5 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки в рахунок заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає, оскільки зобовязання за кредитним договором є припиненими рішенням суду.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Рішення про стягнення з боржника ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором було оскаржено а апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області та набрало законної сили 17.07.2012 року. При цьому банк направив поштою позов до суду 28.08.2015 року, тому позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» не підлягають задоволенню, ще й з тих підстав, що банком подано позов поза межами строку загальної позовної давності, яка відповідно до ст.257 ЦК України становить 3 роки.

Відповідно до зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсним договір іпотеки б/н від 24.09.2007 року на житловий будинок загальною площею 125,9 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0883 га., що розташована по вул.Чуйкова,18, с.Родниківка, Уманського району Черкаської області та застосувати правила недійсності правочинів, посилаючись на те, що іпотечний договір укладений з чисельними порушеннями закону тому, має бути визнаний судом недійсним.

24 вересня 2007 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № б/н, посвідчений державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований за номером 4337, предметом якого є житловий будинок з прибудовами загальною площею 125,9 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська область, Уманський район, с.Родниківка, вул.Чуйкова,18, розташований на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,0883 га.

Вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку на які банк просить суд звернути стягнення було придбано ОСОБА_4 з ОСОБА_5, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі та на момент передачі їх в іпотеку, являлось спільним майном подружжя.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про іпотеку» - майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий обєкт нерухомості.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.11.2013 року вказане іпотечне майно було визнано спільною сумісною власністю подружжя.

Банком та нотаріусом, який посвідчував договір іпотеки було достовірно відомо, що ОСОБА_5 являється співвласником вищезазначеного майна. Відповідно до заяви ОСОБА_5, посвідченої державним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за № 4333 ОСОБА_5 надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 на укладення іпотечного договору, предметом якого є земельна ділянка та житловий будинок, на якій він розташований, що знаходиться за адресою: Уманський район, с.Родниківка, вул.Чуйкова,18, придбаних ними у період зареєстрованого шлюбу і їх спільною сумісною власністю подружжя, як забезпечення виконання умов кредитного договору № U075 від 24.09.2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ВАТ «ВіЕйБі Банк».

Отже, факт того, що ОСОБА_5 надала свою згоду на передачу в іпотеку майна, що було на момент укладення договору спільним сумісним майном подружжя є встановленими і доказуванню не підлягають.

Додатковим договором №3 до кредитного договору № U075 19.05.2009 року банком було збільшено відсоткову ставку по кредитному договору з 13% до 17% річних.

В даному договору вказано, що «майновому поручителю відомий розмір процентної ставки за користування кредитними коштами, яка становить 17% річних, і він погоджується надавати майнову поруку за зобовязаннями позичальника і в наступному, з урахуванням цих даних», під чим ОСОБА_11 поставив свій підпис.

Оскільки ОСОБА_5 є співвласником іпотечного майна, що достовірно було відомо банку, тому банком не обумовлено зміну відсоткової ставки без згоди ОСОБА_5

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку», чітко визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобовязання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Тобто обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у звязку з чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.

Відповідно до посилання ОСОБА_5 на час укладення іпотечного договору в будинку по вул.Чуйкова,18, с.Родниківка Уманського району проживав малолітній ОСОБА_9 і дозволу на передачу даного майна в іпотеку від органу опіки та піклування не було, що прямо передбачено ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якого батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори , які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. Згідно ст.18 зазначеного закону передбачено, що органи опіки та піклування зобовязані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Банком дана вимога спростовується посиланням на те, що у Постанові Пленуму ВСУ № 6-2940 цс 15 від 20.01.2016 року зазначено, що власник майна, який є одночасно законним представником малолітньої або неповнолітньої особи та складає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками малолітньої або неповнолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини.

Відповідно до заяви підписаної ОСОБА_4 24.09.2007 року вказано, що: «мій син ОСОБА_9» (1997 р.н.) не буде зареєстрований у переданому в іпотеку банку будинку до повного розрахунку по кредиту, згідно кредитного договору № U075 від 24.09.2007 року, або до досягнення повноліття. Мій син ОСОБА_9 забезпечений житлом та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Згідно до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Відповідно д ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків.

Частиною 1 ст.405 ЦК України передбачено, що члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, заява ОСОБА_4 від 24.09.2007 року та посилання банку та те, що ОСОБА_4 надав недостовірні дані з даного приводу під час укладання договору іпотеки, а мати ОСОБА_5 ніяким чином не захистила права своєї дитини, надаючи згоду на передачу будинку в іпотеку, судом не може бути взята до уваги, оскільки на момент укладення договору поруки, а саме 24.09.2007 року малолітній ОСОБА_9 проживав в наданому в іпотеку будинку та мав право користуватися даним житловим приміщенням.

Іпотечний договір укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 від 24.09.2007 року скріплений печаткою відділення № 4 Черкаської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк», що за посиланнями позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 свідчить про його нікчемність.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філії та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Довіреністю від 10.07.2007 року ВАТ «ВіЕйБі Банк» уповноважив начальника відділення № 4 Черкаської філії ОСОБА_12, представляти інтереси Банку, при цьому йому було надано право від імені банку виконувати такі дії, зокрема п.VІІІ - укладати, підписувати, вносити зміни та розривати договори застави, іпотеки.

Відповідно до п.10.1 іпотечного договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами договору, скріплення його печаткою іпотекодержателя.

Пунктом 11 іпотечного договору зазначено, що іпотекодержатель це ВАТ «ВіЕйБі Банк».

На цих підставах іпотечний догові повинен був бути скріплений печаткою іпотекодержателя, а саме ВАТ «ВіЕйБі Банк».

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам розяснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законодавством та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1-3,5 та 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Воєвиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дійсно при укладенні договору іпотеки № б/н від 24.09.2007 року укладеного між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 відбулися деякі порушення. Дані порушення в своїй сукупності на момент вчинення сторонами правочину є не суттєвими, зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, воєвиявлення учасника правочину були вільними, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, тому вони не дають суду підстав для визнання вищевказаного договору іпотеки недійсним.

На цій підставі, позов ОСОБА_5 до ПАТ «ВіЕйБі Банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним задоволенню не підлягає.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Сімейного кодексу України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 509, 510, 526, 530, 598-601, 610, 611, 625, 631, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 58-60, 88, 213-215, ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, третя особа із самостійними вимогами: ОСОБА_7 про звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки: житловий будинок з прибудовами по вул.Чуйкова,18, с.Родниківка, Уманського району Черкаської області, розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0883 га, в рахунок заборгованості за кредитним договором № U075 від 24 вересня 2007 року ОСОБА_6 відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки від 24 вересня 2007 року, укладеного ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» з ОСОБА_4 на житловий будинок з прибудовами по вул.Чуйкова,18, с.Родниківка, Уманського району Черкаської області, розташованого на земельній ділянці, розміром 0,0883 га, недійсним та виключення з державного реєстру іпотек відповідний запис відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області, протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги, через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуючий