Ухвала суду № 56258815, 02.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/339/12 Головуючий у І інстанції Грибанова Ю. Л.Провадження № 22-ц/780/1585/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 02.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Касьяненко Л.І., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Дрозд Р.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог: Інспекція архітектурно будівельного контролю в Київській області, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна, нажитого під час шлюбу,-

встановила :

у січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з відповідачем за період шлюбу з 02.06.1990 року по лютий 2006 року придбали майно за спільні кошти, 14.11.2011 року шлюб розірваний судом, угоди про добровільний поділ майна не досягнуто.

Від шлюбу вони мають двох повнолітніх дітей: дочку ОСОБА_2 ТетянуМирославівну, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_6 Мирославівну, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу шляхом приватизації на імя відповідача ОСОБА_3 була придбана земельна ділянка площею 0, 2537 га по вул.Луговій (Нова), 2 в с.Марянівка Васильківського району, в 1992 році вони розпочали будівництво житлового будинку та надвірних споруд: гаража з кімнатою для майстерні, сауни, дровника, басейну, криниці, яке завершене на час подання позову, з лютого 2006 року відповідач живе у вказаному будинку

Позивач неодноразово уточнювала (збільшувала) свої позовні вимоги.

Згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог від 29.09.2014 року позивач ОСОБА_2 просила визнати за ними право спільної сумісної власності на таке майно :автомобіль ВАЗ 21099, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 43835 гривень;автомобіль ЗАЗ Славута, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 23910 грн.; автомобіль ЗАЗ 968 , 1988 року випуску 3000 грн.;автомобільний причіп, реєстраційний номер НОМЕР_3 3700 грн.;мотоцикл МТ -10 - 2100 грн.;трактор Т-16 - 18 000 грн.;холодильник «Снайге» - 2400 грн.; холодильник « Libherr» - 5000 грн.пральна машина «LG» - 3200 грн.;телевізор « LG» - 4000 грн.;телевізор «Славутич» - 220 грн.;мікрохвильова піч « LG» - 800 грн.;електрогриль ASEL 500 грн.;мякий куточок в кімнату - 5000 грн.;три дивани вартістю 1500грн., 1000грн., 500 грн., на загальну суму 3000 грн.;мякий куточок в кухню 1500 грн.;два комплекти кухонних меблів з мийками- 2000 грн., 4000грн., на суму 6000 грн.;-два ліжка по 500 грн. на суму 1000 грн.;-дві шафи по 500 грн. на суму 1000 грн.;- газова плита -1500 грн.;- електроплита - 1500 грн.;- пристрій для нагрівання води « ЕВАД»80/1,6 PL Termal F - 1500 грн.;- шість вуликів по 500 грн. на суму 3000грн.;- будинковолодіння (будинок та прибудинкові споруди) №2 по вул. Лугова (Нова) в с. Марянівка Васильківського району;- земельну ділянку по вул. Лугова(Нова) в с. Марянівка Васильківського району для будівництва індивідуального житлового будинку.

Враховуючи вище викладене позивач просила виділити їй наступне майно:- автомобіль ЗАЗ Славута, реєстраційний номер НОМЕР_2 - 23910грн.;- трактор Т-16 - 18 000 грн.;- комплект кухонних меблів - 2000 грн.,- два ліжка по 500 грн. на суму 1000 грн.;- дві шафи по 500 грн. на суму 1000 грн.;- газова плита - 1500 грн.;- пристрій для нагрівання води « ЕВАД»80/1,6 PL Termal F- 1500 грн. ;- три вулики по 500 грн. кожний на суму 1500 грн.;- холодильник « Снайге» - 2400 грн.;- два дивани - 1000 грн., 500 грн. на суму 1500 грн.;- 1/2 частину будинковолодіння (будинок та прибудинкові споруди) №2 по вул. Лугова (Нова) в с. Марянівка Васильківського району;- 1/2 частину земельної ділянки по вул. Лугова (Нова)2, в с. Марянівка Васильківськогорайону для будівництва індивідуального житлового будинку;- визнати за ОСОБА_2В майнові права забудовника з правом здачі 1/2частинибудинку (будинок та прибудинкові споруди) №2 по вул. Луговій (Новій) в с. Марянівка Васильківського району в експлуатацію та отримання на своє імя документів, що посвідчують право власності.

Відповідачу ОСОБА_3 просила виділити наступне майно:-холодильник « Libherr» - 5000 грн.;- комплект кухонним меблів - 4000 грн.;- пральну машину « LG» - 3200 грн.;- телевізор « LG» - 4000 грн.;- мякий куточок в кімнату -5000 грн.;- мотоцикл МТ -10 - 2100 грн.;- диван 1500грн.;- автомобільний причіп, реєстраційний номер НОМЕР_3 3700 грн.;- автомобіль ВАЗ 21099, номер кузова НОМЕР_1, вартістю 43835 гривень:- автомобіль ЗАЗ 968 , 1988 року випуску , - 3000 грн.;- телевізор «Славутич» - 220 грн.;- мікрохвильову піч « LG» - 800 грн.;- електрогриль ASEL 500 грн.;- електроплиту - 1500 грн.;- три вулики по 500 грн., на суму 1500 грн.;- 1/2 частину будинковолодіння (будинок та прибудинкові споруди) №2 по вул. Лугова ( Нова) в с. Марянівка Васильківського району;- 1/2 частину земельної ділянки по вул. Лугова (Нова),2 в с. Марянівка Васильківськогорайону для будівництва індивідуального житлового будинку;- визнати за ОСОБА_3 майнові права забудовника з правом здачі 1/2частинибудинку (будинок та прибудинкові споруди) №2 по вул. Луговій(Новій) в с. Марянівка Васильківського району в експлуатацію та отримання на своє імя документів, що посвідчують право власності;- стягнути з відповідача 6 900 грн. вартості будівельно- технічної експертизи

Просила суд визнати за ними право спільної сумісної власності на транспортні засоби, інше рухоме майно, розділити майно, виділити у власність кожному по 1/2 частині земельної ділянки в с. Марянівка по вул. Лугова (Нова), 2 та по 1/2 частині житлового будинку з надвірними спорудами за тією ж адресою.

В свою чергу ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, мотивуючи своївимогитим, щоавтомобіль ЗАЗ 968 знятий з обліку на металолом, автомобіль ВАЗ 21099 в 2007 році викрадений, інше майно, зазначене в позові позивача, або було куплене ним після припинення шлюбу, або його не було і нема.

Житловий будинок №2 по вул. Луговій перебуває на стадії будівництва, в експлуатацію не прийнятий, правовстановлюючі документи на нього не видавалися, тому він поділу не підлягає, земельна ділянка фактично поділена між ними, з 2006 року вони фактично користуються відособленими її частинами.

Згідно останньої заяви про уточнення позовних вимог із врахуванням висновків судової автотоварознавчої експертизи, ОСОБА_3 просив виділити йому у власність:- 1/2 частину вартості будівельних матеріалів та конструктивних елементів в розмірі 60000 грн.;- трактор Т-16, 1977 року випуску - 17794, 40 грн. ,- мякий куточок виробництва Україна 1500 грн.;- два комплекти кухонних меблів на суму 6000 грн., а всього на суму 85294,40 грн.

ОСОБА_2 виділити у власність:- 1/2 частину вартості будівельних матеріалів та конструктивних елементів в розмірі60 000 грн.- мотоцикл Дніпро-11, 1992 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 3800, 75 грн.;- автомобільний причіп 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - 1721,78 грн.;- телевізор «Славутич», Україна 300 грн.;- два деревяних ліжка , Україна на суму 1000грн.;- два диваниУкраїна на суму 4000грн.;- дві деревяні шафи , Україна на суму 1000 грн.;- холодильник «Донбас», Україна - 3000грн.;- мікрохвильова піч «Gorenije», Хорватія - 500грн.; - пральна машина «ARDO», Італія - 1500 грн.;- газова плита, Україна 2000грн.;- телевізор «Sony», ОСОБА_1 2000грн.;- компютер « LG» , ОСОБА_1 - 6000 грн.;- принтер «Canon», Малайзія 1000грн.;- меблева стінка, Україна - 4000 грн.;- два деревяних письмових столи, Україна на суму 1200 грн.;- два деревяних ліжка, Україна - на суму 2000 грн.;- два дивани, Україна, на суму 5000 грн.; - дві деревяних шафи на суму 3000 грн.;- тумбу під телевізор 500 грн.;- вітальню, Україна 1000грн.;- кухонний куточок, Україна - 2000грн.

Просив розділити придбане ними під час шлюбу (з 02.06.1990 року по лютий 2006 року, коли вони фактично припинили шлюбні відносини і стали жити окремо), майно: приватизовану квартиру АДРЕСА_1, майно яке знаходиться в цій квартирі, майно, яке знаходиться в будинку №2 по вул. Лугова (Нова) в с. Марянівка Васильківського району, земельну ділянку по вул. Лугова(Нова) в с. Марянівка Васильківського району.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року основний позов та зустрічний позов задоволено частково.

Визнано за ВойновськоюІнною Владиславівною та ТютькоюМирославом Михайловичем право спільної сумісної власності на таке майно:-автомобільний причіп 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - 1721,78 грн.;- мотоцикл Дніпро-11, 1992 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 3800, 75 грн.; - трактор Т-16, 1977 року випуску - 17794, 40 грн.;- мякий куточок виробництва Україна -1500 грн.;- два комплекти кухонних меблів на суму 6000 грн.; - два деревяних ліжка , Україна на суму 1000грн., на загальну суму 28404,93.

Розділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3,виділивши їм та визнавши за ними право власності:

ОСОБА_2 :-автомобільний причіп 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 - 1721,78 грн.;- мотоцикл Дніпро-11, 1992 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 - 3800, 75 грн.- мякий куточок виробництва Україна -1500 грн.;- два комплекти кухонних меблів на суму 6000 грн.,- два деревяних ліжка, Україна на суму 1000 грн., на загальну суму 10610, 53 грн., все майно знаходиться за адресою: с.Марянівка, вул.Лугова (Нова), 2 Васильківського району Київської області.

ОСОБА_3 :- трактор Т-16, 1977 року випуску - 17794, 40 грн., що знаходиться за адресою: с.Марянівка, вул.Лугова (Нова), 2 Васильківського району Київської області.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва будинку №2 по вул. Лугова (Нова) в с.Марянівка Васильківського району Київської області за кожним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність, таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що в матеріалах справи міститься висновок експерта за результатами проведення судової будівельно технічної експертизи № 15/05-14 від 15.05.2014 року, яка містить пять можливих варіантів поділу незавершеного будівництвом домоволодіння.

Також, апелянт, вважає, що сторони в шлюбі збудували незавершений будівництвом будинок, які набули право власності в рівних частках, тому позивач, вважає, що разом з правом власності на ? частину незавершеного будівництвом будинку має право власності на ? частину земельної ділянки, на якій розміщений будинок.

Заслухавшидоповідьсудді-доповідача, поясненняосіб, якіприймали участь у розглядісправи, перевірившиматеріалисправи, в порядку, передбаченомустаттею 303 ЦПК України, колегіясуддівдійшлависновку, щоапеляційнаскаргазадоволенню не підлягає з наступнихпідстав.

Судом першої інстанції встановлено,що із свідоцтв про укладення шлюбу, про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 02.06.1990 року уклали шлюб, мають дочок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.13-15). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2011 року шлюб розірваний (т.1, а.с.35).

Рішенням Марянівської сільської ради №74 від 07.04.1994 року про надання дозволу ОСОБА_3 на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель із зобовязанням оформити технічну документацію у відділі архітектури та містобудування. Після закінчення будівництва предявити житловий будинок для прийняття комісії виконкому сільської ради.

Довідка Марянівської сільської ради від 04.11.2011 року свідчить про те, що на земельній ділянці по вул. Новій що належить ОСОБА_3, є будинковолодіння, яке ніде не зареєстроване.

Оскільки спірний будинок не прийнятий до експлуатації, право власності на нього не зареєстроване, тому позивач і відповідач які, здійснювали будівництво під час шлюбу, мають правовласності на матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, а позов ОСОБА_2 про виділення їй 1/2 частини будинковолодіння не може бути задоволеним.

Також, в частині виділення у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частині будівельних матеріалів та конструктивних елементів, без зазначення їх вартості, в звязку з недоведеністю вартості сторонами, оскільки позивачем при проведенні будівельно- технічної експертизи таке питання не ставилось, за клопотанням відповідача така експертиза призначалася, але не була проведена з причини несплати відповідачем вартості експертизи та ненадання документів, яких вимагав експерт.

Крім того, встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії 111-КВ №044104, виданий 18.11.1998 року на підставі рішення виконкому Марянівської сільської ради Васильківського району №42 від 22.10.1997 року, свідчить про те, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,2531га., для обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства 0.00 в с.Марянівка Марянівської сільської ради Васильківського району.

Вказана земельна ділянка отримана відповідачем у власність шляхом приватизації.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка площею 0,2531га. в с.Марянівка, яка надана відповідачу ОСОБА_3, не є обєктом спільної сумісної власності подружжя і не може бути виділена позивачу.

Крім того, позовні вимоги про визнання за сторонами майнових прав забудовника з правом здачі 1/2 частини будинковолодіння кожним в експлуатацію та отримання права приватної власності при поділі незавершеного будівництвом будинковолодіння не можуть бути задоволеними, так як судом будинковолодіння не визнане спільним сумісним майном подружжя.

З такими висновками колегія суддів погоджується оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

У відповідності зі ст.ст.368,370 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.ст.60,63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя; дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст.ст.70,71 Сімейного кодексу України передбачають, що у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором; майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, ОСОБА_2 не надала ніяких доказів, щодо наявності цього майна, так і дати його придбання, вартості та місцезнаходження.

Відповідач ОСОБА_3 також не надав всіх доказів щодо наявності майна, яке вважає набутим під час шлюбу, його вартості, дати придбання.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Майном відповідно до ч.1 ст.190 та ст.179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обовязки.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, обєкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обовязки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15, від 16 грудня 2015 року №6-2710цс15.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розяснено, що земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

08.02.2011 року Сімейний Кодекс України доповнений ч.5 ст.61 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, але це положення закону зворотної сили не має.

Крім того, порядок прийняття закінчених будівництвом обєктів в експлуатацію регулюється Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 «Про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів» і передбачає певну процедуру, яка повинна бути дотримана.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді