Рішення № 5625766, 19.05.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-1011/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2009 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Торезантрацит” про стягнення заборгованості із вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 на підприємстві відповідача працював з 11.08.1997 року по 02.02.2009 року у якості підземного гірничого працівника 3-го розряду. Згідно наказу № 19/к від 02.02.2009 року позивач звільнився з підприємства у звязку з переходом на пенсію за віком згідно ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати. В день звільнення відповідач не здійснив з позивачем остаточний розрахунок, а саме не виплатив йому належну вихідну допомогу в розмірі 7223,68 гривень. Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, розмір якого за три місяці після звільнення становить 7280,43 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з вихідної допомоги при звільненні у розмірі 7223,68 гривень, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 7280,43 гривень та понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. На запитання головуючого підтвердив, що на цей час заборгованість із вихідної допомоги йому виплачена в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. Заперечення мотивував тим, що підприємство своєчасно не виплатило позивачеві вихідну допомогу через відсутність у підприємства грошових коштів від реалізації продукції. На цей час вихідна допомога виплачена.

В судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази.

На підставі пояснень сторін та досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно копії трудової книжки позивача (а.с. 6-14), позивач ОСОБА_1 у період часу 11.08.1997 року по 02.02.2009 року працював на “Шахті ім. Л.І. Лутугіна” Відокремленого підрозділу “Шахтоуправління ім. Л.І. Лутугіна” Державного підприємства “Торезантрацит” на посадах учня гірничого робітника, гірничого робітника 3 розряду підземного. Звільнений з підприємства за власним бажанням у звязку з переходом на пенсію згідно ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати (а.с. 14). На підставі оцінених в сукупності довідки відповідача (а.с. 15) та розрахункового листа із заробітної плати позивача (а.с. 21) судом встановлено, що при звільненні позивача йому була нарахована але не виплачена в день звільнення вихідна допомога в розмірі 7223,68 гривень. На підставі оцінених в сукупності копій платіжних документів відповідача (а.с. 30-32) та пояснень позивача судом встановлено, що заборгованість із вихідної допомоги була виплачена позивачеві 24.04.2009 року у розмірі 6140 гривень та 30.04.2009 року решта.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду, суд враховує наступне:

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із вихідної допомоги, суд виходить з того, що після звернення позивача до суду і до постановлення судового рішення у справі заборгованість із вихідної допомоги позивачеві була виплачена відповідачем в повному обсязі. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку із заробітної плати при звільненні позивача, суд виходить з того, що відповідачем не доведено, що остаточний розрахунок при звільненні позивача не було проведено не з його вини і відповідач згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України зобовязаний оплатити позивачеві середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 02.02.2009 року по день здійснення такого розрахунку 30.04.2009 року. За наведених обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Разом з тим, з врахуванням того, що більша частина заборгованості перед позивачем була погашена 24.04.2009 року, суд вважає, що середній заробіток за період з 25 по 30.04.2009 року слід стягнути в частці пропорційній частці залишку заборгованості. Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню, суд виходить з наступних розрахунків:

суд визначає що останніми двома повними місяцями роботи позивача є грудень 2008 року та січень 2009 року (а.с. 25);

кількість фактично відпрацьованих позивачем календарних днів в зазначений період становить за грудень 2008 року 23 та за січень 2009 року 20;

позивачеві за цей період нарахована заробітна плата відповідно 2596,36 гривень та 2257,26 гривень;

середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи (грудень 2008 року-січень 2009 року) становить (2596,36+2257,26) / (23+20) = 112,8748 гривень;

кількість робочих днів з 02.02.2009 року по 24.04.2009 року (включно) складає 59;

середній заробіток за зазначений період 112,8748 х 59 = 6659,61 гривень;

кількість робочих днів з 25.04.2009 року по 30.04.2009 року (включно) складає 4;

середній заробіток за зазначений період 1089,01 / 7223,68 х 112,8748 х 4 = 68,06 гривень;

загальний розмір середнього заробітку за період з 02.02.2009 року по 30.04.2009 року (включно) складає 6659,61 + 68,06 = 6727,67 гривень.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути в повному обсязі понесені останнім судові витрати з оплати судового збору у розмірі 145,04 гривень (а.с. 2) та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень (а.с. 1).

Керу ючись ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року та ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства “Торезантрацит” про стягнення заборгованості із вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Торезантрацит” (86600, Донецька обл., м. Торез вул. Енгельса, б. 88, код ЄДРПОУ 32366906), на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1:

- середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 02 лютого 2009 року по 30 квітня 2009 року включно у розмірі 6727 гривень 67 копійок;

- судові витрати з оплати судового збору у розмірі 145 гривень 04 копійки ;

- судові витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень;

усього стягнути 6902 (шість тисяч девятсот дві) гривні 71 (сімдесят одна) копійка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин