Рішення № 5625764, 15.05.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-995/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 травня 2009 року м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, після закінчення Торезького гірничого технікуму 06.08.2002 року позивач ОСОБА_1 був прийнятий в шахтоуправління „Волинське” Державного підприємства „Торезантрацит” у якості гірничого майстра ділянки вентиляції та техніки безпеки з повним робочим днем під землею, 03.09.2002 року він був переведений прохідником з повним робочим днем під землею. 15.11.2002 року під час виконання трудових обовязків позивач був травмований та отримав трудове каліцтво травматичний правосторонній плексит. За вказаним фактом було проведено розслідування та встановлено, що травма повязана з виробництвом та виникла за 100-відсоткової вини підприємства, вина позивача не встановлена. Через отриману травму позивач тривало лікувався, але його стан не покращувався. При огляді МСЕК 22.04.2003 року йому вперше було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності , 26.08.2003 року визначена ІІІ група інвалідності. 05.06.2003 року він був переведений на більш легкий труд з прохідника на посаду гірничого майстра вентиляції те техніки безпеки. В період з 2004 року по теперішній час позивач продовжує багато чисельні курси стаціонарного та амбулаторного лікування, але покращення незначне та тимчасове. Фактично з 2002 року по теперішній час позивач постійно перебуває на лікуванні та обстеженнях, тому керівництво шахти запропонувало позивачеві звільнитися з підприємства і 02.08.2007 року він вимушений був це зробити. В подальшому з позивача була знята група інвалідності та 15 відсотків втрати працездатності. В теперішній час на підставі довідки МСЕК від 24.05.2007 року позивачу встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності. Згідно рішення ВКК від 21.10.2008 року позивачеві протипоказана важка фізична праця та праця в підземних умовах. Іншої спеціальності, крім гірничої, у позивача немає. Позивач через те, що не працює фактично за станом здоровя більше ніж півтора роки, засобів до існування не має, для отримання іншої спеціальності не має коштів. Через травму його права рука нормально не функціонує, при невеликому навантаженні він відчуває болі в плечі. Позивач мріяв з дитинства отримати військову спеціальність, однак не зміг реалізувати мрію. Через погіршення стану здоровя та переміну звичного способу життя позивач відчуває душевні та фізичні страждання, в чому й виражається завдана позивачеві моральна шкода. Відшкодування моральної шкоди позивач визначає в сумі 35000 гривень, виходячи зі свого стану здоровя, тривало практично безперервного лікування протягом 7 років. Позивач вважає, що особою, зобовязаною відшкодувати йому завдану моральну шкоду, є відповідач і просить стягнути з останнього на його користь у якості відшкодування такої шкоди 35000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, висновком МСЕК від 22.02.2003 року позивачеві встановлено 40% втрати працездатності, МСЕК від 20.04.2004 року 30 %, від 28.04.2005 року 25%, від 24.05.2007 року - 25 % в звязку з трудовим каліцтвом яке сталося 15.11.2002 року. Згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, яке спричинило втрату працездатності” від 23.09.1999 року № 1105-ХІV зі змінами та доповненнями (далі - Закон), Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не виплачує потерпілому грошову суму за моральну шкоду. На час розгляду справи по суті набрав чинності Закон України від 23.02.2007 року № 717-V яким скасовані статті ЗУ „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ...”, що передбачали відшкодування моральної шкоди Фондом. 08.09.2008 року Конституційний суд визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ, пункту 1, абзацу третього пункту 5 пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу 1 Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року № 717-V, якими внесено зміни до статей 1, 21, 28, 34, 35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV. Отже, положеннями Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодуванні моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первісної редакції Закону № 1105-ХІV. Проте Конституційний суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. Згідно ч. 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи. Статтею 1167 ЦК України передбачено - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Таким чином відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Торезі не є належним відповідачем, відповідачем за позовом про відшкодування моральної шкоди позивачу повинно бути підприємство, яке спричинило шкоду здоровю. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено - відшкодування власником моральної шкоди робітнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Оскільки позивач отримав трудове каліцтво під час виконання професійних обов'язків, то заподіяна йому шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватись роботодавцем, який не створив безпечні умови праці. Наказом Міністерства охорони здоровя від 22.11.1995р. передбачено, що встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК. Довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, тобто частини втраченого заробітку і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Відповідно до п.п. 3.8 Порядку про встановлення факту моральної шкоди МСЕК враховує, як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я , так і працездатність потерпілого. Наявність акту розслідування нещасного випадку на виробництві по формі Н-1 , довідки МСЕК про встановлення ступеню втрати працездатності, трудової книжки не можуть без наявності інших доказів у справі служити достатнім і єдиним підтвердженням заподіяння позивачу моральних страждань. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому зясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань, або витрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходив. Згідно вищезазначеного кошти для сплати моральної шкоди потерпілому Фонду надходити не будуть. Фонд ССНВВ не є органом держави, а відповідно ст.ст. 15, 46 Закону України від 23.09.1999 року № 1105 є некомерційною самоврядною організацією, провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну незалежну від будь якої іншої системи фінансування. Дотації згідно Закону України „ Про державний бюджет України" не одержує.

В судовому засіданні досліджені надані сторонами письмові докази:

- копія паспорту позивача;

- копія свідоцтва про зміну імені;

- копія свідоцтва про народження позивача;

- копія трудової книжки позивача;

- копія акту про нещасний випадок на виробництві;

- копія медичних документів щодо обстежень та лікування позивача;

- копії актів огляду МСЕК;

На підставі досліджених доказів та пояснень сторін, судом встановлені наступні фактичні обставини:

Позивач ОСОБА_1 06.08.2002 року був прийнятий в ВП „Шахтоуправління „Волинське” ДП „Торезантрацит” у якості гірничого майстра дільниці вентиляції та технічної безпеки з повним робочим днем під землею, 03.09.2002 року був переведений прохідником пятого розряду з повним робочим днем під землею (а.с. 9-10). 15.11.2002 року під час виконання трудових обовязків з позивачем стався нещасний випадок ОСОБА_1 під час доставки деревяної шпали оступився та при падіння вдарився правим плечем об грунт та рельс, внаслідок чого отримав трудове каліцтво травматичний правосторонній плексит (а.с. 13-18). За вказаним фактом нещасного випадку на виробництві було проведено розслідування і 17.11.2002 року складено акт за формою Н-1 (а.с. 11-12). Згідно зазначеного акту, причиною нещасного випадку є незадовільний стан виробничого середовища. Згідно висновку МСЕК від 22.04.2003 року позивачу вперше встановлено стійку втрату 40 % професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 15.11.2002 року з 22.04.2003 року строком до 22.04.2004 року (а.с. 20), визначена ІІІ група інвалідності (а.с. 21). 05.06.2003 року позивач переведений з посади прохідника на посаду гірничого майстра дільниці вентиляції та технічної безпеки (а.с. 10). При повторному огляді МСЕК 20.04.2004 року (а.с. 46) позивачеві встановлено стійку втрату 30 % професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 15.11.2002 року з 23.04.2004 року строком до 20.04.2005 року. При повторному огляді МСЕК 28.04.2005 року (а.с. 47), позивачеві встановлено стійку втрату 25 % професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 15.11.2002 року з 21.04.2005 року строком до 28.04.2007 року, група інвалідності не встановлена з 01.05.2005 року. 19.12.2006 року позивач змінив прізвище з „Гурбич” на „Озєров” (а.с. 7). При повторному огляді МСЕК 24.05.2007 року (а.с. 31), позивачеві підтверджено стійку втрату 25 % професійної працездатності строком до 24.05.2009 року. 02.08.2007 року позивач звільнився з підприємства за власним бажанням (а.с. 10).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, суд враховує наступне:

- право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у звязку з трудовим каліцтвом виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності;

- відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, що погоджуються між собою, дають суду підставу зробити висновок про те, що у звязку з отриманим трудовим каліцтвом позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає у тому, що позивач обмежений в здійсненні звичайних побутових функцій, порушено нормальні життєві звязки через неможливість, у звязку з отриманим каліцтвом, продовження активного життя. Для організації свого життя позивачу потрібно докладати додаткових зусиль, позивач вимушений відмовлятися від звичайних занять;

- згідно ст. 1, 21, 28, 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України покладений обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду, у звязку з ушкодженням здоров'я, заподіяним умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, установленої на день виплати;

- відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-рп/2004, в аспекті конституційного обігу положення ч. 3 ст. 34 Закону України “ Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” необхідно розуміти як визначення порядку, процедури й розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в особливому випадку лише у випадку відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, може забезпечуватися Фондом на підставі ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21 і ч.3 ст. 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі у випадку тимчасової, стійкої часткової або повної втрати професійної працездатності. Під збитком, що не заподіяв втрати потерпілим професійної працездатності, варто розуміти такий збиток, при якому не втрачається здатність працівника до роботі зі своєї професії (спеціальності) і кваліфікації або по іншої адекватній їй професії (спеціальності);

Суд виходить з того, що вищевикладені обставини є достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача права на відшкодування йому моральної шкоди, завданої стійкою втратою працездатності внаслідок трудового каліцтва, та обовязку відповідача здійснити таке відшкодування.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача:

- на те, що відповідач з набранням чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 717-V від 23 лютого 2007 року не здійснює виплати потерпілим грошових сум за моральну шкоду, оскільки право позивача на виплату йому моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва на час встановлення йому вперше стійкої втрати працездатності було чинним;

- на те, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року згідно внесених п. 44 Розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” змінами до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, оскільки рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пунктів 36-100 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”;

- на те, що особою, відповідальною за завдання шкоди трудовим каліцтвом позивачеві є підприємство-роботодавець, яке й зобовязане відшкодувати позивачеві моральну шкоду, оскільки ст. 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р., який набрав чинності з 01.04.2001 р. (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

- на те, що встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК, та на те, що надані позивачем докази не є належними доказами на підтвердження перенесених моральних страждань, оскільки втрата працездатності, встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено Обовязкове ж призначення МСЕК для встановлення факту заподіяння моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів;

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування такої шкоди суд враховує, що позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 35000 гривень. Разом з тим, з врахуванням:

- того факту, що втрата професійної працездатності позивачеві встановлена не безстроково, при переоглядах МСЕК була зменшена з 40 % спочатку до 30 %, а потім до 25 %;

- глибини, інтенсивності, характеру, обсягу, тривалості перенесених позивачем моральних страждань, істотності вимушених змін в організації життя позивача, можливості відновлення порушеного права позивача;

- основоположних засад розумності, виваженості, справедливості;

суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір грошового відшкодування моральної шкоди є надмірним, і необхідним, справедливим, розумним і достатнім за наведених обставин є розмір грошового відшкодування моральної шкоди в 7500 гривень, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 1, 21, 28, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Торезі Донецької області про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, пр-т Гагаріна, б. 131/1, код ЄДРПОУ 25967909) на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1, грошове відшкодування заподіяної йому трудовим каліцтвом моральної шкоди у розмірі 7500 (сім тисяч пятсот) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення надруковане в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.

Суддя Торезького міського суду Ф.М. Сенчишин