Постанова № 56256007, 02.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2016 р. Справа№ 903/976/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Фесенко А. В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015

у справі № 903/976/15 (суддя Конюх О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 37 638,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 23 392,68 грн. за надані за договором перевезення вантажу від 16.01.2015, але неоплачені транспортні послуги, пені в сумі 5 552,74 грн., інфляційних втрат в сумі 8 405,02 грн. та 3 % річних в сумі 288,40 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2015, повний текст якого підписаний 03.12.2015, у справі № 903/976/15 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 22 793,81 грн., пеню в сумі 3 671,99 грн., втрати від інфляції в сумі 364,70 грн. та 3 % річних в сумі 183,60 грн., в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті наданих за спірним договором послуг.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції послався на те, що при розрахунку суми основного боргу позивачем не було враховано те, що відповідно до умов заявки на перевезення спірного вантажу, розрахунок вартості перевезення мав бути здійсненний за курсом євро НБУ на дату фактичної доставки (27.01.2015), в той час як позивач розрахував вказану суму виходячи з вказаного курсу, встановленого на дату запланованої доставки вантажу (23.01.2015).

Задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних в розмірах менших, ніж заявлені позивачем, обґрунтовано як невірним визначенням вартості спірних послуг (з зазначених вище підстав - примітка суду), так і невірним визначенням позивачем початку періоду нарахування вказаних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 по справі № 903/976/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що судом першої інстанції порушено принцип всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, а спір був розглянутий не у повному обсязі, зокрема безпідставно не було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи вантажовідправника - ТОВ «Грін Тім», який був повинен розрахуватись за доставку вантажу.

Також відповідач зазначив про те, що суд першої інстанції в оспорюваному рішенні дійшов невірного висновку про те, що відповідачем не заперечується факт отримання документів для оплати вартості товару та фактично звільнив позивача від обов'язку доведення вказаної обставини.

Ухвалою від 15.02.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили, про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

16.01.2015 позивач як перевізник та відповідач як замовник уклали договір перевезення вантажу (далі Договір) (а.с. 18-20), відповідно до умов якого позивач доручає відповідачу здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб) з метою забезпечення вантажами транспортних засобів позивача для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні.

Згідно з п. 2.2 Договору конкретні умови по кожному окремому замовленню обумовлюються в заявці, яка є невід'ємною частиною Договору. Допускається одержання заявки по факсимільному чи електронному зв'язку.

Порядок і термін оплати обумовлюються в разовій заявці, що направляється позивачу перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень) (п. 4.3 Договору).

На виконання умов Договору сторонами укладено заявку № 1 від 20.01.2015 (а.с. 21) (далі Заявка), за умовами якої позивач прийняв на себе зобов'язання надати послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні по маршруту: м. Каховка (Україна) - м. Кожухов (Польща), дата завантаження: 20.01.2015, автомобіль: Рено НОМЕР_2, НОМЕР_3, рефрижератор, строк доставки: 23.01.2015. Замовником перевезення згідно з Заявкою є відповідач.

Відповідно до п. 16 Заявки вартість та умови оплати: 1275 євро (по курсу НБУ на день вивантаження), по оригіналам документів у строк 5 днів.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що спірні послуги ним відповідачу були надані вчасно та у повному обсязі, проте відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов'язань, у повному обсязі спірні послуги не оплатив.

На підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу за Заявкою позивачем надано міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 108642(а.с. 23), з якої слідує, що вантаж був доставлений за вказаною у заявці адресою 27.01.2015.

Згідно з п. 4.5 Договору оплата послуг позивача здійснюється відповідачем на розрахунковий рахунок позивача на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії товарно-транспортних документів (ТТН або CMR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, або шляхом внесення грошових коштів в касу банка позивача.

З матеріалів справи слідує, що позивачем відповідачу виставлено рахунок на оплату на № 10 від 27.01.2015 на суму 23 392,68 грн.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вартість спірного перевезення позивачем визначена невірно, оскільки при визначенні вказаної вартості позивач виходив з курсу євро по відношенню до гривні, встановленого Національним банком України станом на 23.01.2015 (1 834,7204 гривні за 100 євро), тобто, дату в яку спірний вантаж мав бути доставлений, проте зі змісту СМR № 108642 слідує, що, фактично, товар був переданий одержувачу 27.01.2015, в той час як у Заявці сторонами погоджено, що розрахунок вартості перевезення має бути здійсненний за курсом євро НБУ на дату фактичної доставки (вивантаження), тобто станом на 27.01.2015 (1 787,75 гривні за 100 євро).

За таких обставин, вартість спірного перевезення становить 22 793,81 грн.

Позивач зазначив про те, що він 06.02.2015 направив відповідачу рахунок на оплату, акт виконаних робіт та СМR № 108642, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» № 59000094478931 (а.с. 26), проте суд першої інстанції цілком обгрунтовано не прийняв вказану накладну як належний доказ направлення відповідачу оригіналів документів, оскільки зі змісту вказаної накладної слідує, що документи були направлені не відповідачу, а іншій особі - ОСОБА_3, в той час як матеріали справи не місять жодного доказу, що вказана особа є представником або співробітником відповідача.

Водночас з матеріалів справи слідує, що 24.03.2015 позивач направив відповідачу претензію № 17/03 (а.с. 25-25 зворот) щодо сплати спірної заборгованості, до якої ним, серед іншого, були додані рахунок на оплату послуг за перевезення, акт виконаних робіт та СМR. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи залучені належним чином засвідчені копії опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4500601002563 (а.с. 27), з яких слідує, що вказану кореспонденцію відповідачем отримано 04.04.2015.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірне перевезення відповідачем мало бути оплачено у п'ятиденний строк з 04.04.2015, тобто в строк по 09.04.2015 включно.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого обв'язку по оплат наданих позивачем за Заявкою транспортних послуг.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 22 793,81 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем при здійсненні спірного перевезення строків, встановлених Заявкою, а саме доставку вантажу 27.01.2015, тоді як сторонами було погоджено доставку вантажу на 23.01.2015, у зв'язку із чим вантаж був частково зіпсований, а його вартість зменшилась на 20%, як на підставу для відмови у позові, колегія суддів зазначає про те, що за умовами, погодженими сторонами у Договорі, вказані обставини не впливають на обов'язок відповідача оплатити вартість перевезення.

За вказані порушення, у випадку їх наявності, відповідач не позбавлений права вимагати, в тому числі і в судовому порядку, стягнення з позивача встановленого п. 6.2 Договору штрафу за порушення строків доставки товару, а також стягнення збитків, завданих неналежним виконання умов Договору.

З огляду на вказані обставини, та враховуючи те, що предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача як перевізника про стягнення з замовника послуг з перевезення вартості наданих позивачем послуг, та те, що за умовами Договору саме на відповідача покладений обов'язок такі послуги оплатити, суд першої інстанції обгрунтованео відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи вантажовідправника - ТОВ «Грін Тім».

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 5 552,74 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку оплатити надані позивачем транспортні послуги, є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що у випадку протермінування платежу, винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування.

З розрахунку позивача слідує, що пеню він нараховує за період 17.02.2015 по 16.07.2015 та на суму 23 392,68 грн., що, з огляду на обставини, які викладені вище, а саме те, що спірне перевезення відповідачем мало бути оплачено у п'ятиденний строк з 04.04.2015, тобто в строк по 09.04.2015 включно, та не те, що вартість перевезення становить 22 793,81 грн., не є вірним.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно здійснив власний перерахунок пені за період з 10.04.2015 по 16.07.2015 та частково задовольнив позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 671,99 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 405,02 грн. та 3 % річних в сумі 288,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку вказаних позовних вимог позивач припустився помилок щодо періоду нарахування та вартості спірних послуг аналогічних викладеним вище, а відтак суд першої інстанції здійснив власний перерахунок вказаних вимог та правомірно частково задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 183,60 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Втім, при перерахунку суми інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, судом першої інстанції невірно визначено її суму, а відтак, вказані позовні вимоги підлягають задоволенню за уточненим розрахунком колегії суддів в сумі 3 602,40 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції10.04.2015 - 16.07.201522793.811.1583602.4026396.21

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи тому рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 у справі № 903/976/15 підлягає зміні, позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 22 793,81 грн., пеня в сумі 3 671,99 грн., інфляційні втрати в сумі 3 602,40 грн. та 3 % річних в сумі 183,60 грн., в іншій частині позову відмовляється.

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишається без задоволення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на сторони пропорційної розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 у справі № 903/976/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 у справі № 903/976/15 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частині рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2015 у справі № 903/976/15 в такій редакції:

«2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09025, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» (45070, Волинська обл., Ковельський район, смт. Голоби, вул. Волинська, буд. 14, ідентифікаційний код 37598061) основний борг в сумі 22 793 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 81 коп., пеню в сумі 3 671 (три тисячі шістсот сімдесят одна) грн. 99 коп., інфляційні втрати в сумі 3 602 (три тисячі шістсот дві) грн. 40 коп., 3 % річних в сумі 183 (сто вісімдесят три) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 58 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.»

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 903/976/15.

Повний текст постанови складено: 04.03.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха