Постанова № 56255976, 29.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2016 р. Справа№ 910/1675/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 05.02.2016

у справі №910/1675/16 (суддя - Комарова О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест»,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників:

від позивача: Мартинюк Є.В. - представник (довіреність №5577 від 30.12.2015);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (надалі - ПАТ «КБ «Хрещатик», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» (надалі - ТОВ «Форум-Інвест», відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі №910/1675/16 позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявникові без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду від 05.02.2016 скасувати та передати справу №910/1675/16 до Господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви по суті.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2016 апеляційну скаргу було прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г., розгляд скарги призначено на 29.02.2016.

В судовому засіданні 29.02.2016 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, враховуючи вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності уповноваженого представника відповідача.

29.02.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви без розгляду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення і доводи представника скаржника, розглянувши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Подання позову здійснюється за правилами, встановленими приписами статей 54 - 57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розміру.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірах.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як визначено частиною 2 статті 4 вищезазначеного Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378,00 грн) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700,00 грн).

Відповідно до пункту 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

У разі об'єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до статті 58 ГПК України судовий збір обчислюється із загальної суми позову (пункт 2.9. вищезазначеної постанови Пленуму).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «КБ «Хрещатик» було заявлено до ТОВ «Форум-Інвест» дві вимоги майнового характеру: звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на майнові права за договором іпотеки від 04.02.2010 №2-47/1-10/1 та за договором іпотеки від 04.02.2010 №2-47/1-10/2.

Визначаючи суму судового збору, який необхідно сплатити за подання даної позовної заяви, у максимальному розмірі 206 700,00 грн, суд першої інстанції виходив із заставної вартості спірного майна, яка складає 2 640 000,00 грн за договором від 04.02.2010 № 2-47/1-10/1 та 61 382 625,00 грн за договором від 04.02.2010 № 2-47/1-10/2.

Колегія суддів з таким висновком місцевого суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Частиною 3 статті 37 вищевказаного Закону встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в розділі VII листа від 01.02.2015 «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна» початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із частиною 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, пунктами 5.4. договорів іпотеки сторонами погоджено, що при виникненні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки його вартість визначається шляхом незалежної експертної оцінки, яка буде здійснюватися суб'єктом оціночної діяльності на вибір іпотекодержателя.

До матеріалів позовної заяви ПАТ «КБ «Хрещатик» було додано висновок про вартість майнових прав, наданий суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнеспартнери», відповідно до якого ринкова вартість майнових прав за спірними договорами іпотеки станом на 29.01.2016 складає 2 499 000,00 грн (а.с. 124-125).

Оскільки згідно положень чинного законодавства України вартість спірного майна повинна визначатися на підставі проведеної оцінки предмета іпотеки, ціна позову у даній справі становить 2 499 000,00 грн та, виходячи з цієї суми, має бути визначено розмір судового збору, який підлягає сплаті.

В якості доказу сплати судового збору позивач надав платіжне доручення від 03.02.2016 №03171056 на суму 37 485,00 грн, що складає 1,5 % від заявленої суми позову (2 499 000,00 грн х 1,5%), а відтак, Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» був сплачений судовий збір у встановленому порядку та розмірі.

Згідно статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд у даній справі дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачеві без розгляду.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» судова колегія визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі №910/1675/16 такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 №7 якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині 7 статті 106 ГПК України, у тому числі, про повернення позовної заяви без розгляду, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 про повернення позовної заяви без розгляду у справі №910/1675/16 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 скасувати та направити матеріали справи №910/1675/16 до Господарського суду міста Києва для розгляду позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» по суті.

3. Матеріали справи №910/1675/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук